Справа № 539/4445/25
Провадження № 2/539/1946/2025
(заочне)
11 листопада 2025 року м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Просіної Я.В.
за участю секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лубни у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі - ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН») Пархомчук С.В. звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11917,50 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 17.01.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2909715209/211264 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно умов кредитного договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3500,00 гривень, дата надання кредиту: 17.01.2020 року, строк кредиту: 30 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 1,85% (процентів) на добу.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 2909715209/211264 від 17.01.2020 укладеним з ОСОБА_1
03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 2909715209/211264 від 17.01.2020 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 11917, 50 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3500, 00 грн та прострочена заборгованість за процентами в розмірі 8417,5 грн.
Ухвалою суду від 12.09.2025 року у справі було відкрито провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Надано позивачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - відповіді на відзив.
15.10.2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, в позовній заяві просив розглядати справу без участі представника. Проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи до суду не надходило, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Конверт з судової повісткою на 16.10.2025 року разом із ухвалою про відкриття провадження у справі якою встановлювався відповідачу п'ятнадцятиденний строк для надання до суду відзиву на позов, а також конверт з судовою повісткою на 11.11.2025 року направлялися на зареєстровану адресу відповідача та повернулися до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
17.01.2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №2909715209/211264, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п.1.1-1.7 Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500.00 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 15.02.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта. Невід'ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.gofingo.com.ua/. Клієнт підтверджує, що усвідомлює, що на правовідносини за цим Договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.п. 6.1 п.6 Кредитного договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.8-11).
31.05.2022 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «Гоуфінгоу» передає (відступає) ТОВ «Сіті Фінанс Груп» за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «Гоуфінгоу» і Боржниками (а.с.12-15).
Так, відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2022 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 11917,50 грн., з яких: 3500, 00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 8417,50 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.16).
03.06.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» уклав договір про відступлення права вимоги з ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» №1-03/06/202, згідно якого відступив право вимоги за кредитним договором № 2909715209/211264 від 17.01.2020 року до ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн».
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 03.06.2021 року ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 11917,50 грн (а.с.19).
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором №2909715209/211264 ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором складає 11917,50 грн, що складається з простроченої суми заборгованості у розмірі 3500,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8417,50 грн (а.с.23).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписано відповідачем, шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у кредитора виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений договором строк.
Враховуючи, вказане суд вважає, що матеріали справи в сукупності підтверджують факт виконання позикодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме перерахування грошових коштів в сумі 3500,00 грн на банківську картку відповідача, номер якої повідомив кредитодавцю сам відповідач.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).
Наявні в матеріалах справи договори факторингу укладені у відповідності до вимог закону, містять всі істотні умови, при їх укладенні дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.
А відтак, позивачем доведено перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2909715209/211264 від ТОВ «ГОУФІНГОУ» до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та від ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» до ТОВ «ФК ДЕБЕТ КОЛЛЕКШН».
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Гоуфінгоу» виконало належним чином, перерахувало на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 3500,00 грн.
Однак, в порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3500, 00 грн тіла кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8417,50 грн відсотків, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Як вбачається з умов кредитного договору, кредитор надав відповідачу кредитні кошти терміном на 30 днів до 15.02.2020 року.
Умовами договору передбачено, що за користування кредитом, клієнт сплачує товариству 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3).
Суд враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/1120/16 від 04.02.2020 р., № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
А відтак, суд дійшов висновку, що строк кредитування відповідача є таким, що закінчився 15.02.2020 року, як і закінчилося його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога позивача про нарахування відсотків поза межами строку кредитування є безпідставною.
Враховуючи умови договору, здійснивши розрахунок відсотків в межах строку кредитування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1942,50 грн відсотків (64,75 грн. х 30 днів).
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3500,00 грн тіла кредиту та 1942,50 грн відсотків, в іншій частині позову, слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10500,00 грн витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати позивача понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн., підтверджені доказами, а саме: довіреність від 11.07.2025 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги № 11/07/2025 р. від 11.07.2025 р., акт про отримання правової допомоги від 08.10.2025 р., платіжна інструкція від 08.10.2025 р. на суму 10500 грн. та рахунок на оплату від 08.10.2025 р.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вищевказаному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що заявлена ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову.
З врахуванням вищевикладеного, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 10500,00 грн до 4000,00 грн.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» понесло судові витрати, що складаються з 2422,40 гривень, сплаченого судового збору.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, часткове задоволення позову стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» підлягає сума судового збору пропорційна розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 1106,26 грн.
На підставі керуючись ст.12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за Кредитним договором №2909715209/211264 від 17.01.2020 року в сумі 5442 (п'ять тисяч чотириста сорок дві) грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН»сплачений судовий збір в розмірі 1106 (одна тисяча сто шість) грн 26 коп та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», клд ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12;
Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса робочого місця: 08157, Київська область, с.Софіївська Борщагівка, пр-т Героїв Небесної Сотні, 29/9;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.В.Просіна