Справа № 640/15499/22 Суддя (судді) першої інстанції: Крилова М.М.
11 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Вівдиченко Т.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку з 18.04.2022 пенсії за віком з урахуванням вимог частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за три календарних роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2019-2021 роки (10846,37 грн.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки (2019-2021) в розмірі 10846,37 грн, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, починаючи з 18.04.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив у перерахунку та виплаті позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту призначення з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що позивач з 18.04.2022 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до цієї дати отримувала пенсію за вислугою років, тобто, має місце не первинне призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший. Оскільки мало місце переведення з одного виду пенсії на інший то застосовується ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до 18.04.2022 року позивач перебувала на обліку, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
18.04.2022 року позивач звернулась до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії, переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі заяви позивача від 18.04.2022 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії та переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не спірне між сторонами.
24.06.2022 року позивач, через веб портал ПФУ, звернулась до відповідача із заявою в якій просила здійснити перерахунок пенсії з 18.04.2022 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2019-2021 роки) у розмірі 10846,37 грн.
Листом від 01.07.2022 року № 13766-13002/Р-02/8-2600/22 відповідач повідомив про відсутність підстав для розрахунку пенсії з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки.
Позивач, не погодившись із такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно при призначенні позивачці пенсії за віком з 18.04.2022 не застосував показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховано для обчислення пенсії, за 2019-2021 роки, оскільки в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, позивач має право на отримання двох видів пенсій за різними законами - у зв'язку із вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), та за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Позивач набула право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону № № 1058-IV, оскільки досягла пенсійного віку, та має достатній страховий стаж, перебуває на обліку у відповідача.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст цих норм свідчить на користь того, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначені за Законом України №1058-ІV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», то призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-ІV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14.
Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
З матеріалів справи вбачається, що до моменту призначення пенсії за віком позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до заяви його з 15.04.2022 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV.
Колегія судді вказує, що оскільки пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону №1058 поняттю переведення на інший вид пенсії.
Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше.
У даному випадку позивач, отримуючи пенсію за Законом № 1788-ХІІ, звернувся з заявою до відповідача про нарахування йому пенсії за іншим Законом, а саме: пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Таким чином, при призначенні позивачу у 2022 році пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019 - 2021 роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 465/5246/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 334/2653/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 185/860/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 876/5312/17 (провадження №11-731апп18).
Як вказав Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 240/4170/19, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивачу 18.04.2022 було призначено пенсію за віком вперше, під час визначення її розміру мав бути врахований показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки.
Крім того, захист порушених прав позивачки також потребує зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, що не є втручанням у дискрецію суб'єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
Т.Р. Вівдиченко