Справа № 526/762/25 Номер провадження 22-ц/814/4361/25Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
06 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії судді судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року, ухвалене суддею Черковим В.Г.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» заборгованість за кредитним договором від 15.12.2023 № 1842 в загальному розмірі 68875 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку подавши через суд першої інстанції апеляційну скаргу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вказані заявником причини пропуску визначеного законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнано неповажними, з огляду на те, що оскаржуване рішення доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 20.08.2025 о 21:20:38, а тому з огляду на положення ч. 6, 7 ст. 272 ЦПК України рішення вважається врученим 21.08.2025, а апеляційну скаргу подано 06.10.2025, тобто з пропуском визначеного законом строку. Враховуючи викладене апелянту надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме необхідності вказати інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
На виконання вищевказаної ухвали від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій вказала, що копія оскаржуваного рішення була направлена на її електронну адресу, а тому не вважається врученим належним чином у розумінні ст. 272 ЦПК України.
Лише 26.09.2025, за її клопотанням, вона отримала повний текст рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20.08.2025 у паперовому друкованому вигляді.
Враховуючи викладене вважає, що визначений ст. 354 ЦПК України 30-денний строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду має обчислюватися з 26.09.2025, а не з 20.08.2025.
Крім того, її стан здоров?я після операції, необхідність проходження медичних обстежень унеможливлювали своєчасне ознайомлення із судовим рішенням і підготовку апеляційної скарги.
Проте, вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених нормами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або не вчиненням процесуальних дій.
Пунктом 6 статті 43 ЦПК України передбачено, що обов'язки саме учасників справи (якими є сторони та треті особи) є виконування процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Таким чином, процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги передбачені статтею 356 ЦПК України, згідно з пунктом 4 частини четвертої якої до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).
Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
Разом із тим ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має керуватися тим, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише в тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 1522/13227/12 (провадження № 61-1036св24).
Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Враховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 20.08.2025 о 21:20:38, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу (а.с. 101).
Згідно з статтею 14 ЦПК України в судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Згідно із ч. 6, 7 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 - 20.08.2025 о 21:20:38, тому враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, вважається, що остання отримала копію оскаржуваного рішення 21 серпня 2025 року.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року починає свій облік з 21.08.2025 та закінчується 19.09.2025.
Разом з тим, ОСОБА_1 апеляційну скаргу подала 06.10.2025, тобто з пропуском визначеного законом строку.
Скаржник безпідставно посилається на факт отримання судового рішення на її електронну адресу та на постанову Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 279/5407/20, згідно якої доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту не є врученням такого рішення, оскільки оскаржуване рішення доставлено ОСОБА_1 до її зареєстрованого електронного кабінету, а не на її особисту електронну пошту.
Таким чином, ОСОБА_1 помилково ототожнює факт отримання рішення суду на електронну пошту та електронний кабінет, оскільки електронна пошта є способом комунікації, тоді як електронний кабінет - це індивідуальний захищений простір для взаємодії з певним сервісом або державною установою, як-от "Електронний суд".
Долучені ОСОБА_1 докази проведення медичних обстежень не можуть слугувати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки МРТ дослідження проведене клінікою «Нейромед» датоване 19.08.2025, а консультативний висновок спеціаліста Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» - 20.08.2025, тобто до моменту вручення ОСОБА_1 оскаржуваного судового рішення.
Консультативний висновок спеціаліста № 1987876588 КНП «Гадяцька МЦЛ» від 27.08.2025 щодо звернення ОСОБА_1 зі скаргами на періодичний головний біль не є доказом погіршення її стану здоров?я, яке об?єктивно унеможливлювало своєчасне оскарження рішення суду першої інстанції.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Зважаючи на те, що вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а на усунення недоліків апелянт не навів інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. 356, 358 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.В. Чумак
Судді: Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук