11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 523/2006/25
Головуючий в 1 інстанції: Бузовський В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.,
при секретарі - Альонішко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 7 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта поліції Бузило Вікторії Валеріївни, Департаменту патрульної поліції, третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В лютому 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив скасувати постанову поліцейського 1 взводу 7 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області сержантом поліції Бузило В.В. серія ЕНА № 3958928 від 29.01.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що винесена постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи, описане адміністративне правопорушення позивачем не вчинялось за вказаних у ній обставин, а у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року позовну заяву задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3958928 від 29.01.2025р., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП - закрито. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що з наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що позивачем не заперечується факт вчинення адміністративного правопорушення. Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
06 листопада 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який зареєстровано судом 07.11.2025 року, в якому представник позивача просить апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення; рішення суду першої інстанції - залишити без змін; стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі.
У відзиві представник позивача зазначає, що з метою захисту та представництва інтересів ОСОБА_1 звернувся за професійною правничою допомогою до адвоката Стріченка Димитрія Анатолійовича. Орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 8500,00 (вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок. Вказує, що документальне підтвердження витрат, які поніс ОСОБА_1 у зв'язку із апеляційним розглядом його справи, буде надано до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою серії ЕНА № 3958928 від 29.01.2025 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_1 29.01.2025 о 10:45, в м. Одесі, просп. Шеченка, під час руху ТЗ користувався засобом зв'язку, чим порушив п.2.9.д) ПДР, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510,00 грн. (а.с. 38).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що працівник патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Відповідачем не надано належного доказу користування позивачем під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 1 КУпАП встановлено, що завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, інспектора з паркування в даному випадку, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена законодавством.
Приписами ст.245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи вищевикладені правові норми, судова колегія зазначає, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП та ст.ст.73, 74 КАС України.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Положеннями ч.2 ст.122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 2.9.д) ПДР водієві забороняється: під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу користувався засобом зв'язку, чим порушено п.2.9 д) ПДР України.
Колегія суддів зазначає, що згідно із п.1ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Колегія суддів зазначає, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач має можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описується в оскаржуваній постанові, тому має подати належні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що 29.01.2025 року, знаходячись на службі під час виконання своїх службових обов'язків разом з групою оповіщення ТЦК, яка діяла на підставі постанови КМУ № 560 від 16.05.2024, поліцейська взводу №1 роти №7 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_2 виявила порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР) водієм автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням, як пізніше стало відомо, ОСОБА_1 , який близько о 10 год. 45 хв. за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 26, здійснював рух на транспортному засобі при цьому користувався засобами зв'язку, а саме мобільним телефоном тримаючи його в руках, чим порушив вимоги п. 2.9.д) ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
При цьому, з наданого відповідачем до матеріалів справи відеозапису з портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції не вбачається вчинення позивачем правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, вчинено позивачем.
Крім того, наявність такого доказу не відображено в оскаржуваній постанові, зокрема у графі 7 «До постанови додаються» відсутні посилання на технічний засіб, за допомогою якого було здійснено відеофіксацію правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутні не лише будь-які посилання на технічний засіб, на який здійснено фіксування вказаного правопорушення, а й взагалі відомості про наявність такого відеозапису.
При цьому у п. 9 постанови, біля підпису притягнутої до адміністративної відповідальності особи, міститься запис про зауваження.
Таким чином, в порушення приписів статей 280, 283 КУпАП, посадовою особою органу патрульної поліції лише складено та підписано оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає про відсутність жодного належного доказу на підтвердження зафіксованих в означеній вище постанові обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, що є свідченням невиконання відповідачем обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17.
Наданий відеозапис не підтверджує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - користування засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук, під час керування транспортним засобом.
Інших доказів вчинення позивачем правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП, апелянтом не надано.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не відповідає вимогами чинного законодавства.
Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Пересипського районного суду м. Одеси ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко