Справа №760/16963/24
2/760/4971/25
(заочне)
23 вересня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Козленко Г.О., за участю секретаря судових засідань - Вчерашнюк А.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-
До Солом'янського районного суду м. Києва звернувся адвокат Єрмак Олег Віталійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували між собою у зареєстрованому шлюбі з 30.07.2008 року.
У шлюбі народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.03.2020 року шлюб між сторонами було розірвано.
Представник позивача зазначає, що відповідач, перебуваючи в шлюбі перестала брати участь у вихованні доньки, скинувши всі турботи і обов'язки на позивача. З цієї причини після припинення шлюбу донька виявила тверде бажання лишитися проживати з позивачем.
Дитина з моменту розлучення постійно проживає з позивачем, на його повному утриманні та забезпеченні, зокрема, процесом виховання та навчання також займається позивач.
Після припинення шлюбу відповідач також не змінила свої поведінки відносно доньки. Вона не цікавиться шкільним життям доньки, її успішністю у навчанні, позакласному житті, що підтверджується довідкою школи № 13.
Крім цього, відповідач не цікавиться фізичним розвитком дитини, оскільки всі витрати на проведення фізично-оздоровчих послуг сплачує виключно позивач.
Також відповідач надала нотаріально посвідчену заяву про згоду щодо позбавлення її материнських прав відносно доньки, ОСОБА_3 .
Як зазначено в позовній заяві, вищевказані факти свідчать, що відповідачу вже досить тривалий час байдуже на нормальний розвиток своєї дитини, її повноцінне забезпечення необхідними для розвитку та життя засобами та предметами, а отже відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувсь до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав відповідача.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Відповідачу ухвала від 29 жовтня 2024 року та копія позовної заяви з доданими до неї документами направлялась за зареєстрованим місцем проживання, однак конверт повернувся до суду з довідкою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.05.2025 року задоволено клопотання представника позивача про заслуховування думки дитини та закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 23.09.2025 року позивач та його представник позов підтримали, просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином на всі відомі адреси проживання відповідача.
Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає ухваленню заочного рішення, проти чого не заперечувала позивач.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та їх безпосередньому дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №585
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справі №760/7493/19 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30.07.2008 року, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №993 - розірвано.
Відповідно до довідки гімназії-інтернату № 13 від 11.06.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в гімназії-інтернаті з 1 класу, інформація про участь відповідача у шкільному та позакласному житті дитини у колективу закладу відсутня.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 31.03.2023, зареєстрованої в реєстрі №1162 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клішиним Д.А., остання не заперечує проти позбавлення батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Даною заявою стверджує, що відмовляється виконувати батьківські обов'язки по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.02.2025 року за №108-1267 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судовому засіданні було заслухано думку дитини, яка заявила про відсутність бажання спілкуватися з матір'ю, підтвердила відсутність матері в своєму житті, та підтримала позовні вимоги.
У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, також в статті 180 СК України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року та «Савіни проти України» зазначає, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці.
При цьому позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і саме інтереси дитини повинні мати переважний характер над інтересами батьків.
Між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд вважає встановленим, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Суду не надано жодного доказу, який би спростовував заявлені вимоги, оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, диспозитивності та рівності сторін, виходячи з інтересів дитини, суд вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.О. Козленко