Справа № 580/4633/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
11 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Черкаського адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДААГРО» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
08.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДААГРО» (далі - позивач, ТОВ «ТРИДААГРО») звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці (далі - відповідач, Житомирська митниця), в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 15.04.2024 №UA101000/2024/000115/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006637.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2024, 12.08.2024 Житомирська митниця через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що жодним документом не передбачено обов'язку митного органу направлення таких запитів до компетентних органів іноземних держав, а звернення з відповідним запитом до митних органів інших країн є іншою окремою формою митного контролю.
Житомирська митниця також звернула увагу щодо відсутності підпису сторони покупця в проформі-рахунку від 01.04.2024 №01 та фактурі-інвойсі № 02/04/2024/Т від 09.04.2024.
Митний орган відмітив, що оскільки документи, подані до митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, то беручи до уваги той факт, що митна вартість схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є значно вищою, митницею було витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості.
Підсумовуючи відповідач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів від 15.04.2024 №UA101000/2024/000115/2 прийнято із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, а тому не потребує надання пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів у зв'язку із тим, що такі коригування митницею не здійснювались.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, то, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Житомирської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.04.2024 між позивачем (покупець) та «AUTO HANDEL KUBIAK JOZEF» (Польща) (продавець) було укладено Контракт №32 МАТ відповідно до якого Продавець зобов'язується продавати, а Покупець приймати та оплачувати сільськогосподарську техніку (далі - товар). Згідно з інвойсами за кожною окремою поставкою (п. 1.1 контракту). Терміни та умови поставки, ціна товару визначаються в інвойсах, що зазначено у п.3.1, 3.2, 4.1 Контракту (а.с.15-18).
На виконання вимог вищевказаного контракту продавець (AUTO HANDEL KUBIAK JOZEF (Польща)) надав позивачу проформу-інвойс від 01.04.2024 №02 на придбання позивачем навісного оприскувача бувшого у використанні, модель Tecnoma TXI 1200, 2002 року випуску, номер кузова « НОМЕР_1 » , вартістю 7000 PLN (злотих) (а.с.19). Умови оплати: передоплата.
Вартість вказаного оприскувача визначена продавцем та погоджена покупцем з урахуванням того, що вказаний обприскувач є таким, що був у використанні з урахуванням зносу та дати випуску, а поставка товару здійснюється на виконання договору №32 МАТ від 01.04.2024, умови оплати: передоплата.
Також, продавцем надано позивачу фактуру-інвойс №02/04/2024/Т від 09.04.2024, яка містить назву товару з його характеристиками, а також ціну товару (а.с.20).
На виконання зобов'язань по оплаті обприскувача, позивачем здійснено повну попередню оплату: 09.04.2024 у розмірі 7 000 злотих (а.с.22).
15.04.2024 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир центральний» з метою імпорту товару «Обприскувач навісний, господарства для розприскування рідких речовин, б/в, марка Tecnoma, тип TX 1200, об'єм бака - 1200 л., рік випуску 2002», що ввозився на адресу ТОВ «ТРИДААГРО», подано митну декларацію №24UA101020013988U6 (а.с.27). Заявлена митна вартість товару становила 7000 PLN (злотих).
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до митної декларації від 15.04.2024 №24UA101020013988U6 було надано:
- договір купівлі-продажу товарів №32 МАТ від 01.04.2024;
- рахунок-проформа №01 від 01.04.2024;
- рахунок-фактура №02/04/2024/T від 09.04.2024;
- автотранспортна накладна №A №808496 від 11.04.2024;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 09.04.2024;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15.04.2024;
- договір (контракт) про перевезення №10/04 від 10.04.2024;
- договір (контракт) про перевезення №11/03/2024 від 11.03.2024;
Додатково позивачем до митної декларації долучено копію митної декларації країни відправлення №24HU1062002C6C0EC9 (а.с.29).
За результатами перевірки поданої митної декларації відповідачем проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено та за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Рішенням Житомирської митниці №UA101020/2024/006637 було відмовлено у митному оформленні товарів за вищевказаною митною декларацією разом із оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення від 15.04.2024 №UA101000/2024/000115/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.12-14).
Так, підставою для прийняття згаданих вище рішень слугували наступні обставини:
- проформа-рахунок від 01.04.2024 №01 та фактура-інвойс №02/04/2024/Т від 09.04.2024 не містять підпису уповноваженої особи покупця або інших відміток, які б свідчили, що даний документ є узгоджений сторонами;
- довідка про вартість міжнародного перевезення вантажу від 15.04.2024 не містить інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (СМЯ), договір на перевезення, інформація про замовника послуг тощо;
- відсутність окремої заявки до договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 10.04.2024 №10/04, що позбавило митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, які є складовою митної вартості;
- відомості про ціну товару, зазначену у митній декларації країни відправлення №24НІЛ066002С0ЕС9 від 12.04.2024 не перекладені на українську мову, тому не використовувалися під час перевірки числових значень заявленої митної вартості.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів рішення від 15.04.2024 №UA101000/2024/000115/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006637 протиправними, ТОВ «ТРИДААГРО» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів.
При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спірним у цій справі є питання правомірності прийняття Житомирською митницею рішення про коригування митної вартості товарів рішення від 15.04.2024 №UA101000/2024/000115/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006637.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в контексті зазначених Житомирською митницею підстав для прийняття оспорюваного рішення та доводів апеляційної скарги митного органу, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Подана декларантом декларація з країни походження від 12.04.2024 №24НU062002С6С0ЕС9 виконана у вигляді електронного документа та включає всі обов'язкові елементи ідентифікації, сформовані країною-відправником, у тому числі штрих-кодовий ідентифікатор і QR-код, що, відповідно до норм п.5 ч.5 ст.54 МК України, надає митному органу можливість верифікувати її справжність, а за наявності обґрунтованих підозр - надіслати запити до митних органів іноземних держав для отримання інформації, необхідної для встановлення достовірності декларованої митної вартості.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до складу митної вартості товару декларантом було включено супутні витрати на транспортування товару, здійснене на підставі договору від 10.04.2024 №10/04, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та декларантом.
Відповідно до заявки від 10.04.2024, декларант замовив у ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортно-експедиційного обслуговування для перевезення за маршрутом Польща-Україна навісного обприскувача Tecnoma, тип TX 1200, об'єм бака - 1200 л., рік випуску 2002, висота 300 см., довжина - 600 см., ширина 230 см., вага 1270 кг.
Вартість таких послуг склала 33574 грн., вантажовідправником виступав AUTO HANDEL KUBIAK JOZEF (Польща), а номер транспортного засобу - « НОМЕР_2 ».
Декларант одержав від експедитора рахунок-фактуру №20 від 15.04.2024 на суму 33574 грн (16000 грн - за транспортні послуги з перевезення за маршрутом Przykona (Польща) - м/п Чоп; 16574 грн - за транспортні послуги м/п Чоп - Звенигородка (Україна); 1000 грн за експедиційні послуги з міжнародного перевезення).
Відповідно до довідки про транспортні витрати від 15.04.2024, виданої ФОП ОСОБА_1 , вартість перевезення за сегментами 62-731 Przykona (Польща) - м/п Чоп та м/п Чоп - Звенигородка (Україна) становить 16000 грн і 16574 грн відповідно, при цьому факт транспортування товару засвідчується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) з позначками митних органів країн відправлення та призначення.
Викладені вище обставини справи свідчать, що для обґрунтування декларованої митної вартості товару декларант до митної декларації від 15.04.2024 №UA101000/2024/000115/2 надав повний комплект належно оформлених документів, що відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, точно відображають реальну вартість поставленого товару, не містять жодних суперечностей стосовно елементів ціни, забезпечують повну узгодженість з документами, наданими нерезидентом щодо вартості товару та підтверджують його повну попередню оплату декларантом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що подані декларантом документи, передбачені ч.ч.2, 3 ст.53 МК України, у достатньому обсязі обґрунтовують вартісні та кількісні характеристики митної вартості товару, зазначені товариством у митній декларації. Ці документи не мають розбіжностей, які могли б вплинути на точність визначення митної вартості за первинним методом, не виявляють ознак фальсифікації та охоплюють усі необхідні дані, що засвідчують числові та кількісні параметри компонентів митної вартості товарів або відомості про ціну, фактично сплачену чи таку, що підлягає сплаті за ці товари, дозволяючи таким чином застосувати первинний метод для встановлення митної вартості.
З огляду на встановлені вище обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган не довів факту подання позивачем неповних чи недостовірних відомостей щодо митної вартості товару, в той час як документи, подані Товариством для митного оформлення, містили всі необхідні дані для перевірки числових показників вартості та підтвердження ціни, фактично сплаченої за товар.
Таким чином, приймаючи оспорювані в цій справі рішення, відповідач не здійснив належної оцінки поданих документів і не навів конкретних обставин, які б унеможливлювали митне оформлення товару за основним методом визначення митної вартості, а наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що задекларована ТОВ «ТРИДААГРО» митна вартість ґрунтується на об'єктивних, документально підтверджених даних, які можуть бути обчислені.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач не навів переконливих аргументів, які б ставили під сумнів достовірність поданих позивачем відомостей та наявність будь-яких обставин, які могли б вплинути на ціну задекларованої митної вартості, у зв'язку з чим, під час прийняття оспорюваного рішення у митного органу не існувало правових підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості за ціною договору.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Житомирської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма