Справа № 640/11072/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
11 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
До суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Головного управління ДПС у Київській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0068671-3314-2652 від 01 квітня 2020 року та податкову вимогу ГУ ДПС у Київській області № 7912-13 від 23 жовтня 2020 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 придбала у власність на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манохіною Г.О., зареєстровано в реєстрі на № 2272, нежилі приміщення - виробничий комплекс, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
Позивач отримала від ГУ ДПС у Київській області податкову вимогу форми «Ф» від 23 жовтня 2020 року № 7912-13, згідно якої для неї визначено суму податкового боргу в розмірі 27 868, 55 грн - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Окрім того, позивач отримала податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2020 року №0068671-3314-2652, прийняте ГУ ДПС у м. Києві, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, 18010300, податковий період 2019, сума податкового зобов'язання 27 868, 55 грн.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідачів, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.
Водночас, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п.п. 266.3.1, п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Згідно п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об'єктом оподаткування може бути як об'єкт нерухомості в цілому, так і його частка.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 27-ї сесії Музичанської сільської ради від 27 червня 2018 року «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік», затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Додаток № 1), згідно підпункту 2.5.2 пункту 2.5 статті 2 якого встановлено на 2019 рік ставки податку для - об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на рівні 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року за 1 кв.метр для об'єктів нежитлової нерухомості.
Відтак, саме такий розмір ставки податку (0,2%) мав бути застосований з метою оподаткування належного позивачу нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1.
Водночас, відповідно до листа відповідача-1 № 4163/АДВ/26-15-33-12-23 від 24 листопада 2020 року, до якого було долучено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, по об'єктах оподаткування, які належать позивачу, до вказаного об'єкта нерухомості застосовано ставку податку (% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року) в розмірі 0,3%, що протирічить вимогам підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України та наведеному вище рішенню 27-ї сесії Музичанської сільської ради від 27 червня 2018 року, на підставі застосування яких ставка податку має становити 0,2%.
Беручи до уваги зазначене вбачається протиправність здійсненого контролюючим органом нарахування позивачу ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначене податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві № 0068671-3314-2652 від 01 квітня 2020 року, у зв'язку з чим суд доходить висновку про його протиправність та, відповідно, наявність правових підстав для його скасування.
Крім того, оскільки визначена оскаржуваною податковою вимогою сума заборгованості позивача складається виключно з податкового боргу, встановленого податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві № 0068671-3314-2652 від 01 квітня 2020 року, суд, з метою найбільш повного захисту порушених прав та інтересів позивача, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині визнання її протиправною та скасування як такої, що є похідною від зазначеного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль