Справа № 545/2871/25
Провадження № 2/545/1827/25
"06" листопада 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Мамишевої А.Е., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Лариса Володимирівна про зняття арешту з майна, скасування запису та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
представник позивача адвокат Гордієнко Н.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить зняти обтяження з усього нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який накладено на підставі постанови Ленінського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області; скасувати запис про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов'язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вилучити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про обтяження 15491756 від 20.07.2016.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . Приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Л.В. 23.01.2025 було заведено спадкову справу №12/2025 щодо майна померлої ОСОБА_2 , спадкоємцем майна якої є її чоловік ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні. Нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з наявністю арешту на все нерухоме майно, яке належало ОСОБА_2 . Причиною відмови є наявний в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження - арешт нерухомого майна померлої ОСОБА_2 , вчинений на підставі постанови Ленінського ВДВС м. Полтава. Водночас, жодних відомостей у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень щодо даного виконавчого провадження немає. У зв'язку з цим обтяження у вигляді арешту створює перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права володіти, користуватися та розпоряджатися спадковим майном.
Представник відповідача направив на адресу суду відзив, в якому зазначив, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства перебувало виконавче провадження з примусового виконання вимоги по стягненню з ОСОБА_2 на користь ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області в розмірі 7587.6 грн. Постановою державного виконавця виконавче провадження закінчено. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 15491756, Ленінським відділом ДВС Полтавського міського управління юстиції накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту. У зв'язку з тим, що згідно ст. 1218 ЦКУ до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі і боргові зобов'язання, в задоволенні позову просить відмовити.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, подала заяву в якій судове засідання просила провести без її участі. Зазначила, що виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно ОСОБА_2 закінчено, в ЄДРВП на даний час жодних відомостей щодо виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 немає. Заборгованість з податкових платежів та внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ОСОБА_2 відсутня, що підтверджено інформацією ГУДПС у Полтавській області від 15.10.2025. Враховуюче вищезазначене позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час його проведення повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без його участі.
Третя особа нотаріус Ївженко Л.В. у судове засідання не з'явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 12.11.2014 було укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно квартири АДРЕСА_1 (а.с.27-28).
Власником квартири загальною площею 41 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації прав та їх обтяжень №29405538 від 12.11.2014 (зворот а.с.28-а.с.29).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 04.11.1989 в Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.37).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.36).
Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.08.2025 №153/02-31, 23.01.2025 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Л.В. було заведено справу за №12/2025 до майна померлої ОСОБА_2 , спадкоємцем майна якої є її чоловік - ОСОБА_1 , дані про інших спадкоємців відсутні. Проте, враховуючи наявність арешту на все нерухоме майно належне ОСОБА_2 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.34-35).
Начальник Подільського ВДВС у місті Полтаві у листі від 30.05.2025 №51307 повідомив ОСОБА_1 , що станом на 30.05.2025 в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація щодо нього як представника та роз'яснили про можливість зняття арешту з майна у випадках відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» або за рішенням суду (а.с.26).
Повторно начальник Подільського ВДВС у місті Полтаві у листі від 17.06.2025 №57148 зазначив, що станом на 17.06.2025 в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , як сторони виконавчого провадження, тому надати запитувану інформацію не можливо.
Як зазначив представник відповідача у відзиві, на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства перебувало виконавче провадження 49658323 з примусового виконання вимоги від 18.11.2015 №Ф-268-23 У, виданої ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області по стягненню з ОСОБА_2 на користь ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області в розмірі 7587.6 грн. Постановою державного виконавця керуючись п 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження закінчено (направлено виконавчий документ за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), відповідно Закону України «Про виконавче провадження» редакція за № 1404-VII. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер 15491756 Ленінським відділом ДВС Полтавського міського управління юстиції накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту. Надати більш детальну інформацію неможливо, оскільки виконавче провадження №49658323, від 15.12.2015 знищено згідно до вимог п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України в редакції від 28.07.2010 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 роки.
Водночас у відповіді «Про надання інформації» ГУ ДПС у Полтавській області від 15.10.2025 повідомило, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, станом на 13.10.2025 за ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи та по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутня (а.с.78).
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві на спадщину на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач, який прийняв спадщину, має намір отримати свідоцтво про право на спадщину, проте через наявність арешту на спадкове майно, позбавлений можливості це зробити.
В інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку, захистити своє порушене право позивач не має можливості.
Відповідно до ст. 1218, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи до складу спадщини входить частина квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій дружині позивача та на яку державним виконавцем накладено арешт.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Частинами 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Положеннями п. 1 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до пункту другого вказаної Постанови Пленуму ВССУ позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
У справі, що розглядається, позивач є спадкоємцем боржника, але не є стороною виконавчого провадження №49658323, оскільки відсутні будь-які судові рішення про заміну сторони виконавчого провадження.
Судом установлено, матеріали справи не містять докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна у зв'язку з відсутньою заборгованістю ОСОБА_2 перед податковим органом, а також відсутністю відкритого виконавчого провадження про примусове стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .
Отже, за таких умов продовження існування обтяження спірного майна є не виправданим та не переслідує легітимну мету, яка полягає у забезпеченні виконання податкового документа.
Разом з тим, наявність такого обтяження майна перешкоджають позивачу в оформленні спадкових та майнових прав після смерті свої дружини, що становить непропорційне втручання у його право на мирне володіння майном, яке гарантується статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право позивача на отримання спадщини, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисті шляхом зняття арешту з майна.
З огляду на те, що виконавче провадження № 49658323 від 15.12.2015 в якому було накладено арешт на майно ОСОБА_2 знищено, про що зазначає відповідач, а іншого не відкрито, що унеможливлює вирішення питання виконавчою службою про зняття арешту з майна останньої, та заважаючи на те, що відсутні боргові зобов'язання померлої перед податковим органом, а наявність арешту перешкоджає реалізації спадкових прав позивача, тому позовна вимога про зняття арешту з майна ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки позивач в інший спосіб позбавлений можливості захистити своє порушене право на спадкове майно.
Щодо позовних вимог про скасування запису про обтяження у Державному реєстрі та вилучення запису про обтяження суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, у тому числі, судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
Таким чином, рішення суду, яким скасовано арешт майна, є підставою для подальшого скасування державним реєстратором таких обтяжень у відповідному Державному реєстрі та виключення з нього записів про такі обтяження.
Отже, позовні вимоги в частині скасування запису про обтяження та зобов'язання відповідача вилучити запис про обтяження задоволенню не підлягають з огляду на вищенаведені норми законодавства.
За викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме зняття арешту з майна ОСОБА_2 накладений на підставі постанови Ленінського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер 49658323, реєстраційний номер обтяження: 15491756 від 20.07.2016.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-260 ЦПК України,
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Зняти арешт з майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови Ленінського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер 49658323, реєстраційний номер обтяження: 15491756 від 20.07.2016.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34963007, адреса: м. Полтава, вул. Чураївни, 1/1.
Третя особа: Ївженко Л.В. приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу полтавської області, адреса: м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, 4.
Повний текст рішення виготовлено 11.11.2025.
Суддя О. В. Любчик