Справа № 761/45384/25
Провадження № 3/761/8982/2025
07 листопада 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Кваша А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення
07.10.2025 р. о 10 год. 30 хв. у м. Києві, пл. Галицька 3 в ТЦ «Україна» в магазині «Sinsay» ОСОБА_1 здійснив крадіжку з полиць магазину, а саме: куртка чоловіча вартістю 527, 2 грн, світшот чоловічий вартістю 476,2 грн, загальною сумою 1003 грн. 40 коп. без ПДФ, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 51 КУпАП.
Про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся належним чином через повідомлені суду та доступні суду засоби зв'язку, також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
ОСОБА_1 достовірно відомо про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП, а також про місце розгляду справи, однак, він не поцікавився провадженням у справі, що в свою чергу дає правові підстави для висновку про зловживання своїми процесуальними правами та свідчить про затягування розгляду справи по суті.
Враховуючи обмежений строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, справа розглядається за наявними в ній письмовими доказами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення: серії ВАБ №234869 від 07.10.2025; довідку про вартість товару; заяву; довідку, відеозапис, що міститься на диску та іншими матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 ч. 1 КУпАП.
Відповідно до ст. 51 ч. 1 КУпАП, дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В той же час, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення від 07.10.2025, серії ВАБ №234869, відносно ОСОБА_1 складений за ч.1 ст. 51 КУпАП.
Разом з тим, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено довідку від 08.10.2025, за підписом інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 3 полку 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Бондар А., згідно якої інспектором патрульної поліції при складанні протоколу ВАБ № 234869 від 07.10.2025 року відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в графі чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною, зазначена не вірну частину статті 51 КУпАП. Оскільки вартість викраденого товару без ПДВ більше 0.5 неопадаткованого мінімума доходу громадян просить вважати вірним графу «чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною» викладену наступним чином: «частина 2 статті 51 КУпАП».
Щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 51 КУпАП слід вказати на таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд лише оцінює докази з точки зору їх достатності, достовірності, допустимості і належності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У рішенні у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суд вважає, що відсутні підстави для перевалфікації дій ОСОБА_1 .
Згідно ст. 33 КУпАП при накладені стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, обставини та характер вчиненого правопорушення, його наслідки, приходжу до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 51 КУпАП.
У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., оскільки суду не надано документів щодо наявності підстав, які б звільняли його від вказаного платежу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 7, 9, ст. ст. 252, 256, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Згідно із ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Антоніна КВАША