11 листопада 2025 рокуСправа № 300/2474/25 пров. № А/857/34301/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року (суддя Панікар І.В. м. Івано-Франківськ), -
07.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФ), в якому просила:
визнати протиправною відмову ГУПФ щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 за № 1-р(ІІ)/2021, а також відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №230/96-ВР), з часу подання даної заяви (11.02.2025) у розмірі шести мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 11.02.2025 перерахунок та виплату пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 за № 1-р(ІІ)/2021, а також відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, з часу подання даної заяви (11.02.2025) у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо неприйняття рішення з розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.02.2025 про перерахунок та виплату основної пенсії, відповідно до рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 за № 1-р(ІІ)/2021, а також відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР. Зобов'язано ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025 про перерахунок та виплату основної пенсії, відповідно до рішення Конституційного Суду від 07.04.2021 за № 1-р(ІІ)/2021, а також відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що із заявою, визначеною Порядком №22-1, до ГУПФ позивач не зверталась. Заява представника позивача викладена у формі звернення про надання роз'яснення щодо перерахунку пенсії. Також зазначає, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів частини третьої статті 54 Закону України №796-XII зі змінами, внесеними Законом №1584 ІХ, має пряму дію у часі і підлягає застосуванню до спірних правовідносин через три місяці після закінчення воєнного стану.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, тому до спірних правовідносин у цій справі необхідно застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Також цей суд вказав, що листом від 10.03.2025 за № 1980-1334/О-02/8-0900/25 пенсійним органом формально повідомлено щодо подачі заявником заяви та способи такого звернення до сервісного центру Пенсійного фонду України, водночас, жодних доводів щодо можливості чи причин відсутності підстав для перерахунку та виплати основної пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-p(II)/2021, а саме згідно статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідачем не надано.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №796-XII.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у значно менших розмірах, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-ХІІ.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону №230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком.
Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції пункту 2 розділу I Закону №1584-ІХ, який набрав чинності 01.07.2021, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Предметом розглядуваного спору є нарахування пенсій особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, встановленому частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону № 1584-ІХ, а не у розмірі, встановленому частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР.
Як видно зі змісту статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції пункту 2 розділу I Закону №1584-ІХ визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону № 230/96-ВР.
У Рішенні № 6-р/2018 від 17.07.2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
В Рішенні № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний за-хист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
Конституційний Суд України у Рішенні № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу ст.ст.3, 16, 50 Конституції України, Рішення № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 констатує, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних право-відносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону №1584-IX, апеляційний суд зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
У зв'язку із цим, прийняттям Закону № 1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ключовим для правильного вирішення цієї справи і з'ясування питання про застосування норми закону є визначення, чи виконане Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021, і застосування редакції Закону, що відповідає цьому Рішенню.
Враховуючи зазначені висновки, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 та від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21.
Також Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 підтримано цю правову позицію.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування норми статті 54 Закону № 796-XII, у редакції Закону №230/96-ВР.
Крім того, що відповідно до пункту 1.1 розділу І «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з вимогами пунктів 4.3 та 4.7 Порядку № 22-1, результат розгляду заяви про призначення пенсії повинен бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
У постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, Верховний Суд висловив позицію, що заява про призначення/перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі, відповідає вимогам Порядку №22-1. Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. При цьому, відмова пенсійного органу в розгляді заяви по суті, є надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Всупереч наведеному, пенсійний орган вказав, що заява, подана позивачем, не відповідає встановленій Порядком № 22-1 формі, що виключає можливість її розгляду суб'єктом владних повноважень. Крім того, відповідачем не розглянуто по суті заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII.
Отже, враховуючи викладене у своїй сукупності, з огляду на встановлені обставини справи, належним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, за результатами якого прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, викладеної в рішенні суду.
Інші доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують, тому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для їхнього детального аналізу.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич