Справа № 761/43480/25
Провадження № 2/761/11904/2025
Іменем України
17 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Притула Н.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міського центру дитини про визнання протиправним та скасування висновку психолога, -
13 жовтня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява в якій позивач просить:
-висновок з рекомендаціями психолога Міського центру дитини від 14.04.2025 року №069/010-61 визнати протиправним та скасувати в повному обсязі;
-визнати протиправними дії Міського центру дитини та зобов'язати розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 28.02.2025 року з урахуванням поданих заперечень від 16.04.2025 року шляхом проведення повторної незалежної психологічної оцінки дітей незалежними фахівцями.
Як вбачається з позовної заяви, висновок психолога від 14.04.2025 року №069/010/61 був врахований Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією під час прийняття рішення від 20.05.2025 року №375 «Про визначення способів участі у вихованні дітей громадянина ОСОБА_2 ». Унаслідок врахування зазначеного висновку, як зазначає позивач, було сформовано графік спілкування та участі батька у вихованні дітей, що порушує права та інтереси дітей, а також права позивача, як матері. Таким чином висновок прямо вплинув на зміст та прийняття розпорядження, чим спричинив позивачу та її дітям негативні наслідки.
Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На І Установчому з'їзді Товариства психологів України 18 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери їх інтересів. Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність.
Згідно з п.1.1 Етичного кодексу психолога, психолог несе особисту відповідальність за свою роботу.
Як визначено п.2.1 Етичного кодексу, психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв'язання тільки тих завдань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непосильності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу.
Як зазначила позивач у позовній заяві, оскаржуваний висновок психолога був врахований Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією під час прийняття рішення від 20.05.2025 року №375 «Про визначення способів участі у вихованні дітей громадянина ОСОБА_2 ».
Стаття 158 СК України визначає, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Частина 1 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування визначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема,
4) вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.
Частина 13 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що адміністративні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування приймаються, набирають чинності, виконуються, припиняють дію та оскаржуються відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням передбачених законом особливостей адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ (у разі визначення законом таких особливостей).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, який визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Згідно з Порядком, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення), селищних, сільських рад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Для здійснення визначених законодавством повноважень щодо захисту прав дітей районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, міські, районні у містах (у разі утворення), селищні, сільські ради забезпечують утворення служб у справах дітей.
Як передбачено п.73 зазначеного Положення, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.
Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.
Суд зазначає, що висновок психолога є вагомим та аргументованим доказом при вирішені сімейних спорів, проте він не є беззаперечним для врахування, зокрема при вирішенні питання встановлення порядку спілкування батька з дітьми, якщо інші документи містять інформацію про обставини справи, що ставить під сумнів висновок спеціаліста.
Такий висновок не є обов'язковим і оцінюється в даному випадку службою у справах дітей за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Підсумовуючи, висновок психолога є доказом в конкретній справі і має значення лише для неї. Оцінка висновку відбувається в межах вирішення певного питання, в даному випадку встановлення порядку спілкування батька з дітьми. Встановивши недоліки висновку психолога, в даному випадку служба у справах дітей, має право відреагувати на них, зокрема, надати можливість отримати інший висновок психолога.
Заявниця мала право викладати заперечення щодо висновку експерта, що і було зроблено нею, також позивач вправі спростувати висновок психолога шляхом проведення додаткового обстеження дитини іншим психологом. Натомість оскарження такого висновку в іншому судовому провадженні, зокрема подання позову у порядку цивільного судочинства про визнання висновку психолога протиправним та його скасування не передбачено законом.
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2023 року, справа № 761/11228/21 зробив наступні висновки: оскарження доказу для його спростування у іншій судовій справі не передбачено чинним законодавством та є неприпустимим.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30)).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За встановлених судом обставин суд вважає, що розгляд таких позовних вимог, як визнання протиправним та скасування висновку психолога у порядку цивільного судочинства, чинним законодавством не передбачено.
Звернення до суду з даним позовом переслідує виключно одну правову мету - спростування висновку психолога, на підставі оцінки якого було прийнято рішення яким встановлено порядок спілкування батька з дітьми, з яким, вочевидь, не погоджується заявник. Проте оцінку такого доказу вправі робити служба у справах дітей, яка розглядала відповідну заяву.
Позивач не погоджуючись з рішенням про визначення порядку спідкування батька з дітьми, не позбавлена можливості таке рішення окаржити до суду в порядку, передбаченому КАС України.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає за можливе відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 186, 259, 260, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Міського центру дитини про визнання протиправним та скасування висновку психолога.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя: Н.Г. Притула