Житомирський апеляційний суд
Справа №279/668/25 Головуючий у 1-й інст. Пацко О. О.
Категорія 48 Доповідач Борисюк Р. М.
11 листопада 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 279/668/25 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Іскорость», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бовсунівського Олександра Володимировича на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пацко О.О. у місті Коростені,
У січні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бовсунівський О.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Іскорость» (далі - ОСББ «Іскорость», відповідач) на користь позивачки спричинені матеріальні збитки у розмірі 113 956,00 грн, судові витрати на правничу допомогу та за проведення транспортно-товарознавчої експертизи.
Позов мотивувався тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль «VOLKSWAGEN JETTA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , користувачем якого є її донька ОСОБА_2 .
У ніч з 14 липня на 15 липня 2024 року після паркування зазначеного автомобіля позивачки поряд з будинком АДРЕСА_1 , в якому вона проживає, відбулося падіння дерева на вказаний транспортний засіб. Внаслідок цього автомобіль пошкоджено, чим позивачці спричинено матеріальні збитки.
Відповідно до висновку експерта №19 транспортно-товарознавчої експертизи по дослідженню колісного ТЗ "VOLKSWAGEN JETTA" реєстраційний номер НОМЕР_1 від 24 липня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 113 956,00 грн.
Приймаючи до уваги, що ОСББ «Іскорость» є управителем будинку АДРЕСА_1 , а земельна ділянка під вказаним будинком знаходиться у його постійному користуванні для розміщення та обслуговування житлових будинків і пов'язаних з ними господарських будівель і споруд, то саме відповідач зобов'язаний забезпечувати утримання будинку та прибудинкової території, організацію і виконання робіт по утриманню зелених насаджень на вказаній ділянці.
Таким чином, відповідач, як балансоутримувач не виконав покладених на нього нормативними актами обов'язків по забезпеченню благоустрою, а також не забезпечив належного контролю за станом благоустрою. Ним не було проведено обстеження зелених насаджень з метою визначення їх якісного стану, не вжито заходів для прийняття рішення щодо видалення даного дерева. Така винна бездіяльність балансоутримувача призвела до пошкодження автомобіля у зв'язку із падінням дерева, а тому саме на балансоутримувача покладено обов'язок відшкодувати власнику транспортного засобу заподіяну шкоду.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Бовсунівський О.В. подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
Вказує, що судом першої інстанції при дослідженні доказів не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Також місцевий суд не врахував, що матеріалами справи беззаперечно підтверджується той факт, що дерево, яке пошкодило належний позивачці автомобіль, росло на прибудинковій території, яка знаходиться у постійному користуванні відповідача для розміщення та обслуговування житлових будинків і пов'язаних з ними господарських будівель і споруд.
Вважає, що місцевим судом проігноровано вимогу Закону України «Про благоустрій населених пунктів», яким передбачено, що охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Представник вважає, що факт не взяття відповідачем на баланс прибудинкової території по АДРЕСА_1 , в той час як вона передана йому в постійне користування та він є управителем, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію, не звільняє його від відповідальності за шкоду, заподіяну відповідачці внаслідок неналежного виконання обов'язків по утриманню будинку та прибудинкової території.
У відзиві представник ОСББ «Іскорость» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Бовсунівський О.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити і надав пояснення, які відповідають доводам, що зазначені у скарзі.
Представник ОСББ «Іскорость» - Лакида О.М. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки воно є законним та обгрунтованим.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи позивач та третя особа в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для покладення відповідальності за заподіяну позивачці матеріальну шкоду на ОСББ «Іскорость», так як останнє не є належним відповідачем у справі.
Колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду, мотивуючи таким.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що у ніч з 14 липня на 15 липня 2024 року біля будинку АДРЕСА_1 відбулося падіння дерева на припаркований автомобіль марки «VOLKSWAGEN JETTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Внаслідок цього, вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що підтверджується копією протоколу огляду місця події від 15 липня 2024 року ( а.с. 16-21).
Згідно з висновком експерта № 19 від 24 липня 2024 року, вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля станом на 15 липня 2025 становить 113 956,00 грн, транспортний засіб підлягає відновлювальному ремонту (а.с.24-39).
Як вбачається зі змісту копії відповіді Коростенської міської ради № 02-17/1651 від 23 липня 2024 року, земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у ОСББ «Іскорость» на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЖТ № 002581 від 13.02.2001 року. ОСББ «Іскорость» (код ЄДРПОУ 22050027) рішенням 31 сесії Коростенської міської ради, VIII скликання від 22.02.2024 року № 1654 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Жодних договорів між Коростенською міською радою чи її виконавчим комітетом та ОСББ «Іскорость» про утримання та благоустрій прибудинкової території по АДРЕСА_1 не укладалось. Інформації про те, чи укладались ОСББ «Іскорость» подібні договори з іншими організаціями та підприємствами, у виконавчого комітету Коростенської міської ради немає.
Оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у ОСББ «Іскорость» на праві постійного користування, відповідно догляд за її благоустроєм та станом зелених насаджень на зазначеній ділянці має забезпечувати ОСББ «Іскорость». Догляд за станом зелених насаджень, які знаходяться на загальноміських територіях, здійснюється Комунальним виробничо-господарським підприємством, яке, у разі необхідності, проводить роботи з кронування чи видалення дерев. (а.с. 41).
Згідно копії відповіді Комунального Виробничо-господарського підприємства № 695 від 18.07.2024, між ОСББ «Іскорость» та КВГП відсутні договірні відносини, надання інформації щодо утримання зелених насаджень та земельних ділянок за вказаною адресою не належить до компетенції підприємства (а.с. 43).
Відповідно до копії відповіді Комунального Виробничого житлово-ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 № 863 від 17.07.2024 між ОСББ «Іскорость» та КВЖРЕП № 1 жодних договорів на утримання прибудинкової території по АДРЕСА_1 не укладалось (а.с. 45).
Як вбачається із копії відповіді ОСББ «Іскорость» № 49 від 22.07.2024, рішенням виконкому Коростенської міської Ради народних депутатів від 06.09.2000 р. за № 478 прибудинкову територію по АДРЕСА_1 було надано ЖБК «Іскорость», яке у 2002 році реорганізовано в ОСББ «Іскорость», у постійне користування для розміщення та обслуговування житлових будинків і пов'язаних з ними господарських будівель і споруд.
Між ОСББ «Іскорость» та Коростенською міською радою, її органами чи комунальними підприємствами, договір на утримання та благоустрій прибудинкової території по АДРЕСА_1 не укладався.
Кронування дерев та видалення їх в разі аварійності здійснює ОСББ «Іскорость» на підставі поданих заяв від мешканців будинків.
На балансі ОСББ «Іскорость» прибудинкова територія по АДРЕСА_1 не перебуває (а.с. 47-49).
Надана позивачем копія довідки Житомирського обласного центру з гідрометеорології щодо погодніх умов не підтверджують настання надзвичайних погодних умов (грози, шквального вітру) 15 липня 2025 року (а.с.51).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, обов'язок щодо спростування якої покладається на відповідача. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Наведений висновок підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.
Загальними підставами, наявність яких є необхідною для всіх випадків відшкодування шкоди, є: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина заподіювача шкоди. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
У деліктних (не договірних) правовідносинах тягар доказування покладено не на позивача, а на відповідача.
Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі (ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
У пункті 3.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).
Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц визначено правову позицію, що якщо дерево, яке пошкодило автомобіль, знаходиться на землі комунальної власності, власником якого у свою чергу є територіальна громада та внаслідок відсутності даних про балансовий облік відповідних зелених насаджень, то обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди слід покладати на міську раду, до відання виконавчого органу якої згідно з підпунктом 7 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» належить організація благоустрою населеного пункту, здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, а також організація озеленення, яким належним чином не забезпечено організацію роботи з цього питання та щодо обліку зелених насаджень, проведення їх інвентаризації та періодичних оглядів.
При відсутності балансоутримувача зелених насаджень, матеріально-відповідальною особою, внаслідок падіння гілки дерева на автомобіль позивача, є виконавчий орган місцевої ради, що здійснює організацію благоустрою населеного пункту та контроль за станом благоустрою та озелененням та мав би визначити такого балансоутримувача - зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 2-1474/11-ц.
Підсумовуючи усе вищенаведене вбачається, що до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а у разі не визначення виконавчим органом балансоутримувачів, які мають належним чином доглядати за зеленими насадженнями у тому числі і деревами та вживати усі необхідні заходи для безпечного знаходження громадян, а також їх майна на території, яка підвідомча таким балансоутримувачам, відповідальність несе виконавчий орган місцевої ради.
Місцевий суд дійшов висновку, що обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачці майнової шкоди має бути покладений на міську раду, оскільки дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" перебувало на балансовому обліку інших відповідачів чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.
Відтак, ОСББ «Іскорость» є неналежним відповідачем і з цим твердженням погоджується колегія суддів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перебування на балансі ОСББ «Іскорость» чи будь-якої іншої організації дерев, що ростуть біля місця події, поблизу будинку АДРЕСА_1 .
Також матеріали справи не містять докази, які б свідчили про те, що Виконавчий комітет Коростенської міської ради визначав балансоутримувача дерев, що ростуть за вказаною вище адресою.
Поняття благоустрою населених пунктів визначене частиною 1 статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
За положеннями частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що зокрема елементами (частинами) об'єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Відповідно до п. 3.1. Правил до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.
Згідно з п. 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
Підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
У розумінні статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та п. п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень біля будинку АДРЕСА_1 .
Доказів того, що зелені насадження, розташовані за адресою: місто Коростень по провулку Миколи Куліша, 3 знаходяться на балансі ОСББ «Іскорость» матеріали справи не містять.
Крім того, як убачається з копії відповіді ОСББ «Іскорость» № 49 від 22.07.2024 на адвокатський запит, рішенням виконкому Коростенської міської ради народних депутатів від 06.09.2000 р. за № 478 прибудинкову територію по провулку Миколи Куліша, 3 було надано ЖБК «Іскорость», яке у 2002 році реорганізовано в ОСББ «Іскорость», у постійне користування для розміщення та обслуговування житлових будинків і пов'язаних з ними господарських будівель і споруд.
Між ОСББ «Іскорость» та Коростенською міською радою, її органами чи комунальними підприємствами, договір на утримання та благоустрій прибудинкової території по АДРЕСА_1 не укладався.
Кронування дерев та видалення їх в разі аварійності здійснює ОСББ «Іскорость» на підставі поданих заяв від мешканців будинків.
На балансі ОСББ «Іскорость» прибудинкова територія по АДРЕСА_1 не перебуває. (а.с. 47-49).
Зважаючи на викладене вище, та з огляду на те, що дерево, з приводу падіння якого на належний позивачці автомобіль виник спір у справі, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та відсутні дані про те, що таке дерево відповідно до статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" перебувало на балансовому обліку ОСББ «Іскорость» чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, тому колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, про те, що обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди не може бути покладений на відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бовсунівського Олександра Володимировича залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складено: 12 листопада 2025 року.