СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20616/25
пр. № 2-а/759/298/25
12 листопада 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4487 від 04.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що постанова була прийнята з грубим порушенням законодавства. Обставини, вказані в постанові, не відповідають дійсності. Позивач не отримував повісток, а також не був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав повноважень для винесення такої постанови
Позивач є тимчасово непридатним до військової служби (згідно з висновком ВЛК від 30.07.2025 р. та висновком лікаря від 04.08.2025 р.) Просить позов задовольнити.
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Відповідач проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити. Свої заперечення обґрунтовував тим, що позивач, як військовозобов'язаний, порушив п. 4 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у Додатку 2 Порядку № 1487, оскільки не надав підтверджених документів про проходження ВЛК до 05.06.2025 року, чим порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду. Постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Судом встановлено, що 07 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за яким встановлено, що позивач останній раз проходив ВЛК у 2004 році. Підтверджуючих документів про проходження ВЛК протягом року не надав.
Вказаний протокол містить підписи уповноваженої особи, підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з правами, відповідно до вимог Конституції України та КУпАП, про отримання ним примірнику протоколу, а також його пояснення щодо змісту протоколу, відповідно до яких останній з протоколом не погоджується.
Окрім зазначеного, у вказаному вище протоколі вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 04.09.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4487 від 04.09. 2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. за те, що « ОСОБА_1 не пройшов до 05.06.2025 року ВЛК, чим порушив п. 69 постанови КМУ від 16.05.2024 № 560, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21.03.2024 року та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Фактично позивача визнано винним у скоєному адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП, та накладено на нього стягнення (штраф) у розмірі 17 0 00,00 грн.
Зазначена постанова містить підпис уповноваженої особи, підпису ОСОБА_1 не містить. Дата притягнення до адміністративної відповідальності 04.09. 2025 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 77 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. У справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення для суб'єктів владних повноважень ч. 2 ст. 77 КАС є спеціальною нормою по відношенню до ч.1 ст. 77 КАС України, а тягар доказування у випадку заперечення проти позову, покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Позивач зазначив, що під час винесення оскаржуваної постанови не було взято до уваги, що ним було пройдено медичний огляд 30.11.2022 року, 04.08.2025 року та на підставі рішення військо-лікарської комісії ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, та вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мав направити йому повістку для проходження повторної військово-лікарської комісії, зазначив що підстав порушувати мобілізаційне законодавство у нього не було оскільки має відстрочку від призову відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку га мобілізацію».
Разом з тим, 04.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№3621-IX від 21.03.2024 року). Відповідно до абз. 2 Прикінцевих положень вказаного Закону громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Позивач за результатом проходження медичного огляду 30.11.2022 та 04.08.2025 року військово-лікарською комісією був обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується копією військово-облікового документу «Резерв+» від 01.09.2025 року.
Неухильне дотримання кожним законів України передбачено ст. 68 Конституції України.
Як вбачається із доданих письмових доказів, позивач пройшов медичний огляд 30.11.2022 року до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№ 3621-IX від 21.03.2024) та після 04.08.2025 року.
Відомості про те, що позивач є особою з інвалідністю, що виключало б його обов'язок в частині виконання вимог щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 року, відсутні.
Отже, на позивача як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»(№3621-IX від 21.03.2024), покладався обов'язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 року та не передбачено попереднього направлення повістки про виклик.
Оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 року і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_1 є громадянином України у віці 40 років, є обмежено придатним до військової служби, який в силу вимоги законодавства зобов'язаний був пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025 року. При цьому, суд зазначає, що у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 не повинно направляти відповідні повістки громадянам, які є обмежено придатними до військової служби про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби самостійно зобов'язаний звернутися до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста для отримання такого направлення. Таким чином, ОСОБА_1 як обмежено придатний до військової служби мав обов'язок щодо самостійного проходження медичного огляду, який він не виконав, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 6, 10, 19, 90, 241-246, 286 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.О. Петренко