Справа № 761/24901/25
Провадження № 1-кс/761/16610/2025
23 червня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року, в межах кримінального провадження № 22024000000000082 від 24.01.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.05.2025 (справа 761/21797/25) у рамках кримінального провадження № 22024000000000082 від 24.01.2024.
Дане клопотання обґрунтоване, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 у справі № 761/21797/25 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно, та накладено арешт на майно, яке вилучено 22.05.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки iPhone чорного кольору у чохлі чорного кольору, ноутбук ASUS s/n S7NOV004316277 із зарядним пристроєм.
Так, адвокат в своєму клопотанні зазначає, що арешт на вищевказане майно накладено необґрунтовано, у зв'язку з тим, що суд вирішуючи питання про арешт майна, не дотримався вимог законодавства, істотне порушення слідчим суддею вимог кримінально-процесуального закону, яке полягає у неправильному застосуванні передбачених законом підстав і мети для арешту майна, не врахування при вирішенні питання про арешт майна обставин, які згідно КПК України підлягають врахуванню, посилання при вирішенні питання про арешт на недопустимий доказ, постановлення ухвали на припущеннях та без безпосереднього дослідження в судовому засіданні обов'язикових доказів, без виклику власника арештованого майна, що є в сукупності безумовною підставою для скасування арешту майна на підставі ч.1 ст.174 КПК України у зв'язку з його необґрунтованістю.
Таким чином, на думку адвоката, в подальшому застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження немає необхідності, оскільки він накладений необґрунтовано.
В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, водночас подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Прокурор Офісу Генерального прокурора, будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, у судове засідання не з'явився, водночас подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Положеннями ч.3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.174 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Приписами ст.ст. 131,132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 у справі задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно, та накладено арешт на майно, яке вилучено 22.05.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки iPhone чорного кольору у чохлі чорного кольору, ноутбук ASUS s/n S7NOV004316277 із зарядним пристроєм.
З мотивувальної частини зазначеної ухвали вбачається, що при арешті майна слідчий судді виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що арешт на вищезазначене майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 22024000000000082.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Водночас, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а також недоведеність факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки вищевказані обставини в своїй сукупності викликають сумніви в розумності і співрозумності подальшого обмеження права власності з завданнями кримінального провадження, враховуючи, зокрема, і наслідки арешту майна для третіх осіб.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на ті обставини, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 24.01.2024, питання про арешт майна вирішено ухвалою суду від 30.05.2025, а тому орган досудового розслідування зобов'язаний довести необхідність, доцільність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна та актуальність цього питання, з огляду на те, що саме сторона обвинувачення була ініціатором питання про накладення арешту на майно.
Водночас, жодних даних, які б спростовували доводи клопотання адвоката ОСОБА_3 та були б підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчому судді не надано, у зв'язку з чим, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні, є обґрунтованими і потреба у подальшому застосуванні цього заходу відпала.
Крім того, прокурор Офісу Генерального прокурора, в судове засідання не прибув, та не довів необхідності у подальшому застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Відтак, на переконання слідчого судді, подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не виправдовують завдання кримінального провадження та співмірності втручання у право власності особи.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосовано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.05.2025 в рамках кримінального провадження № 22024000000000082, в частині накладення арешту на майно на скасуванні якого наполягає адвокат, з метою збереження речового доказу, підлягає скасуванню, оскільки у застосуванні такого заходу відпала потреба.
Керуючись статтями 131-132, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року у рамках кримінального провадження за № 22024000000000082 від 24.01.2024 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2025 у справі № 761/21797/25, а саме, на:
-мобільний телефон марки iPhone чорного кольору у чохлі чорного кольору;
-ноутбук ASUS s/n S7NOV004316277 із зарядним пристроєм.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1