Справа № 761/22165/24
Провадження № 2/761/2304/2025
12 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
за участі:
представника позивача: ОСОБА_4,
представника відповідача 1: Майорова В.О.,
представника відповідача 2: Нелин Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Автобаза державного управління справами», Приватного акціонерне товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, трьох відсотків річних, інфляційних втрат; відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У червні 2024р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-9 т. 1) до відповідачів: Державної організації «Автобаза державного управління справами» (далі по тексту - відповідач 1), ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі по тексту - відповідач 2), третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- стягнути з відповідача 1 на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди - 28219,0 грн.; у відшкодування моральної шкоди 20000,0 грн.;
- стягнути з відповідача 2 на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 130000,0 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
20 грудня 2024р. на адресу суду надійшла заява сторони позивача про зміну підстав позову, зменшення розміру позовних вимог (а.с. 165-180 т. 2), в якій сторона позивача просила суд:
- стягнути з відповідача 1 на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди - 28219,0 грн.; у відшкодування моральної шкоди 25000,0 грн.;
- стягнути з відповідача 2 на користь позивача несплачену суму страхового відшкодування у розмірі 53673,64 грн.; інфляційні втрати - 51431,75 грн.; 3,0 % річних - 9210,87 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 червня 2021р. об 13:00 год. на Бориспільському шосе в м. Києві мала місце дорожньо - транспортна пригода (далі по тексту - ДТП) за участі автомобілів: «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, автомобіля «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням третьої особи ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем 1, який є власником зазначеного автомобіля «Skoda Superb» та автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Зазначена ДТП мала місце з вини третьої особи ОСОБА_2 , що встановлено постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 лютого 2023р. по справі № 592/9428/21.
В результаті ДТП належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження. Згідно з Висновком експерта № 42/2022 за результатами автотоварознавчого дослідження від 31 травня 2023р., розмір майнового збитку заподіяного позивачу, як власнику автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , в цінах на час проведення дослідження становить 144219,0 грн., при цьому за евакуацію автомобіля позивача з місця ДТП, позивачем було сплачено 14000,0 грн.
В досудовому порядку, відповідачем 2, у якого на час ДТП була застрахована цивільна відповідальність водія автомобіля «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_2 була сплачена позивачу сума страхового відшкодування, з урахуванням розміру франшизи, в сумі 76326,36 грн.
На думку позивача, страховиком невірно було розраховано суму страхового відшкодування, та в досудовому порядку страховик відмовляється здійснити виплату решти суми страхового відшкодування, а тому позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом до відповідача 2, і з метою захисту свого порушеного права просив суд стягнути невиплачену частину суми страхового відшкодування, інфляційні втрати та 3,0 % річних, в порядку ст. 625 ЦК України.
Крім того, різниця між фактичним розміром шкоди (повна вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача) і належним розміром страхового відшкодування (вартість відновлювального ремонту, з урахуванням зносу за вирахуванням визначеної полісом франшизи), на думку позивача, становить: 28219,0 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь із відповідача 1.
Також позивач вказував, що з вини співробітника відповідача 1 - третьої особи ОСОБА_2 , йому також було заподіяно і моральну шкоду, яку за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності і справедливості, оцінив у 25000,0 грн., й просив відшкодувати її шляхом стягнення на свою користь із відповідача 1, наголошуючи, що належний позивачеві автомобіль зазнав пошкоджень (фактично знищений), внаслідок ДТП, що завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025р. судом було прийнято до розгляду заяву сторони позивача від 20 грудня 2024р. про зміну підстав позову, зменшення розміру позовних вимог (а.с. 165-180 т. 2).
01 квітня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача 2 (а.с. 4-7 т. 3), в якому сторона відповідача заявлені позовні вимоги визнала частково, в розмірі суми несплаченого страхового відшкодування - 53673,64 грн.; інфляційні втрати та 3,0 % річних в розмірі 15433,59 грн., зазначивши, при цьому, що у відповідача 2 були відсутні правові підстави для сплати позивачу суми страхового відшкодування до закінчення розгляду Ковпаківським районним судом м. Суми справи № 592/9428/21, оскільки була відсутня вина водія автомобіля «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_2 третьої особи ОСОБА_2 , а тому вірним є розрахунок інфляційних втрат та 3,0 % річних за період часу з 17 лютого 2023р. по 12 грудня 2024р.
13 травня 2025р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 24-28 т. 3), в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд стягнути інфляційні втрати та три відсотки річних, станом на дату ухвалення рішення, а також наголошувала, що стороною відповідача 2 не враховані правові позиції Верховного Суду по цивільній справі № 184/1461/20-ц від 26 квітня 2022р.
19 червня 2025р. на адресу суду надійшли заперечення відповідача 1 на позов, в яких сторона відповідача 1 заперечувала проти задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, а також на думку сторони відповідача 1 сума витрат на правову допомогу є завищеною.
Заперечення на відповідь на відзив стороною відповідача 2 на адресу суду не подавались.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 проти позову заперечив, просив суд позов залишити без задоволення.
Представник відповідача 2 проти позову заперечила частково, просила суд задовольнити позов, в частині вимог, які визнаються стороною відповідача 2 у відзиві на позов.
Третя особа, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, свого представника до суду не направила, поважності причин неявки не повідомила.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність третьої особи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, та не оспорювалося сторонами, що 22 червня 2021р. об 13:00 год. на Бориспільському шосе в м. Києві мала місце ДТП, за участі автомобілів: «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , який є, і власником цього транспортного засобу, автомобіля «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням третьої особи ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем 1, який є власником зазначеного автомобіля «Skoda Superb» та автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
За змістом ч. 1, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми по справі № 592/9428/21 від 17 лютого 2023р., яка набрала законної сили, провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , було закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначеною постановою суду було встановлено, що зазначена ДТП мала місце з вини третьої особи ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому водій цього автомобіля «Skoda Superb» рухався з перевищенням допустимої швидкості руху на даному відрізку дороги (як встановлено експертом у вступній частині висновку № 7 від 04 лютого 2023р.), не своєчасно відреагував на зміни дорожньої обстановки, бо навіть плавними управлінськими діями мав можливість попередити виникнення дорожньо-транспортної пригоди та не дотримався безпечного інтервалу та дистанції, то в його діях вбачається невідповідність вимогам п.п. 12.6, 13.1, 13.3, 2.3 б) ПДР України, що знаходиться в причинному зв'язку з виникненням ДТП, оскільки навіть при вибраній водієм швидкості у нього було достатньо часу та відстані для попередження виникнення зіткнення.
Протягом всього часу розгляду справи в суді, представниками відповідачів 1, 2 не заперечувався факт того, що ДТП мала місце з вини саме третьої особи ОСОБА_2 , під час виконання ним своїх трудових обов'язків, як працівника, який працює у відповідача 1.
Станом на час ДТП, цивільно - правова відповідальність третьої особи, була застрахована, згідно договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № АР/9727197, у відповідача 2, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130000,0 грн.; франшиза 0,0 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1) ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На виконання положень ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем було надано відповідачу 2, усі необхідні документи, для здійснення виплати суми страхового відшкодування, в тому числі заяву про страхове відшкодування від 22 червня 2021р.
Згідно страхового акту № 260/037013066/21/1 від 14 червня 2023р. сума страхового відшкодування, яка підлягала виплаті позивачу становить 76326,36 грн. Судом встановлено, і це не заперечувалися сторонами, що відповідачем 2 було сплачено позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 76326,36 грн.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що вважає, що відповідачем 2 сума страхового відшкодування була розрахована невірно, і сума страхового відшкодування сплачена не в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом п. 2) ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 цього Закону України шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п.п. 14, 15 Постанови від 01 березня 2013р. за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі складеним на замовлення позивача Висновком експерта № 42/2022 за результатами автотоварознавчого дослідження від 31 травня 2023р. (а.с. 26-50 т. 1):
1) ринкова вартість автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , станом цін на час настання ДТП, що відбулася 22 червня 2021р., без урахування ПДВ, складає 143443,0 грн.;
2) вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень завданих автомобілю «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що відбулася 22 червня 2021р., станом цін на час проведення дослідження без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та без урахування ПДВ на вартість складових частин, складає: 581528,0 грн.;
3) вартість автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , після настання ДТП (в пошкодженому стані), без урахування ПДВ складає, станом цін на час настання ДТП - 36198,0 грн.; станом цін на час проведення дослідження 48678,0 грн.
4) розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що відбулася 22 червня 2021р. відповідає його ринковій вартості станом цін на час настання події без урахування ПДВ та складає 143443,0 грн.
5) розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що відбулася 22 червня 2021р., станом цін на час настання ДТП, відповідно до вимог пунктів 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та розрахована як різниця між його ринковою вартістю на момент настання події та його вартістю після події (у пошкодженому стані), складає 107245,00 грн.
Оцінюючи наданий стороною позивача, в якості доказів Висновок експерта № 42/2022 за результатами автотоварознавчого дослідження від 31 травня 2023р., суд вважає за можливе покласти в основу рішення зазначений висновок експерта, з огляду на те, що судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок складено безпосередньо для надання до суду по вказаній цивільній справі, був проведений за наслідками огляду пошкодженого автомобіля позивача, з дотриманням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом МЮ України, Фондом державного майна України 24 листопада 2003р. № 142/5/2092 (у редакції наказу МЮ України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009р.№ 1335/5/1159). При цьому протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідачів 1, 2 зазначений вище висновок експерта спростований не був.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4, 9 Постанови за № 6 від 27 березня 1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Водночас відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Судом встановлено, що стороною позивача були понесені витрати з евакуації пошкодженого автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 з місця ДТП в м. Києві, до місця проживання позивача до м. Суми, сума витрат на евакуацію автомобіля позивача склала 14000,0 грн. (а.с. 24 т. 1).
Натомість відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
Також відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повинен був сплатити позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 121245,0 грн. (107245,00 грн. + 14000,0 грн.), при цьому наведений стороною позивача за текстом остаточної редакції позову розрахунок суми страхового відшкодування судом оцінюється критично, оскільки стороною позивача використано в розрахунку не вартість автомобіля позивача перед ДТП, а ринкова вартість аналогічного автомобіля, що суперечить положенням ч. 4 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, як і не може суд визнати прийнятим використання стороною позивача в розрахунку вартість автомобіля позивача після ДТП, станом цін на час проведення висновку експерта.
Таким чином, враховуючи ліміти відповідальності за шкоду заподіяну майну за Полісом АР/9727197, та сплачену відповідачем 2 на користь позивача суму страхового відшкодування в досудовому порядку, з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування у розмірі 44918,64 грн. (121245,0 грн. - 76326,36 грн.), при цьому суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 у відшкодування матеріальної шкоди 28219,0 грн. та визнання стороною відповідача 2 вимог про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 53673,64 грн.
Стосовно вимог сторони позивача про стягнення з відповідача 2 - 3,0 % річних та інфляційних втрат, то в цій частині позов також підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. У зв'язку з чим доводи страхової компанії в цій частині є безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018р. у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016р. у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За змістом ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Так, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, ст. ст. 6, 22, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає, що з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати - 2681,35 грн. та 3,0 % річних - 1165,95 грн., за період часу з 17 лютого 2023р. по 13 червня 2023р., виходячи з суми простроченого зобов'язання - 121245,0 грн., та за період часу з 14 червня 2023р. по 12 грудня 2024р., інфляційні втрати - 5324,39 грн. та 3,0 % річних - 1277,6 грн., виходячи з суми простроченого зобов'язання - 44918,64 грн., при цьому судом враховано, що до винесення Ковпаківським районним судом м. Суми постанови від 17 лютого 2023р. по справі № 592/9428/21, за матеріалами протоколу про адміністративне правопорушення дана ДТП мала місце з вини саме позивача.
Доводи сторони позивача, наведені у відповіді на відзив відповідача 2 на позов, що суд повинен стягнути інфляційні втрати та 3,0 % річних, станом на час ухвалення рішення по справі судом оцінюються критично, враховуючи положення ст. ст. 12, 13, 43, 49 ЦПК України. Також судом критично оцінюються посилання сторони позивача на висновки Верховного Суду, наведені в постанові по цивільній справі № 184/1461/20-ц, оскільки зазначені висновки є не релевантними, враховуючи обставини справи у зазначеній цивільній справі, та спірні правовідносини, що склались між сторонами у даній цивільній справі № 761/22165/24.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи роз'яснення, наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995р. за № 4, суд при визначенні розміру завданої позивачці моральної шкоди враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка зазнала майнових втрат внаслідок пошкодження її автомобіля та душевних страждань, було змінено її звичайний спосіб життя.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування відповідачем 1 моральної шкоди позивачу у розмірі 25000,0 грн. підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що діями співробітника відповідача 1, під час виконання трудових обов'язків, позивачу завдано моральних страждань, внаслідок пошкодження його майна - автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від останнього додаткових зусиль для організації свого життя, відчуття ним негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, тривалого захисту в суді свого порушеного права, а тому з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди - 25000,00 грн.
Доводи сторони відповідача 1, що позивачу не було заподіяно моральної шкоди, і на обгрунтування вимог в цій частині ним не надано жодного доказу, судом оцінюються критично.
Відповідно до ст. ст. 139, 141 ЦПК України, пропорційно до частини задоволених вимог, з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 399,7 грн., з відповідача 2 судовий збір у розмірі 811,5 грн.; витрати на залучення експерта та проведення експертизи - 2820,63 грн.
Стосовно вимог позивача, в частині стягнення з відповідачів 1, 2 судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,0 грн., то в цій частині витрати підлягають зменшенню, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000р. № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009р. № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009р. № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35000,0 грн. є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, ціну позову, часткове задоволення судом заявлених позовних вимог, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню, пропорційно до частини задоволених вимог, а саме: з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5540,5 грн., з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11249,0 грн., яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, при цьому судом враховано, що судом задоволено вимоги частково, а заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих зі сторони відповідачів 1, 2 коштів.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 133, 137, 139, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України; ст. ст. 3, 9, 22, 29, 32, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної організації «Автобаза державного управління справами» (код ЄДРОПОУ: 19134105, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вознесенський Яр, буд. 12-28), Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ: 20602681, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, трьох відсотків річних, інфляційних втрат; відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державної організації «Автобаза державного управління справами» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25000,0 /двадцять п'ять тисяч/ грн.; судовий збір у розмірі 399 /триста дев'яносто дев'ять/ грн. 70 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5540 /п'ять тисяч п'ятсот сорок/ грн. 50 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 невиплачену частину суми страхового відшкодування у розмірі 44918 /сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять/ грн. 64 коп.; три відсотки річних у розмірі 2443 /дві тисячі чотириста сорок три/ грн. 55 коп.; інфляційні втрати в розмірі 8005 /вісім тисяч п'ять/ грн. 74 коп.; судовий збір у розмірі 811 /вісімсот одинадцять/ грн. 50 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11249,0 /одинадцять тисяч двісті сорок дев'ять/ грн.; витрати на залучення експерта та проведення експертизи у розмірі 2820 /дві тисячі вісімсот двадцять/ грн. 63 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 12 листопада 2025р.
Суддя: