Провадження № 11-кп/821/729/25 Справа № 712/10175/25 Категорія: ч. 3 ст. 332 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
06 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисниці - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Соснівського райсуду Черкаської обл. від 24.09.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно
ОСОБА_8 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, українця, громадянина
України, який має загальну повну середню
освіту, раніше не судимий, не працює, проживає
АДРЕСА_1 ,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 22.11.2025 р. включно, визначено розмір застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 грн., -
В провадженні Соснівського райсуду м. Черкаси знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12025250000000384 від 14.04.2025, відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб до на 60 діб до 22.11.2025 р. включно. Залишена раніше визначена ОСОБА_8 застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 грн., яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) та у разі внесення якої, на обвинуваченого ОСОБА_8 покладені наступні обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні до завершення судового розгляду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
При прийняті такого рішення, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість можливого покарання, що загрожує за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 9 років. Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, дали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити злочинну діяльність, а тяжкість призначення покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Судом встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність, ризик переховування від суду.
Ризики, які були наявні при застосуванні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшились і не зникли.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу місцевого суду, постановити нову ухвалу якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора, постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Зазначає, що в клопотанні прокурора вказана можлива наявність таких ризиків як можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, але жодних відомостей про намагання подібного тиску суду не надано, вчинити інше кримінальне правопорушення, однак прокурором не доведено актуальності вказаних ризиків на момент розгляду клопотання.
Наголошує, що ОСОБА_8 частково визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, не погоджується лише з правовою кваліфікацією, а тому даний фактор нівелює заявлені в клопотання прокурора ризики, усі дані у своїй сукупності свідчать про відсутність актуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання стороною захисту зазначалося, що розмір застави є непомірним для ОСОБА_8 чи його родичів, визначення застави у попередньому розмірі фактично позбавляє можливості її внесення.
При вирішення питання про продовження строку тримання під вартою не враховано що запобіжний захід не є мірою покарання, одного лише посилання на можливість у обвинуваченого протидії досудовому розслідуванню не є достатнім, воно повинно підтверджуватися відповідними матеріалами, які містять беззаперечні факти, крім того негативні наслідки від застосування запобіжного заходу не повинні позначатися на рідних і близьких особі, спричиняти муки та страждання і саме такі виняткові обставини є підставою для зміни запобіжного заходу
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали виділені з судового провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги місцевим судом виконані в повному обсязі.
Виходячи з наданих суду апеляційної інстанції виділених матеріалів з кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ризики, наведені прокурором, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення є дійсними, триваючими, на даний час не зменшились і виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на більш м'який.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 до двох місяців та визначаючи розмір застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 680 грн., суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення - ч. 3 ст. 332 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за який, згідно санкції цієї статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 9 років, при цьому суд врахував, що наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також продовжити злочинну діяльність, тяжкість можливого покарання, ризики, які були наявні при застосуванні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому не зменшилися та не втратили актуальності.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто даних та не було надано і суду апеляційної інстанції, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також стороною захисту не надано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Місцевий суд перевірив можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та дійшов до правильного висновку про одночасне визначення можливості внесення застави, в розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 грн., у разі внесення якої на обвинуваченого ОСОБА_8 будуть покладені обов'язки, передбачені ст. 182 КПК України, з вказаним висновком погоджується і апеляційний суд.
Враховуючи відсутність даних про втрату ризиків та підтвердження їх існування і на цей час, відсутність даних про неможливість утримування обвинуваченого ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я, суд обґрунтовано зауважив, що запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою доцільно продовжити на 60 днів з можливістю внесення застави, з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки під час розгляду кримінального провадження та запобіганню зазначених судом ризиків.
Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою, а саме: що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати провадженню іншим чином, продовжити злочинну діяльність
Зазначені судом ризики наразі є реальними, триваючими, запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено з можливістю внесення застави, розмір застави достатньо обґрунтований судом першої інстанції .
Визначений судом розмір застави узгоджується із вимогами п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, згідно якого, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому безпідставними є доводи сторони захисту щодо визначеного судом розміру застави, розмір якої, на думку апелянта, є непомірним, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
Крім того, суд першої інстанції слушно зауважив, що на даному етапі судового розгляду ще не досліджувалися ні показання свідків, ні письмові докази, що підсилює обґрунтованість необхідності продовження запобіжного заходу з метою запобігання можливому впливу обвинуваченого на свідків або знищенню доказів.
Згідно довідки про рух розгляду справи, на даному етапі оголошено обвинувальний акт, з'ясовано позицію обвинуваченого, з'ясовано обсяг доказів та порядок їх дослідження.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до двох місяців, з можливістю внесення застави.
Судом першої інстанції згідно, вимог ст. 331 КПК України, було поставлено та розглянуто питання про продовження строку дії запобіжного заходу. При цьому прокурором заявлене письмове клопотання про продовження тримання під вартою, що відповідає вимогам КПК України і знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність підстав для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 строку тримання під вартою, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 доречно обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, на думку апеляційного суду, є не обґрунтованими.
Апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, визначив розмір застави та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК, апеляційний суд, -
Ухвалу Соснівського райсуду м. Черкаси від 24.09.2025 р., якою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 22.11.2025 р. включно, залишено визначену заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 грн. - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді