12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/994/25 пров. № А/857/22895/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Нор У.М. у м. Рівне) у справі № 460/9914/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача якому просив:
визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії державного службовця та рішення від 23.12.2024 року №956050136845 про відмову в перерахунку йому пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перевести позивачу з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, на пенсію на умовах Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, здійснивши її перерахунок та виплату з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 23.12.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати позивачу з 23.12.2024 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VII, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 16.12.2024 року №7.13-22-13/110 та №7.13-22-13/111, виданих Рівненською митницею Держмитслужби та виплату з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що у нього наявні всі необхідні підстави (загальний стаж, стаж на посадах державної служби та необхідний вік) для переведення на пенсію державного службовця.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.12.2024 №956050136845. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 23.12.2024 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком, що призначається на умовах пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 23.12.2024 виплачувати ОСОБА_1 на умовах пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 16.12.2024 року №7.13-22-13/110 та №7.13-22-13/111, виданих Рівненською митницею з урахуванням вже виплачених сум.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 23.12.2024, у нього були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
Зокрема в апеляційних скаргах зазначають, що за нормами Митного Кодексу України посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання, а не ранг державних службовців, посади посадових осіб митних органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723- XII та актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, підстав для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» відсутні.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржили відповідачі, у апеляційних скаргах покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 2015 року перебуває на обліку у відповідача 1 як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 в період з 29.07.1994 по 30.03.2015 працював на різних посадах у митних органах.
23.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням від 23.12.2024 №956050136845 відмовлено у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Зазначено, що основним критерієм, за яким слід визначати можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. За нормами Митного Кодексу України посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання, а не ранг державних службовців, посади посадових осіб митних органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. В результаті аналізу наданої заяви та трудової книжки НОМЕР_1 встановлено що 04.11.1999 ОСОБА_1 присвоено персрнальне звання інспектор митної служби 1 рангу, 01.04.2004 присвоєно персональне звання інспектор митної служби IV рангу, отже станом на 01.05.2016 заявник не займав посади державної служби. А також зазначив, що оскільки посадовим особпм митних органів згідно до ст. 410 Митного кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ період роботи ОСОБА_1 в Рівненській Митниці не зараховується до стажу роботи держслужби. Таким чином право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 не має.
Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Пунктом 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зокрема, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З наведеного видно, що після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).
Підставою для відмови позивачу в переведенні на пенсію державного службовця стала відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, так як призначення пенсії працівникам митної служби Законом №889-VIII не передбачено.
Щодо цього колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 899-VIII стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Аналізуючи наведені норми обчислення стажу державної служби за період роботи до 01.05.2016, до моменту вступу в дію Закону № 899-VIII, здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Тобто, у цьому випадку необхідно керуватися Порядком № 283.
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Частиною 17 ст. 37 Закону України «Про державну службу»№ 3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Відповідно до частини першої статті 569 Митного кодексу України, який набрав чинності з 01.06.2012 (у редакції, чинній на час роботи позивача в митних органах), працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст.544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Положеннями частини першої статті 588 Митного кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
З наведеного видно, що період роботи (служби) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 23.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ. На момент звернення із даною заявою він отримував пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (а.с.50-51).
При цьому, за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що позивач станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом № 889-VIII) мав стаж державної служби понад 20 років.
Так, згідно з довідкою Рівненської митниці від 16.12.2024 №7.13-1/12/10-12/7668 ОСОБА_1 працював з 29.07.1994 по 30.03.2015 в митних органах.
Також в довідці зазначено, що загальний стаж державної служби складає 20 років 08 місяців 01 день.
З огляду на встановлені обставини та враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, слід дійти висновку, що періоди роботи позивача в органах державної митної служби зараховуються до стажу державної служби.
Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 23.12.2024, у нього були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
За вказаних підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №956050136845 від 23.12.2024є необґрунтованим, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційних скарг не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 460/9914/25 - без змін..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула