Справа № 534/1843/24 Номер провадження 22-ц/814/1777/25Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
30 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 січня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В липні 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №94273059000 від 05.01.2018 в сумі 27306,67 грн та понесені судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 05.01.2018 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 94273059000, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 11000 гривень. Відповідач в свою чергу зобов'язався повернути кредит, плату за кредит та інші платежі не пізніше 20.01.2020.
Відповідно до Договору факторингу № 191 від 18.11.2020, укладеного між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», право грошової вимоги за кредитним договором № 94273059000 від 05.01.2018, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал».
Всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносив платежів на повернення кредиту. Відтак, станом на дату подання позову до суду його заборгованість перед позивачем становила 27 306 гривень 67 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 21028 гривень 31 копійок та заборгованості за відсотками 6278 гривень 36 копійок.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 січня 2025 року в задоволені позову ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодилась представник ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та подала апеляційну скаргу, якій прохає скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28.01.2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та вважає його необґрунтованим з огляду на неповноту з'ясування судом обставин, які мають значення для справи.
Зокрема вказує, що довідки про рух коштів по рахунку є важливим доказом для підтвердження видачі кредиту та подальшого користування Позичальником цими коштами, оскільки вони отримані офіційно від банку та завірені АТ «УКРСИББАНК» (первісним кредитором).
Звертає увагу, що районний суд посилаючись на те, що наданий позивачем рух коштів по рахунку картки з лімітом № НОМЕР_1 не містять інформацію, кому вона належить, не дослідив належним чином вказаний доказ оскільки кошти були перераховані саме на рахунок № НОМЕР_2 , що вказаний у рухові коштів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, зважаючи на наступне.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитного договору №94273059000 від 05.01.2018, а також правильність розрахунку її розміру.
Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зазначене вище дає підстави дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Із матеріалів справи вбачається, що між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем 05.01.2018 року було укладено договір-анкету про відкриття №94273059000, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 11000,00 грн. та зобов'язувався повернути отримані кошти не пізніше 20 січня 2020 року.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Однак відповідач користуючись коштами наданими йому банком не виконав своєчасно у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.
18.11.2020 року між АТ«УКРСИББАНК» (первісним кредитором) та позивачем укладено Договір факторингу № 191, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами, у тому числі, до відповідача.
Унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, що підтверджується паспортом споживчого кредиту, договором - анкетою від 05.01.2018 року, анкетою-заявою на надання спложивчого кредиту.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів та наявності заборгованості.
Так, із довідок про рух коштів на рахунку за весь період строку кредитування, які передані первісним кредитором позивачу, чітко вбачається користування відповідачем кредитними коштами.
Твердження суду першої інстанції щодо недоведеності перерахування відповідачу кредитних коштів суперечать обставинам справи, оскільки відповідно до Паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, визначено спосіб надання кредиту, а саме: шляхом встановлення ліміту кредитування на картковий рахунок. Згідно договору-анкети, підписаного відповідачем, Банк відкриває Клієнту картковий рахунок № НОМЕР_2 , встановлює кредитний ліміт в розмірі 11000 грн. строком до 20.01.2020 року.
Оскільки матеріалами справи, а саме довідками щодо руху коштів по рахунку картки з лімітом, підтверджено користування відповідачем кредитними коштами на рахунку НОМЕР_2 , колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо недоведеності перерахунку коштів відповідачу та наявності заборгованості помилковим.
Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду позивачем не було надано розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 05.01.2018, а тому суд позбавлений можливості перевірити відповідність нарахування заборгованості та процентів умовам укладеного кредитного договору.
За вказаних обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 січня 2025 року необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Капітал»- задовольнити частково.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 січня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак