11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8255/25 пров. № А/857/33246/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 380/8255/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову ВЧ НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XI - через такі сімейні обставини: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, тому що відсутні інші члени сім'ї першого і другого ступеня споріднення у матері;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XI - через такі сімейні обставини: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, тому що відсутні інші члени сім'ї першого і другого ступеня споріднення у матері.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 380/8255/25 відмовлено у задоволенні позову.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на звільнення позивача з військової служби, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка потребує постійного догляду та відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, оскільки, ОСОБА_1 не надав медичного висновку МСЕК, про необхідність догляду за хворою матір'ю.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказав, що засобами поштового зв'язку надіслав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив усі необхідні документи, що дозволяло прийняти рішення про звільнення з військової служби, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи. Проте відповідач, за результатами розгляду рапорту, відмовив у звільненні з військової служби, оскільки, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 006610 не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду. Позивач зазначає, що, згідно з приписами Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, серед прав та обов'язків МСЕК відсутнє повноваження, щодо встановлення необхідності постійного догляду, а є лише право визначати необхідність догляду, стороннього нагляду, аж ніяк не постійного догляду. Поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге, тривалість такого догляду. Потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікувально-консультативні комісії, на підставі первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", що ведеться лікуючими лікарями, а тому, позивач вважає, що військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі, з питань належності суб'єкта, до повноважень якого віднесена видача відповідних медичних документів (висновків, довідок). Крім того, позивач зауважив, що положеннями абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач, на підставі Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 25.02.2022 № 69/2022, призваний за мобілізацією до лав Збройних сил України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач 05.03.2025 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХП, як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, тому що відсутні інші члени сім'ї першого і другого ступеня споріднення), до рапорту долучив:
- копію військового квитка серії НОМЕР_2 ;
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 ;
- копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 ;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 ;
- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 006610 ОСОБА_2 про встановлення ІІ групи інвалідності;
- копію висновку ЛКК № 9 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 16.01.2025 року ОСОБА_2 , виданий Комунальним некомерційним підприємством "5-а міська клінічна поліклініка міста Львова";
- нотаріально посвідчений афідевіт громадянки України ОСОБА_2 про здійснення за нею догляду її сином ОСОБА_1 ;
- висновок ЛКК від 5 листопада 2024 року № 558 що виданий ОСОБА_2 про необхідність здійснення постійного догляду;
- довідку № 56 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб видана ОСОБА_1 ;
- довідку № 720 видана ОСОБА_2 .
Листом № 813/11990 від 24.03.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за сімейними обставинами, у зв'язку із ненаданням належних документів, які підтверджують як необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору, суд апеляційної інстанції виходить з таких міркувань.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні. "
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено та проводиться загальна мобілізація.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2232-XII). Також, Закон № 2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частинами 3, 4, статті 2 Закону № 2232-XII, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною 4 статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абзац 13 пункту 3 частини 12).
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення № 1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону № 2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення № 1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно із пунктом 12.1 розділу XII Інструкції № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Згідно з підпунктом 12.9 розділу XII Інструкції № 170, документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:
за підставами, передбаченими пунктами "г"-"е", "и" частини третьої, підпунктами "а", "д", "є", "ж" пункту 1, підпунктами "в," "з" пункту 2 частини четвертої, підпунктами "д", "е", "и"-"о", "р", "с" пункту 1, підпунктами "д", "е", "з"-"м", "р", "с" пункту 2, підпунктами "а", "в", "е", "е" пункту 3 частини п'ятої, підпунктами "д"-"к" пункту 1, підпунктами "г"-"и", "й", "к" пункту 2, підпунктами "а", "б", "в", "д", "ж" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", якщо звільнення відбувається за ініціативою командування;
за підставами, передбаченими пунктами "б", "в", "д", "є" частини третьої, підпунктами "г", "е", "є" пункту 1, підпунктами "б", "г", "д", "е" пункту 2 частини четвертої, підпунктами "а"-"в", "г", "к", "р" пункту 1, підпунктами "а"-"в", "г", "й", "к", "п", "р" пункту 2, підпунктами "а", "б", "г", "д" пункту 3 частини п'ятої, підпунктами "а"-"в", "г", "й" пункту 1, підпунктами "а", "б", "г", "і", "й" пункту 2, підпунктами "а", "б", "г", "ґ" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Відповідно до пункту 12.11 розділу XII Інструкції № 170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Таким чином, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьками, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, позаяк необхідність постійного стороннього догляду підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії.
Згідно з пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби має відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту.
Апеляційний суд встановив, що, з метою звільнення з військової служби, на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, позивач засобами поштового зв'язку 05.03.2025 звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 .
Сторони не заперечують, що до рапорту позивач долучив:
- копію військового квитка серії НОМЕР_2 ;
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 ;
- копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 ;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 ;
- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 006610 ОСОБА_2 про встановлення ІІ групи інвалідності;
- копію висновку ЛКК № 9 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 16.01.2025 року ОСОБА_2 , виданий Комунальним некомерційним підприємством "5-а міська клінічна поліклініка міста Львова";
- нотаріально посвідчений афідевіт громадянки України ОСОБА_2 про здійснення за нею догляду її сином ОСОБА_1 ;
- висновок ЛКК від 5 листопада 2024 року № 558 що виданий ОСОБА_2 про необхідність здійснення постійного догляду;
- довідку № 56 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб видана ОСОБА_1 ;
- довідку № 720 видана ОСОБА_2 .
Проте, листом № 813/11990 від 24.03.2025, відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для звільнення з військової служби, на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за сімейними обставинами, у зв'язку із ненаданням належних документів, які підтверджують як необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю.
У листі відповідач вказав, що надана позивачем, в якості додатків до рапорту, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 006610 підтверджує, що матір позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи та відповідно до абзацу 16 пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду. Також, у листі вказано, що законодавством чітко врегульовано підстави і мету отримання висновків про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та про наявність когнітивних порушень у громадянина похилого віку, унаслідок чого вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення, що не кореспондується із цілями підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач, на підтвердження наявності у своєї матері ОСОБА_2 групи інвалідності та потребу у постійному догляді, долучив до рапорту:
- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 006610 від 28.10.2024 про безтермінове встановлення ІІ групи інвалідності;
- копію висновку ЛКК № 9 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 16.01.2025, виданий Комунальним некомерційним підприємством «5-а міська клінічна поліклініка міста Львова»;
- висновок медичний ЛКК від 05.11.2024 № 558, виданий Комунальним некомерційним підприємством "5-а міська клінічна поліклініка міста Львова", про потребу постійного стороннього догляду.
Апеляційний суд у контексті спірних правовідносин вважає за необхідне зазначити таке.
З 1 січня 2025 року в Україні запроваджено нову систему оцінювання повсякденного функціонування особи замість медико-соціальної експертизи. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова № 1338) затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до абзацу 8 пункту 3 Постанови № 1338, документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України "Про військовий обов'язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
За наведеного правового регулювання, при оцінці висновку МСЕК, апеляційний суд керується законодавством, що діяло на час прийняття відповідного висновку.
За приписами підпункту 1 пункту 11 "Положення про медико-соціальну експертизу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Слід зазначити, що у викладеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутні повноваження щодо встановлення потреби у постійному догляді, чим спростовуються доводи відповідача щодо відсутності вказаних висновків у наданій до рапорту позивача довідці до акта огляду МСЕК від 28.10.2024 серії 12ААГ № 006610.
Згідно з пунктом 27 Положення № 1317, підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема:
для I групи - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;
для II групи - стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;
для III групи інвалідності - стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
З викладеної правової норми можна дійти висновку, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як для осіб з II групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для осіб з III групою інвалідності властиві функціональні порушення, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Фактично, особи з інвалідністю ІІ та ІІІ груп, в силу нормативних приписів, не могли отримати висновок про потребу в постійному догляді, оскільки для їх груп інвалідності таких потреб не передбачено.
Водночас, відповідно до "Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (далі - Порядок № 189), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку № 189, до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку № 189 визначено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено "Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".
Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції, такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання".
Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Апеляційний суд встановив, що, відповідно до заключення ЛКК у висновку медичному ЛКК від 05.11.2024 № 558, виданому Комунальним некомерційним підприємством "5-а міська клінічна поліклініка міста Львова", матір позивача, ОСОБА_2 , потребує постійного стороннього догляду.
Також апеляційний суд встановив, що висновок ЛКК від 16.01.2025 № 9, наданий позивачем до рапорту, оформлено відповідно до вимог форми № 080-4/о, визначених Інструкцією № 407. Документ має всі необхідні реквізити, у тому числі підкреслення "отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".
Таким чином, на переконання апеляційного суду, наявність вказаного медичного висновку ЛКК закладу охорони здоров'я є достатньою підставою для застосування норми закону щодо звільнення з військової служби (підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII).
Отже, долучені позивачем до рапорту копія висновку ЛКК № 9 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 16.01.2025, виданого Комунальним некомерційним підприємством "5-а міська клінічна поліклініка міста Львова" та висновку ЛКК від 05.11.2024 № 558 про потребу постійного стороннього догляду, в розумінні вимог частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІI, є належними і достатніми документами для підтвердження того, що матір позивача потребує постійного стороннього догляду.
З урахуванням вище зазначеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, погодившись з позицією відповідача, що подані позивачем висновки лікарсько-консультативної комісії № 9 від 16.01.20255 та № 558 від 05.11.2024, не є належними підтверджуючими документом про необхідність здійснення постійного догляду.
Враховуючи, що мати позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного догляду, що підтверджується відповідними висновками ЛКК, викладене є достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Дотримання законодавчо визначеної процедури подання рапорту та доданих до нього документів, необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи та членом сім'ї першого ступеня споріднення по відношенню до позивача, і, при цьому, відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, свідчить про відсутність дискреції відповідача у спірних правовідносиних, у зв'язку з чим належним способом судового захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача звільнити з військової служби позивача, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Викладений висновок є підставою для задоволення позовних вимоги.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача, з урахуванням статті 9 КАС України, буде зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , як особою з II групою інвалідності.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання, що суд першої інстанції, порушив норми матеріального права, а тому зробив неправильний висновок про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги є підставними та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Отже, апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову повністю.
Що стосується розподілу судових витрат то апеляційний суд встановив, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому немає підстав здійснювати розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 380/8255/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XI, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XI, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель