12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/310/25 пров. № А/857/26544/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної служби України з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Скільський І.І. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/310/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з питань праці від 06.01.2025 №2-КТ-25а «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 »,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з питань праці від 06.01.2025 №2-КТ-25а «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ».
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що відповідачем протиправно видано Наказ від 06.01.25 № 2-КТ-25а «Про застосування дисциплінарного стягнення до Мирослави Клим», згідно якого до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, яке полягало у відсутності ОСОБА_1 21.11.2024 та 22.11.24 на своєму робочому місці». Зазначає, що 21 та 22 листопада 2024 року впродовж робочого часу (з 8.00 год. до 17.00 год.) знаходилася в Південно-Західному міжрегіональному управління Держпраці за адресою вул. І. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, де згідно наказу Держпраці України № 16-КТ поновлена на роботі. Також місце її роботи підтверджується інформацією, яка зазначена відповідачем на офіційному сайті в розділі “Контактна інформація міжрегіональних територіальних органів Держпраці», а саме навпроти її прізвища вказано робочий телефон в Південно-Західному міжрегіональному управління Держпраці (0342) 75-22-29, тобто в м. Івано-Франківську. Крім того вказала про те, що в Табелі обліку використання робочого часу за листопад 2024 року відображено, що 21.11.2024 та 22.11.2024 позивач була присутня на роботі, а акти про ніби то відсутність ОСОБА_1 у період з 21.11.2024 по 22.11.2024 на робочому місці складалися посадовими особами Управління інспекційної діяльності в Чернівецькій області, до повноважень яких не входить здійснення контролю за дотриманням позивачем правил внутрішнього службового розпорядку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 06.01.2025 №2-КТ-25а «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ».
Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновок дисциплінарного провадження стосовно позивача про порушення (недотримання) ОСОБА_1 правил внутрішнього службового розпорядку - відсутність на своєму робочому місці у м. Чернівці 21.11.2024 та 22.11.2024 є помилковим, адже зміна робочого місця, з урахуванням встановлених обставин справ, не відбулась. Так, робоче місцем ОСОБА_1 знаходиться у м. Івано-Франківську, де остання і знаходилась згідно матеріалів справи, а саме у приміщенні Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці за адресою: вул. І. Франка, 4, м. Івано-Франківськ.
Більше того, наявний в матеріалах справи Витяг з Табелю обліку використання робочого часу за листопад 2024 року свідчить про те, що 21.11.2024 та 22.11.2024 ОСОБА_1 була присутня на роботі (а.с.219, т.1), що спростовує доводи відповідача про її відсутність на робочому місці. У Табелі вказано також і кількість відпрацьованих годин позивача, в тому числі 21.11.2024 та 22.11.2024.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що Держпраці не було порушено процедури дисциплінарного провадження, дисциплінарною комісією об'єктивно та всебічно були досліджені всі матеріали дисциплінарної справи, наказ Державної служби України з питань праці від 06.01.2025 № 2- КТ-25а «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » законним та обґрунтованим.
Позивач скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №300/7149/23, у зв'язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка її раніше займала, Державною службою України з питань праці видано наказ від 09.04.2024 №16-КТ «Про виконання рішення суду», згідно якого передбачено:
1. Звільнити ОСОБА_3 з посади заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 10.04.2024, у зв'язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до пункту 5 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 88 Закону України «Про державну службу».
2. Поновити ОСОБА_1 з 18.09.2023 на посаді заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (а.с.185 т.1).
Згідно з наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.07.2024 №328/ПЗ-К «Про оголошення пункту 2 наказу Державної служби України з питань праці від 09.04.2024 №16- КТ «Про виконання рішення суду ( із змінами)», на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №300/7149/23 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №300/7149/23, оголошено пункт 2 наказу Державної служби України з питань праці від 09.04.2024 №16-КТ «Про виконання рішення суду», зі змінами внесеними наказом Державної служби України з питань праці від 05.07.2024 №60-КТ «Про внесення зміни до наказу Держпраці від 09.04.2024 № 16-КТ» та поновлено ОСОБА_1 з 19 вересня 2023 року на посаді заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (а.с.199-200, т.1).
В подальшому, наказом Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці від 12.07.2024 №551/ПЗ «Про визначення робочого місця Мирославі Клим» визначено Клим Мирославі Іллівні, заступнику начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, робоче місце за адресою: місто Чернівці, вулиця Поповича, будинок 2, 4 поверх, кабінет №356, де знаходиться підпорядкований структурний підрозділ Міжрегіонального управління - управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області (а.с.202, т.1).
Водночас, суд встановив, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №300/5970/24, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 залишено без змін, визнано протиправним і скасовано наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.07.2024 №551/ПЗ «Про визначення робочого місця Мирославі Клим».
На підставі службової записки начальника управління персоналу Ю. Прохоренко від 26.11.2024 №2140/СП/9.2.5-24а, Державною службою України з питань праці видано наказ від 27.11.2024 №97-КТ «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 ». Пунктом 1 зазначеного наказу порушено дисциплінарне провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 , заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці. Пунктом 2 утворено дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_2 , заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці та затверджено її склад (а.с.138, т. 1).
Відповідно до Подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці від 27.12.2024, дисциплінарна комісія дійшла висновку про те, що в діях позивача вбачається ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 Закону України “Про державну службу» (недотримання правил внутрішнього службового розпорядку), за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження та яке рекомендує застосувати до ОСОБА_1 (а.с.18-29, т.1).
На підставі Подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці від 27.12.2024 та пояснення ОСОБА_4 від 02.01.2025, Державною службою України з питань праці видано оскаржуваний наказ від 06.01.2025 №2-КТ-25а «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », згідно якого застосовано до ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці, дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження (а.с.7, т.1).
Вважаючи спірний наказ відповідача від 06.01.2025 №2-КТ-протиправним, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (у редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин).
Згідно з вимогами пункту 7 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Частиною першою статті 64 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
За приписами частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Відповідно до частини 2 статті статті 66 Закону України «Про державну службу», у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.
Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Згідно з частинами першою, десятою, одинадцятою статті 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
За правилами частин першої, другої статті 73 Закону України «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Приписами частин першої, другої статті 74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Отже, дисциплінарна відповідальність державного службовця наступає у випадку вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення. Таким чином, обов'язковими складовими дисциплінарного проступку є: протиправні дії або бездіяльність чи прийняття рішення; вина; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і виявленими порушенням. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на суб'єкті призначення, який ініціював дисциплінарне провадження, лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку.
Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні посадових обов'язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039).
Згідно з вимогами п.2 Порядку №1039 Процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає:
прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження;
формування дисциплінарної комісії та її склад;
визначення повноважень дисциплінарної комісії;
визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії;
формування дисциплінарної справи;
прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Згідно з вимогами п. 33 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Відповідно до вимог п.п. 34, 35 Порядку №1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб'єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.
Згідно до частин 1-5 статті 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
У разі виявлення за результатами розгляду ознак кримінального чи адміністративного правопорушення суб'єкт призначення зобов'язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу.
Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Державною службою України з питань праці видано наказ від 06.01.2025 №2-КТ-25а «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », згідно якого застосовано до ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці, дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження (а.с.7, т.1).
Такий наказ від 06.01.2025 №2-КТ-25а прийнятий відповідачем на підставі подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці від 27.12.2024, згідно якого комісія дійшла висновку про допущення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (недотримання правил внутрішнього службового розпорядку).
В поданні від 27.12.2024 дисциплінарна комісія зазначила, що у ході дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_1 встановлено наявність фактів, що підтверджують вчинення державним службовцем ОСОБА_4 дисциплінарного проступку, а саме відсутність 21.11.2024 та 22.11.2024 на своєму робочому місці за адресою: м. Чернівці вул. Поповича, 4 поверх, кабінет №35б, де знаходиться управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області, без поважних причин. Таким чином, в діях ОСОБА_4 , на думку дисциплінарної комісії, прослідковуються ознаки дисциплінарного проступку, а саме недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, що передбачений пунктом 6 частини 2 статті 65 Закону №889. За версією дисциплінарної комісії вищенаведені факти свідчать про протиправність дій, несумлінне недобросовісне виконання обов'язків державного службовця (а.с.18-29, т.1).
Таким чином, об'єктом дисциплінарного проступку є порушення (недотримання) ОСОБА_1 правил внутрішнього службового розпорядку, а саме те, що вона була відсутня на своєму робочому місці 21.11.2024 та 22.11.2024 та, як наслідок, не виконувала свої службові та професійні обов'язки.
Разом з цим, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що наказом Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці від 12.07.2024 №551/ПЗ «Про визначення робочого місця Мирославі Клим» визначено ОСОБА_1 , заступнику начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, робоче місце за адресою: місто Чернівці, вулиця Поповича, будинок 2, 4 поверх, кабінет №356, де знаходиться підпорядкований структурний підрозділ Міжрегіонального управління - управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області (а.с.202, т.1).
Проте, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №300/5970/24, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 залишено без змін, визнано протиправним і скасовано наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.07.2024 №551/ПЗ «Про визначення робочого місця Мирославі Клим».
Відповідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, суд правильно відхилив доводи відповідача про те, що рішення в справі №300/5970/24 не набрало законної сили, оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 відмовлено у задоволення апеляційної скарги Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці та залишено без змін рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024. Відтак, саме 06.02.2025 таке рішення суду набрало законної сили.
Так, рішенням суду від 12.11.2024 у справі №300/5970/24 встановлено, що місце розташування робочого місця було істотною умовою проходження державної служби за посадою позивача, а в силу наказу від 12.07.2024 №551/ПЗ «Про визначення робочого місця Мирославі Клим» відбулися істотні зміни в роботі позивача, оскільки відповідач визначив місце роботи позивача в іншому населеному пункті.
Таким чином, приймаючи наказ від 12.07.2024 №551/ПЗ «Про визначення робочого місця Мирославі Клим», відповідно до Закону України «Про державну службу», Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повинно була діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Як наслідок, суд у межах справи №300/5970/24 зробив висновок, що прийнятий Південно-Західним міжрегіональним управлінням наказ від 12.07.2024 №551/ПЗ «Про визначення робочого місця Мирославі Клим» є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства.
Ба більше, щодо доводів про місце роботи Р. Хромчака у м. Чернівці, як заступника, якого було вивільнено задля виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 , то суд зазначив, що визначення місця роботи такого заступника у м. Чернівці є не безумовною підставою для визначення аналогічного місця роботи ОСОБА_1 , з огляду на обставини встановлені судовим рішенням №300/7149/23 та місце роботи ОСОБА_5 у м. Івано-Франківську до поновлення на посаді.
Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку мали місце зміна істотної умови праці ОСОБА_1 , а саме робочого місця, яка, в свою чергу, відбулась з порушенням трудового законодавства, а тому, враховуючи скасування наказу від 12.07.2024 №551/ПЗ «Про визначення робочого місця Мирославі Клим», а також факт роботи позивача до її поновлення на роботі у м. Івано-Франківську, суд констатує, що фактично її місце роботи не є зміненим.
А тому висновок дисциплінарного провадження стосовно позивача про порушення (недотримання) ОСОБА_1 правил внутрішнього службового розпорядку - відсутність на своєму робочому місці у м. Чернівці 21.11.2024 та 22.11.2024 є помилковим, адже зміна робочого місця, з урахуванням встановлених обставин справ, не відбулась. Так, робоче місцем ОСОБА_1 знаходиться у м. Івано-Франківську, де остання і знаходилась згідно матеріалів справи, а саме у приміщенні Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці за адресою: вул. І. Франка, 4, м. Івано-Франківськ.
Більше того, наявний в матеріалах справи Витяг з Табелю обліку використання робочого часу за листопад 2024 року свідчить про те, що 21.11.2024 та 22.11.2024 ОСОБА_1 була присутня на роботі (а.с.219, т.1), що спростовує доводи відповідача про її відсутність на робочому місці. У Табелі вказано також і кількість відпрацьованих годин позивача, в тому числі 21.11.2024 та 22.11.2024.
Крім того, в матеріалах справи містяться зведені відомості сум для зарахування на рахунки (а.с.220-222, т.1), якими підтверджується факт роботи позивача у листопаді, що також спростовує доводи відповідача про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у спірні дні.
Колегія суддів також поділяє висновок суду першої інстанції, що акти про відсутність позивачки 21.11.2024 та 22.11.2024 на робочому місці складені посадовими особами Управління інспекційної діяльності в Чернівецькій області, до повноважень яких не входить здійснення контролю за дотриманням нею правил внутрішнього службового розпорядку, оскільки, відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу IV «Порядок повідомлення державних службовців міжрегіонального управління про свою відсутність» Правил внутрішнього службового розпорядку, державний службовець Міжрегіонального управління повідомляє свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв?язку або іншим доступним способом. Державний службовець повідомляє свого безпосереднього керівника (а у випадку його відсутності - Відділ управління персоналом) про настання тимчасової непрацездатності у письмовій формі або будь-яким іншим доступним способом не пізніше трьох годин з часу звернення до медичного закладу. У разі недотримання державним службовцем вимог пункту 1 та/або 2 цього розділу та його відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, складається акт про відсутність державного службовця на робочому місці (Додаток 1). Фіксація відсутності державного службовця на робочому місці відбувається, за участю не менше трьох осіб, а саме безпосереднього керівника, представників відділу юридичного забезпечення та відділу управління персоналом Міжрегіонального управління, про що ними складається та підписується відповідний акт (а.с. 126, т. 1).
Також слід врахувати, що ні судом першої інстанції, ні апеляційної інстанції не здобуто доказів та відповідачем не надано підтвердження того чи дисциплінарна комісія з'ясувала факт надання пояснень позивачем та чи вимагав безпосередній керівник від позивача надати пояснення про причини відсутності на робочому місці і чи складалися акти про відмову від надання таких пояснень.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що наявність ознак вини, причинного зв'язку та недотримання правил внутрішнього службового розпорядку позивачкою є недоведеними.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності та необхідності скасування наказу Державної служби України з питань праці від 06.01.2025 №2-КТ-25а «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ».
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 300/310/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула