Справа № 320/57197/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України пов'язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 237110 від 02.09.2024 відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , послідовності навчання.
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в частині послідовності навчання;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» відображалося значення «Так, не порушує».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
Визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в графу «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «Так, не порушує».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі, у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти. Як наслідок, особа яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти. Для здобуття освіти на рівні вищому, ніж раніше здобутий, та збереження послідовності здобуття освіти, визначеною частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу вищої освіти особи особа має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття того самого ступеню вищої освіти.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 06.08.2018 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, відрахований 08.07.2019. 28.08.2024 ОСОБА_1 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо зобов'язання Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 .
Зазначає, що функції щодо внесення згадуваних вище відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб'єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи. Натомість, на Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на державне підприємство «Інфоресурс» - технічні функції, а тому відповідачі у спірних правовідносинах не виконували та не можуть виконувати жодних владних управлінських функцій відносно позивача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
15 травня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Міністерства освіти і науки України у повному обсязі.
Позивач вказав, що вважає вимоги Міністерства освіти і науки України, зазначені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають умовам чинного законодавства та судовій практиці та не підкріплені відповідними на те доказами у справі.
Наполягає, що для встановлення послідовності здобуття освіти беруться до уваги факти раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, та теперішній рівень здобуття освіти, що є вищим за раніше здобутий. Під час розгляду справи в Київському окружному адміністративному суді апелянтом не було надано доказів, які б підтверджували факт здобуття ОСОБА_1 другого (магістерського) рівня вищої освіти, також дані докази не надаються останнім до апеляційної скарги.
Також позивач зазначає, що законодавством України чітко визначено, що розпорядником та володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України. Намагання перекласти відповідальність за невжиття дій на інших суб'єктів правовідносин, які виконують виключно технічні функції є неправомірними.
Позивач, крім іншого, просить вирішити питання про стягнення з Міністерства освіти і науки України судових витрат (витрат на професійну правову допомогу), понесених ОСОБА_1 при розгляді справи в апеляційній інстанції у розмірі 5 400,00 грн.
Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2025 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 01 жовтня 2025 року.
01 жовтня 2025 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Бєлової Л.В. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 12 листопада 2025 року.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача - Орлов Олександр Олегович у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У своїх поясненнях представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Також просив стягнути з Міністерства освіти і науки України судові витрати на професійну правову допомогу, понесених ОСОБА_1 при розгляді справи в апеляційній інстанції у розмірі 5 400,00 грн.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу №445-3 про особовий склад студентів денного відділення факультету електроніки та комп'ютерної інженерії від 15 липня 2019 року Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського від 03.09.2024, ОСОБА_1 , студента 5-го курсу денного відділення факультету електроніки та комп'ютерної інженерії гр.КІ-18-1м було відраховано на підставі подання декана факультету ЕКІ та з резолюцією проректора з НПМР.
У подальшому, ОСОБА_1 був прийнятий на навчання та з 01.09.2024 року зарахований студентом першого курсу денної форми навчання факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем за освітнім рівнем "Магістр" за спеціальністю 123 "Комп'ютерна інженерія", освітня програма "Комп'ютерні системи та мережі", дані обставини підтверджуються витягом з наказу №4411-33 Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 28 серпня 2024 р., договором №1007ФР про навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка від 28 серпня 2024 р., довідкою №277 від 27 вересня 2024 року виданої на ім'я ОСОБА_1 , що позивач дійсно є студентом денної форми навчання факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем 1 курсу ОС Магістра. Закінчує навчання 31 травня 2026 року.
Вказані обставини учасниками справи не заперечуються.
02.09.2024 р. на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було сформовано Довідку №237110 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, зі змісту якої вбачається, що Позивач порушує послідовність здобуття освіти, а саме: вказано в колонці "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «НІ, порушує».
Не погоджуючись з цією обставиною, позивачем було подано до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти з проханням внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в колонці «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Згідно листа ДП «Інфоресурс» від 31.10.2024 року за вих.№01-13/3825 зазначено, що внесення змін до ЄДЕБО стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, не відноситься до компетенції Підприємства.
Листом від 01.11.2024 року за вих.№3/8284-24 Міністерство освіти і науки України проінформувало, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності. Зазначено, питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо позивача в частині послідовності навчання протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що оскільки позивач не завершив навчання за освітнім рівнем магістра в Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, його зарахування студентом першого курсу денної форми навчання факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем за освітнім рівнем «Магістр» за спеціальністю 123 «Комп'ютерна інженерія», освітня програма «Комп'ютерні системи та мережі», не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Суд звернув увагу на конструкцію норми пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, а саме здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти. Словосполучення «здобутий рівень освіти» безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти, що вказує на те, що законодавець використовує термін здобутий для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, чого у спірних правовідносинах не було.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує», оскільки саме Міністерство освіти і науки України та технічний адміністратор ДП «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII).
Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2145-VIII, фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 2145-VIII, вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII, після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі також - Закон № 1556-VII).
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 5 Закону № 1556-VII, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти або освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 6 Закону № 1556-VII, атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
З системного аналізу наведених вище норм, колегія суддів зазначає, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації.
Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу №445-3 про особовий склад студентів денного відділення факультету електроніки та комп'ютерної інженерії від 15 липня 2019 року Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського від 03.09.2024, ОСОБА_1 , студента 5-го курсу денного відділення факультету електроніки та комп'ютерної інженерії гр.КІ-18-1м було відраховано на підставі подання декана факультету ЕКІ та з резолюцією проректора з НПМР.
Тобто, позивач дійсно був зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, разом з тим, він був відрахований 08.07.2019.
У подальшому, ОСОБА_1 був прийнятий на навчання та з 01.09.2024 року зарахований студентом першого курсу денної форми навчання факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем за освітнім рівнем «Магістр» за спеціальністю 123 «Комп'ютерна інженерія», освітня програма «Комп'ютерні системи та мережі», дані обставини підтверджуються витягом з наказу №4411-33 Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 28 серпня 2024 р., договором №1007ФР про навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка від 28 серпня 2024 р., довідкою №277 від 27 вересня 2024 року виданої на ім'я ОСОБА_1 , що позивач дійсно є студентом денної форми навчання факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем 1 курсу ОС Магістра. Закінчує навчання 31 травня 2026 року.
Отже, ОСОБА_1 не завершував навчання за освітнім рівнем магістра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом відповідного рівня, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу, оскільки він був відрахований із навчання.
Таким чином, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.
На факт незавершеності здобуття позивачем вищої освіти (ступеня магістра) безумовно вказують також відомості з ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 , згідно із якими, до цієї бази включено лише такі документи про освіту позивача: свідоцтво про здобуття базової загальної середньої освіти; атестат про повну загальну середню освіту; диплом бакалавра (а.с. 23).
Як вже зазначалось вище, в подальшому, після відрахування, ОСОБА_1 був прийнятий на навчання та з 01.09.2024 року зарахований студентом першого курсу денної форми навчання факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем за освітнім рівнем «Магістр» за спеціальністю 123 «Комп'ютерна інженерія», освітня програма «Комп'ютерні системи та мережі», дані обставини підтверджуються витягом з наказу №4411-33 Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 28 серпня 2024 р., договором №1007ФР про навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка від 28 серпня 2024 р., довідкою №277 від 27 вересня 2024 року виданої на ім'я ОСОБА_1 , що позивач дійсно є студентом денної форми навчання факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем 1 курсу ОС Магістра. Закінчує навчання 31 травня 2026 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вступ ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка студентом першого курсу денної форми навчання факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем за освітнім рівнем «Магістр» за спеціальністю 123 «Комп'ютерна інженерія», освітня програма «Комп'ютерні системи та мережі» для здобуття освітнього рівня магістр за наявності раніше здобутого ступеня бакалавр, який є нижчим за рівнем, не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.
Посилання апелянта на те, що вступ позивачем 30.08.2024 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка студентом першого курсу денної форми навчання факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем за освітнім рівнем «Магістр» за спеціальністю 123 «Комп'ютерна інженерія», освітня програма «Комп'ютерні системи та мережі» для здобуття освітнього рівня магістр, є порушенням послідовності одержання освіти вищого рівня, визначена ч. 2 ст. 10 Закону № 2145-VIII, оскільки він вже здобував освіту за рівнем, який був вищий наявного у нього рівня освіти, отримував необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти, є необґрунтованим з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, якого у позивача, згідно з матеріалами цієї справи, немає, позивач не володіє дипломом за ступенем магістра.
Колегія суддів звертає увагу на конструкцію норми пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, а саме: «здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти». Словосполучення «здобутий рівень освіти» безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти, про що вірно наголосив суд першої інстанції.
Отже, законодавець однозначно використовує термін «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, чого у спірних правовідносинах не було.
Враховуючи вищезазначене, дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей про ОСОБА_1 до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в графу «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «Так, не порушує» є протиправними.
Щодо способу захисту порушеного права позивача в контексті доводів апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 , оскільки, на думку відповідача, функції щодо внесення згадуваних вище відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб'єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII, засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.
Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.
Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази:
здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;
відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;
забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;
проводить навчання для роботи з Електронною базою;
здійснює інші заходи, передбачені законом.
Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «;Про захист персональних даних», «;Про авторське право і суміжні права» та «;Про публічні електронні реєстри».
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620 (далі також - Положення № 620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону № 2145-VIII з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення № 620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором - ДП «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Відповідно до п. 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Таким чином, власником ЄДЕБО є держава в особі Міністерства освіти і науки України, яке, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО та є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
За приписами ч.1 п.8 розділу ІV Положення № 620 суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, засновники яких не мають органів управління освітою (суб'єкти освітньої діяльності приватної форми власності), а також професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти (в даному випадку Київському національному університету імені Тараса Шевченка) вносять до ЄДЕБО та підтримують в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у пунктах 6-9 розділу III цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми навчання особа подавала заяви в електронній формі) та інформації, зазначеної в підпункті 6 пункту 6) для таких суб'єктів освітньої діяльності, зокрема, щодо здобувачів освіти - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); дата народження; тип, серія (за наявності), номер, ким і коли виданий документ, що посвідчує особу (для особи, якій не виповнилось 14 років - свідоцтво про народження; для особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують особу - довідка про звернення за захистом в Україні); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); громадянство; стать; серія, номер, ким і коли виданий документ про освіту (науковий ступінь) особи з інформацією про здобуті нею рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, професію, спеціальність та спеціалізацію (у деяких випадках зазначаються напрям підготовки, освітня програма, професійна кваліфікація); про зарахування, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення за спеціальністю, спеціалізацією, професією; рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, що здобувається, освітня програма; джерело фінансування здобуття освіти; назва факультету (відділення), структурного підрозділу; форма навчання; курс навчання; навчальна група; серія, номер, ким і коли виданий студентський (учнівський) квиток державного зразка особи з інформацією про назву факультету (відділення), структурного підрозділу, номер групи, форму навчання, дату видачі та строк дії квитка, цифрова фотографія (за наявності).
З аналізу наведених приписів Положення вбачається, що навчальний заклад позивача, при формуванні довідки здобувача освіти, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.
Пунктом 9 розділу ІV Положення № 620 встановлено, що інші уповноважені суб'єкти вносять до ЄДЕБО інформацію та здійснюють в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
З урахуванням приписів розділу ІV Положення № 620 суд дійшов висновку, що саме МОН України, як розпорядник ЄДЕБО через технічного адміністратора ЄДЕБО - ДП «Інфоресурс» має повноваження на внесення інших змін до електронної бази, зокрема щодо внесення змін про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача .
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги повноваження Міністерства освіти і науки України, визначені Положенням № 620, колегія суддів вважає, що належним та ефективним захистом прав позивача буде зобов'язання Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд звертає увагу, що позивач у відзиву на апеляційну скаргу просив вирішити питання про стягнення з Міністерства освіти і науки України судових витрат (витрат на професійну правову допомогу), понесених ОСОБА_1 при розгляді справи в апеляційній інстанції, у розмірі 5 400,00 грн.
На підтвердження розміру понесених витрат позивач посилається на Договір про надання правової допомоги № 220724/01-02/74 від 22 липня 2024 р. (а.с. 36) та додані до апеляційної скарги копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договору № 220724/01-02/74 від 22.07.2024 р. про надання правової допомоги, Додатку № 3 до Договору № 220724/01-02/74 від 22 липня 2024 р., Акту про надання правової допомоги від 15.05.2025 р., та платіжну інструкцію № ТН21-9051-75РО-ХР2Н від 07.05.2025 року про оплату за надання правової допомоги по Додатку № 3 до договору №220724/01-02/74 від 22 липня 2024 р.
Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
Судом апеляційної інстанції враховується, що будь-яких заперечень щодо неспівмірності заявлених до присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не надано, у той час як копія відзиву на апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами направлялася на адресу відповідача через систему «Електронний суд».
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Колегія суддів, враховуючи предмет позову, фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, у тому числі подання відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5400,00 грн є обґрунтованою, справедливою та співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), тому підлягає компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувавсь відповідача.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5400 (п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 12.11.2025.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма