П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29047/24
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 420/29047/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо відмови, яка викладена у Листі № 12659-10580/II-02/8-1500/24 від 18.04.2024, у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у відповідності до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням понаднормового стажу тривалістю 22 роки за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 19.03.2024 року згідно п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням понаднормового стажу тривалістю 22 роки за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, з врахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як працюючому пенсіонеру, за 2011, 2013, 2015, 2017, 2019, 2021, 2023 роки;
- з урахуванням висновків суду, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області внести зміни до пенсійної справи ОСОБА_1 у її особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду понаднормовий стаж у кількості 22 роки.
В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що ОСОБА_1 (надалі Позивач) є пенсіонером, отримує пенсію за віком та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 . 3 20.10.2009 ОСОБА_1 на підставі Постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 496/574/16-а призначена пенсія на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи. Станом на 20.09.2009 (день призначення пенсії) понаднормативний стаж позивача становив 8 років 7 місяців. Із матеріалів пенсійної справи вбачається, що за період з 2009 по квітень 2020 протягом 11 років здійснювалася так звана доплата за понаднормативний стаж 8 років. Однак з 2009 року позивачка продовжувала працювати, тому станом на час подання позовної заяви її понаднормативний стаж становить вже 22 роки. Стаж роботи ОСОБА_1 підтверджується трудовою книжкою, відомостями довідки ОК-5, даними про трудовий та страховий стаж Пенсійного фонду України (№ ОК ЗО: 1170860683) з 01.01.2004 31.08.2023, в якій зазначено, що вона неперервно працювала починаючи з 01.01.2004 31.08.2023 у відповідності до відомостей про страховий стаж за кожен місяць, протоколом призначення пенсії ОСОБА_1 органом ПФУ: 15535 Малиновське об'єднане управління ПФУ в м. Одеса від 26.03.2020 відомостями починаючи з 20.10.2009-01.12.2020. З матеріалів пенсійної справи вбачається, що ГУ ПФУ в Одеській області, під час призначення пенсії, не зарахував 22 роки понаднормового стажу та не підвищив розмір пенсії на умовах, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1788-ХІІ, що стало підставою для заниження розміру пенсії. Відповідач постійно посилається на те, що перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі проведено після внесення змін до ч. 1 ст. 28 Закону 1058-IV від 12.10.2009, тобто доплату розраховано за новими нормами, а саме за кожний повний рік страхового стажу понад 30 років жінкам, однак на позивачку дані норми не поширюються. 3 2009 року та по 30.06.2023 ОСОБА_1 була працюючим пенсіонером, але період з 2009 по 2020 не був зарахований ГУ ПФУ в Одеській області як понаднормовий. Такі дії свідчать про порушення права ОСОБА_1 на належний рівень соціального забезпечення та позбавляє її соціальних гарантій. Станом на час подання цієї позовної заяви сукупний страховий стаж позивача становить 42 роки, тобто понаднормовий стаж Позивача становить 22 роки. 22.03.2023 Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо врахування понаднормового стажу в розмірі 20 років та перерахунку пенсії. Листом № 8521-7715/Р-02/8-1500/23 від 14.04.2023 відповідач відмовив у перерахунку та врахував лише 10 років понаднормового стажу, доплата становить 145,20 грн. 19.03.2024 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням наявного понаднормового стажу. Листом № 12659-10580/П-02/8-1500/24 від 18.04.2024 відповідач повторно відмовив позивачу у перерахунку пенсії та не зарахував понаднормовий стаж у розмірі 22 роки при обчисленні пенсії (додається). Станом на 20.10.2009 - день призначення пенсії діяла редакція Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 12.10.2009. Постановою ВС від 18.03.2020 у справі № 496/574/16-а касаційну скаргу позивача було задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 № 1788-ХІІ з 20.10.2009 року. Позивачка вважає, що її пенсія з 2009 року підлягає перерахунку за весь період згідно положень ст. 28 Закону № 1058, чинної станом на конкретний період - кожний місяць відповідного року за період, починаючи з жовтня 2009 року. Положення ч. 1 ст. 28 та п. 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 у редакції, чинній на відповідний період, Відповідачем застосовані не були, що призвело до заниження розміру пенсії позивача та, відповідно, порушення її пенсійних прав. Відповідач порушив права позивачки на перерахунок її пенсії з 20.10.2009 року з урахуванням ч. 1 ст. 28 та п. 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, чинній на відповідний період - за кожен місяць відповідного року. Звернення позивачки до суду з даним позовом обумовлено тим, що розмір її пенсії за період з 2009 по 2024 не відповідає встановленому законодавством розміру. Пенсія позивача з 2009 року підлягає перерахунку за весь період згідно положень ст. 28 Закону № 1058, чинної станом на конкретний період, з урахуванням понаднормового стажу тривалістю 22 роки за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років.
Представник відповідачів надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 з 20.10.2009 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно рішення суду у справі №496/574/16, яке набрало законної сили 05.12.2017 року після його апеляційного оскарження. Зобов'язання щодо призначення пенсії у Головного управління виникли саме з 05.12.2017. Пенсія ОСОБА_1 обчислена із врахуванням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення підстав призначення пенсії - набрання рішенням суду законної сили) при страховому стажі 28 років 7 місяців (враховано по 30.09.2009), та середньомісячній заробітній платі 1954,93 грн, визначеній за періоди з 01.02.1992 по 31.10.1993, з 01.04.1997 по 30.06.2000 враховано нульовими значеннями та з 01.07.2000 по 30.09.2009 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір з 20.10.2009 становив 794,19 грн, де: розмір пенсії - 754,35 грн; доплата за 8 років понаднормативного стажу - 39,84 грн. З 01.04.2018 пенсію позивачу перераховано із врахуванням додаткового набутого страхового стажу та заробітної плати з 01.10.2009 по 28.02.2018. Пенсію обчислено при страховому стажі 36 років 11 місяців (враховано по 28.02.2018), середньомісячній заробітній платі 6529,13 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2018 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становив 2497,48 грн, де: розмір пенсії за віком - 2410,36 грн; доплата за 6 років понаднормативного стажу - 87,12 грн. При цьому, понаднормовий стаж враховано відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 28 Закону понад 30 років страхового стажу. В подальшому проводились перерахунки пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону із додаванням страхового стажу та заробітної плати з 01.04.2020 та з 01.04.2022. Пенсію обчислено при страховому стажі 40 років 8 місяців (враховано по 28.02.2022) та середньомісячній заробітній платі 14041,81 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2022, та її розмір з 01.03.2024 становить 5855,58 грн, де: розмір пенсії за віком - 5710,38 грн, доплата за 10 років понаднормового стажу - 145,20 грн. Наступний перерахунок пенсії відповідно частини 4 статті 42 Закону було проведено в другому кварталі 2024 року. Дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, Законах України, роз'яснювальних листах органів Пенсійного фонду, а позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.
Позивачка надала до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якій зазначила, що 19.03.2025 звернулась з заявою до відповідача, у якій просила ПФУ «зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , яка є працюючим пенсіонером, 12 років понаднормового стажу за період з 2009 по 2021 роки та збільшити розмір основної пенсії на 1% щомісяця» та здійснити перерахунок раніше назначеної пенсії ОСОБА_1 як працюючому, пенсіонеру за 2011; 2013; 2015; 2017; 2019; 2021; відповідно до статті 42 частини 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Верховний суд України 18 березня 2020 року виніс Постанову, в якій «зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно пункту «в» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з 20 жовтня 2009 року. Зобов'язання щодо призначення пенсії y Головного управління виникла саме з 05.12.2017 року. Пенсія ОСОБА_1 обчислена з урахуванням норм закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування» на момент виникнення підстав призначення пенсії - набрання рішення законної сили - це дата 18.03.2020 року. ПФУ приводить обчислення пенсії, яке розраховане по 30.09.2009, тільки з 2008 року набула чинності інша формула нарахування пенсії та виходячи з Протоколу нарахування пенсії Пенсійний фонд України взяв за основу правила нарахування пенсії 2018 року, а підставлені цифри у формулі 2009 року, що свідчить про невірне застосування законодавства та зазначене призвело до значного зменшення щомісячної пенсії. Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня 2018 року без додаткового звернення особи проводили перерахунок пенсії відповідно частини 4 статті 42 Закону, при цьому ОСОБА_1 була позбавлена можливості своєчасно звертатися до ПФУ у 2011; 2013; 2015; 2017; 2019; 2021 роках так як справа про призначення пенсії на пільгових умовах знаходилась на розгляді в судах в період 2009-2020 років. В абзаці 12 відзиву вказано, що «Пенсію обчислено при страховому стажу 36 років 11 місяців.. доплата за 6 років понаднормового стажу 87.12», тільки 36 років 11 місяців 20 років. необхідного, тоді понаднормовий стаж складала в цей період 16 років 11 місяців, а не 6 років як стверджує ПФУ. Понаднормовий стаж відповідачем враховано відповідно до абз. 2 п.1 ст.28 Закону понад 30 років страхового стажу, хоча позивач є пенсіонером з 2009 року. В пенсійній справі відсутній перерахунок пенсії працюючому пенсіонеру кожні 2 роки ст. 42 ч. 4. Таким чином ніякого справедливого нарахування щомісячної пенсійної грошової допомоги не було.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31.07.2025 у справі № 420/29047/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо відмови, яка викладена у Листі № 12659-10580/II-02/8-1500/24 від 18.04.2024, у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у відповідності до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням понаднормового стажу
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 26.03.2020 з урахуванням доплати за понаднормовий стаж 18 років з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2022 з урахуванням доплати за понаднормовий стаж 20 років з урахуванням раніше виплачених сум
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024 з урахуванням доплати за понаднормовий стаж 22 років з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано, що розмір пенсії позивачки обчислено згідно норм чинного законодавства, а висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачці перерахунку та виплати пенсії у відповідності до пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування понаднормового стажу є хибним;
- суд першої інстанції не врахував, що сума судових витрат позивачки на правничу допомогу у розмірі 2000 грн є неспівмірною до складності справи та не підтверджена належними та допустимими доказами.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України (т. 1 а.с. 8), проживає з 27.12.1980 в АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом з Реєстру територіальної громади від 06.01.2023 року (т.1 а.с. 9), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.01.2019 (т.1 а.с. 10).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016у справі № 2-а-7/11, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.04.2009 про підтвердження стажу роботи на посадах, що дає їй право на призначення пенсії на пільгових умовах та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2009 про підтвердження стажу роботи на посадах, що дає їй право на призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до вимог чинного законодавства.
З постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі № 496/574/16-а вбачається, що «позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року (справа №2-а-7/11). Вищенаведеним рішенням було зобов'язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2009 про підтвердження стажу роботи на посадах, що дає їй право на призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до вимог чинного законодавства. Будь яких інших обов'язків відповідача з зазначеного рішення не вбачається. Тим же рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду було встановлено, що позивач з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з заявою, у встановленому законом порядку, не зверталась. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що позивач взагалі не зверталась з такою заявою до відповідача. Рішенням відповідача №4 від 25.01.2016 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недостатністю пільгового стажу для призначення пенсії.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі № 496/574/16-а, скасовано Рішення №4 від 25.01.2016, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
25.04.2018 ОСОБА_1 звернулася з заявою до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про призначення пенсії за віком (т.1а.с. 117).
Згідно розпорядження Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, позивачці призначено пенсію за віком, при цьому загальний стаж роботи ОСОБА_1 станом на 31.03.2018 становить 36 років 7 місяців 26 днів (т.1 а.с. 136, 137).
Постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №496/574/16-а, скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі № 496/574/16-а у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 з 20.10.2009, прийнято у цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII з 20.10.2009. В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 залишено без змін (т.1 а.с. 87 - 90).
З рішення Малиновського об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі №951160172268 від 26.03.2020 вбачається, що відповідачем здійснено ОСОБА_1 з 20.10.2009 перерахунок пенсії за віком. При цьому підставою перерахунку зазначено «Постанова від 18.03.2020 № 496/574/16-а». Страховий стаж (повний) визначено - 28 років 7 місяців 7 днів. Доплата за понаднормовий стаж (за 8 років) визначена згідно абз 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (т.1 а.с. 79-86, 149-153).
З форми РС-право вбачається, що відповідачем визначено страховий стаж ОСОБА_1 , за період роботи з 01.09.1977 по 30.09.2009- 28 років 7 місяців 7 днів (т.1 а.с. 153)
З рішення відповідача №951160172268 від 26.03.2020 вбачається, що страховий стаж за весь період перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 20.10.2009 по 01.12.2020 відповідачем враховано 8 років понаднормового стажу, тобто який був станом на 20.10.2009.
19.03.2024 позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Одеській області з заявою про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , яка є працюючим пенсіонером, 12 (дванадцять) років понаднормового стажу з 2009 по 2021 роки, та збільшити розмір основної пенсії на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , як працюючому пенсіонеру, за 2011, 2013, 2015, 2017, 2019, 2021 та 2023 роки з урахуванням розміру середнього заробітку, а також виплатити недораховані суми за вказаний період. Провести індексацію пенсії за весь період трудової діяльності, з урахуванням зарахованих 12 (дванадцять) років понаднормового стажу з 2009 по 2021 роки (а.с. 11-13).
18.04.2024 відповідачем розглянута заява ОСОБА_2 та надано відповідь № 12659-10580/П-02/8-1500/24, де зазначено, що: «Вам з 20.10.2009 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно рішення суду, обчислена при страховому стажі 28 років 7 місяців (враховано по 30.09.2009), та середньомісячній заробітній платі 1954,93 грн, визначеній за періоди з 01.02.1992 по 31.10.1993, з 01.04.1997 по 30.06.2000 враховано нульовими значеннями та з 01.07.2000 по 30.09.2009 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір з 20.10.2009 становив 794,19 грн, де: розмір пенсії 754,35 грн; доплата за 8 років понаднормативного стажу - 39,84 грн. Відповідно до частини 4 статті 42 Закону, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати, з якої обчислена пенсія. Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня 2018 року без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини. З 01.04.2018 Вашу пенсію перераховано із врахуванням додаткового набутого страхового стажу та заробітної плати з 01.10.2009 по 28.02.2018. Пенсію обчислено при страховому стажі 36 років 11 місяців (враховано по 28.02.2018), середньомісячній заробітній платі 6529,13 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2018 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становить 2497,48 грн, де: розмір пенсії за віком - 2410,36 грн.; доплата за 6 років понаднормового стажу 87,12 грн. При цьому понаднормовий стаж враховано відповідно до абз. 2 п.1 ст. 28 Закону понад 30 років страхового стажу. В подальшому проводились перерахунки пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону із додаванням страхового стажу та заробітної плати з 01.04.2020 та з 01.04.2022. Пенсію обчислено при страховому стажі 40 років 8 місяців (враховано по 28.02.2022) та середньомісячній заробітній платі 14041,81 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2022, та її розмір з 01.03.2024 становить 5855,58 грн, де розмір пенсії за віком - 5710,38 грн, доплата за 10 років понаднормового стажу - 145,20 грн…» (а.с. 14).
Позивачка вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо відмови, яка викладена у листі № 12659-10580/II-02/8-1500/24 від 18.04.2024, у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у відповідності до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням понаднормового стажу тривалістю 22 роки за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, звернулася до суду з позовною заявою.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для пенсій, призначених до 01.10.2011 року наявний в особи понаднормовий стаж не може бути обмежений.
Як зазначив суд, станом на день призначення пенсії ОСОБА_1 з 20.10.2009 позивачці необхідно було мати 20 років страхового стажу. Тобто кожен повний рік стажу для позивачки понад 20 років є понаднормовим.
Разом з тим, суд вказав, що з дослідженого рішення Малиновського об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі від 26.03.2020 вбачається, що пенсія призначена ОСОБА_1 з 20.10.2009 та страховий стаж становив 28 років 7 місяців 7 днів.
За наведеного суд першої інстанції виснував, що на правовідносини які є предметом у даній справі поширюються приписи статті 28 Закону №1058-ІV з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень цього Закону №1058-ІV.
Окрім того, суд першої інстанції виснував, що станом на 20.10.2009 (дата призначення пенсії позивачці) страховий стаж становив 28 років 7 місяців, понаднормовий стаж - 8 років. ОСОБА_1 продовжувала працювати, відповідно збільшувався її страховий та понаднормовий стаж. Проте відповідач при здійснені перерахунків пенсії ОСОБА_1 з 26.03.2020 з 01.04.2022, з 01.04.2024 не врахував у понаднормовий час позивачці період роботи з 2009 по 2020 рік.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №496/574/16-а Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов'язано призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII з 20 жовтня 2009 року.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на час виниклих правовідносин щодо призначення та виплати пенсії позивачці з 20 жовтня 2009 року), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, з форми РС-право вбачається, що відповідачем визначено страховий стаж ОСОБА_1 , за період роботи з 01.09.1977 по 30.09.2009- 28 років 7 місяців 7 днів (т.1 а.с. 153).
Відтак, станом на 30.09.2009 страховий стаж позивачки становив 28 років 7 місяців 7 днів при необхідному стажі роботи відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не менше 20 років, тобто станом на 30.09.2009 - понаднормовий стаж позивачки становив - 8 років (з 28 років трудового стажу).
Колегіє суддів, як і судом першої інстанції, з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 20.07.1978 (т.1 а.с. 17-19) встановлено, що позивачка після 30.09.2009 продовжувала працювати:
- з 14.08.2002 по 02.08.2010- в Куліндоровському комбінаті хлібопродуктів оператором котельної;
- з 06.02.1912 по 18.12.2016- в ТОВ «Лукойл енергія і газ Україна» оператором котельної;
- з 21.11.2016 по 17.01.2017 - в Одеській філії ПАТ «Укртелеком» оператором котельної;
- з 10.02.2017 по 15.04.2017- в Нерубайському навчально-виховному комплексі школи - гімназії машиністом (кочегаром) газової котельні;
- з 15.10.2017 по 20.12.2017 - в Нерубайському навчально-виховному комплексі школи - гімназії машиністом (кочегаром) газової котельні;
- з 16.07.2018 по 21.07.2018 - в АТ «Одесбудматеріалі» охоронцем;
- з 01.08.2018 по 31.01.2019- в ТОВ «Оілпродакшен» апаратником хімводоочищення котлів;
- з 01.04.2019 в Об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Четверта жемчужна» оператором котельні.
Отже з записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 20.07.1978 та з досліджених судом індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (т.1 а.с. 75-78) вбачається, що позивачка продовжувала працювати та відповідно збільшувався її страховий та понаднормовий стаж.
Положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції станом на жовтень 2009 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Згідно ч.ч.1, 2 статті 28 Закону №1058-IV (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
8 липня 2011 року прийнятий Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» N 3668-VI (чинний з 01.10.2011). Розділ XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 4-1.
В п. 4-1 Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV зазначено, що для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що для пенсій, призначених до 01.10.2011 року наявний в особи понаднормовий стаж не може бути обмежений.
Станом на день призначення пенсії ОСОБА_1 з 20.10.2009 позивачці необхідно було мати 20 років страхового стажу. Тобто кожен повний рік стажу для позивачки понад 20 років є понаднормовим.
Як правильно встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, а саме з дослідженого рішення Малиновського об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі від 26.03.2020, пенсія призначена ОСОБА_1 з 20.10.2009 та страховий стаж становив 28 років 7 місяців 7 днів.
Наведене свідчить про те, що на правовідносини які є предметом у даній справі поширюються приписи статті 28 Закону №1058-ІV з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень цього Закону №1058-ІV.
З рішення Малиновського об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі №951160172268 від 26 березня 2020 року встанволено, що на підставі постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 496/574/16-а здійснено ОСОБА_1 з 20.10.2009 перерахунок пенсії за віком. Страховий стаж (повний) визначено станом на 20.10.2009- 28 років 7 місяців 7 днів, доплата за понаднормовий стаж (за 8 років) визначена згідно абз 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (т.1 а.с. 79-86, 149-153).
В рішенні №951160172268 від 26.03.2020 про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 зазначено, що станом : …
- на 31.12.2010 року понаднормовий стаж (за 8 років) …
- з 01.01.2011 - 31.03.2011, 01.04.2011 - 30.09.2011, 01.10.2011 - 30.11.2011, 01.12.2011 - 31.12.2011 - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.01.2012 - 31.03.2012, 01.04.2012 - 30.06.2012, 01.07.2012 - 30.09.2012, 01.10.2012 - 30.11.2012, 01.12.2012 - 31.12.2012 року - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.01.2013 - 30.11.2013 - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.12.2013 - 31.03.2014 - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.04.2014 - 31.03.2015 - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.04.2015 - 31.08.2015, 01.09.2015 - 30.11.2015, 01.12.2015 - 31.12.2015 - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.01.2016 - 30.04.2016, 01.05.2016 - 30.11.2016, 01.12.2016 - 31.12.2016 - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.01.2017 - 30.04.2017, 01.05.2017 - 30.09.2017, 01.10.2017 - 31.10.2017, 01.11.2017 - 30.11.2017, 01.12.2017 - 31.12.2017 - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.01.2018 - 20.04.2018, 21.04.2018 - 24.04.2018, 25.04.2018 - 30.06.2018, 01.07.2018- 30.11.2018, 01.12.- 31.12.2018 - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.12.2019 - 30.06.2019, 01.07.2019 - 30.11.2019, 01.12.2019 - 31.12.2019 - понаднормовий стаж (за 8 років);
- з 01.01.2020 - 30.06.2020, 01.07.2020 - 30.11.2020, 01.12.2020 - довічно - понаднормовий стаж (за 8 років) визначений згідно абз 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Проте, відповідач 26.03.2020 при прийнятті рішення №951160172268 визначив позивачці доплату за понаднормовий стаж до 20.10.2009 за 8 років та не врахував понаднормовий стаж отриманий у період з 20.10.2009 по 26.03.2020 10 років.
Станом на день призначення пенсії позивачці (на виконання постанови Верховного суду від 18.03.2020 у справі №96/574/16-а) з 20.10.2009 необхідно було мати 20 років страхового стажу.
Тобто кожен повний рік стажу для позивачки понад 20 років є понаднормовим.
З огляду на викладене, у позивачки станом на дату виконання постанови суду 26.03.2020 року наявний страховий стаж 38 років 8 місяців 27 днів (розрахунок стажу по 29.02.2020 року (т.1 а.с. 203) та відповідно понаднормовий стаж, становить 18 років, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Як зазначалось вище апеляційним судом, у рішенні №951160172268 від 24.09.2020 про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу з 01.04.2020 (т.1 а.с. 202) вказано, що страховий стаж становить - 38 років 8 місяців 27 днів при цьому відповідачем визначено доплату за понаднормовий стаж за 8 років.
Позивачка 19.03.2024 звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зокрема і з питанням про зарахування 12 років понаднормового стажу з 2009.
18.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянута заява ОСОБА_1 та надано відповідь у Листі № 12659-10580/П-02/8-1500/24 де зазначено, що «з 20.10.2009 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно рішення суду, обчислена при страховому стажі 28 років 7 місяців (враховано по 30.09.2009), та середньомісячній заробітній платі 1954,93 грн, визначеній за періоди з 01.02.1992 по 31.10.1993, з 01.04.1997 по 30.06.2000 враховано нульовими значеннями та з 01.07.2000 по 30.09.2009 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір з 20.10.2009 становив 794,19 грн, де: розмір пенсії 754,35 грн; доплата за 8 років понаднормативного стажу - 39,84 грн. …. Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня 2018 року без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини. З 01.04.2018 Вашу пенсію перераховано із врахуванням додаткового набутого страхового стажу та заробітної плати з 01.10.2009 по 28.02.2018. Пенсія обчислена при страховому стажі 36 років 11 місяців (враховано по 28.02.2018), середньомісячній заробітній платі 6529,13 грн., визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2018 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становить 2494,48 грн, де розмір пенсії за віком - 2410,36 грн.; доплата за 6 років понаднормового стажу - 87,12 грн. При цьому понаднормовий стаж враховано відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 28 Закону понад 30 років страхового стажу. (т.1 а.с. 14). В подальшому проводились перерахунки пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 Закону із додаванням страхового стажу та заробітної плати з 01.04.2020 та з 1.04.2022. Пенсію обчислено при страховому стажі 40 років 8 місяців (враховано по 28.02.2022) та середньомісячній заробітній платі 14041,81 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2022 та її розмір з 01.03.2024 становить 5855,58 грн, де розмір пенсії за віком 5710,38 грн. доплата за 10 років понаднормового стажу 145,20 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України № 1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. … Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Відповідачем 24.05.2022 прийнято рішення про перерахунок пенсії позивачки з 23.05.2022 року з урахуванням страхового стажу з 01.04.2022 року - 40 років 8 місяців 27 днів, однак визначено доплату за понаднормовий стаж за 10 років (т.1 а.с. 252).
З наведеного виходить, що пенсійний орган повинен був розрахувати пенсію позивачки та встановити доплату з урахуванням понаднормового стажу 20 років. Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням понаднормового стажу 20 років.
Окрім того, з рішення відповідача від 26.05.2024 №951160172268 (т.1 а.с. 268), встановлено, що позивачем відповідно до абз.1 ч. 4 ст. 42 Закону України № 1058-IV проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 25.05.2024. Відповідачем визначено страховий стаж позивачки - 42 роки 8 місяців 27 днів, при цьому доплата з 01.04.2024 року за понаднормовий стаж - 12 років - 174,24 грн.
З наведеного виходить, що пенсійний орган повинен був розрахувати пенсію позивачки та встановити доплату з урахуванням понаднормового стажу 22 роки. Водночас, відповідачем, всупереч вказаним нормам законодавства, не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням понаднормового стажу 22 роки.
Апеляційний суд зазначає, що станом на 20.10.2009 (дата призначення пенсії позивачці) страховий стаж становив 28 років 7 місяців, понаднормовий стаж - 8 років.
ОСОБА_1 продовжувала працювати, а отже, відповідно збільшувався її страховий та понаднормовий стаж.
Проте відповідач при здійснені перерахунків пенсії ОСОБА_1 з 26.03.2020 з 01.04.2022, з 01.04.2024 не врахував у понаднормовий час позивачці період роботи з 2009 року по 2020 рік.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо відмови, яка викладена у Листі № 12659-10580/II-02/8-1500/24 від 18.04.2024, у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у відповідності до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням понаднормового стажу.
За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що сума судових витрат позивачки на правничу допомогу у розмірі 2000 грн є неспівмірною до складності справи та не підтверджена належними та допустимими доказами.
Надаючи оцінку вказаним аргументам скаржника колегія суддів виходить з таких міркувань.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.
Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені Законом.
Статтею 30 цього закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розум ним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року « 09» червня 2017 року (Зі змінами затвердженими З'їздом адвокатів України 2019 року « 15» лютого 2019 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що представником позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката.
В обґрунтування понесення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. представником позивача додано до матеріалів справи:
- договір від 26.02.2024 про надання правничої допомоги 26К202402, укладений між ОСОБА_1 та компанією правової допомоги «Феміда» (т.1 а.с. 44), де визначено обсяг допомоги: консультація, правовий аналіз, написання заяви до ПФУ, адвокатські супроводження. За надання правової допомоги визначено гонорар 3000 грн.;
- договір від 12.06.2024 про надання правничої допомоги К062406, укладений між Пановою Т.В. та компанією правової допомоги «Феміда» де визначено обсяг допомоги: консультація, правовий аналіз, написання позовної заяви до суду…. За надання правової допомоги визначено гонорар 5000 грн.; (т.1 а.с. 46);
- квитанцію до прибуткового касового ордера виданий компанією правової допомоги «Феміда» Пановій Т.В. без номера від 05.03.2024 про сплату за юридичні послуги 1000 грн (т.1 а.с. 45);
- квитанцію до прибуткового касового ордера виданий компанією правової допомоги «Феміда» Пановій Т.В. без номера від 26.02.2024 про сплату за юридичні послуги 2000 грн (т.1 а.с. 45);
Відтак, матеріалами справи підтверджується надання правової допомоги Пановій Татяні Василівні компанією правової допомоги «Феміда», що спростовує посилання скаржника на відсутність доказів понесених витрат.
Оцінюючи вищенаведений розмір витрат на професійну правничу допомогу позивачки, колегія суддів акцентує, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.
Проаналізувавши перелік наданих позивачу адвокатом послуг з розміром гонорару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2000,00 грн. відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та є співмірним зі складністю справи.
За наведеного, вищевказані аргументи скаржника є необґрунтованими.
Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 420/29047/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк