П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 497/810/25
Перша інстанція: суддя Раца В.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів - Бойка А.В., Єщенка О. В.,
при секретарі - Альонішко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 000834Е від 28.03.2025, складену першим заступником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 202 КУпАП до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Також позивач просить закрити провадження у справі та стягнути на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення є безпідставною, оскільки фабула правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності не відповідає дійсним обставинам.
Окрім цього, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, зокрема, постанова не містить доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотивів відхилення пояснень та доказів правопорушника.
На переконання позивача, з огляду на протиправність оскаржуваної постанови вона підлягає скасуванню, а провадження у справі - слід закрити.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції; постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення є помилковими та не відповідають обставинам справи.
Заперечуючи правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, апелянт посилається на те, що він є головою Городненської територіальної громади Болградського району Одеської області, та відповідно до пункту 47 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим» (далі - Положення №1147) в телефонному режимі поінформував начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_3 про намір проїхатись полями з метою виконання службових обов'язків.
На думку апелянта, ним повністю виконані вимоги пункту 47 Положення № 1147 щодо інформування орган Державної прикордонної служби України із зазначенням мети - службова поїздка, у зв'язку з чим вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
При цьому, апелянт наголошує на тому, що ініціатива виїзду належала представнику Державної прикордонної служби України, тобто його дії були реакцією на службове звернення прикордонника, а не результатом його власного бажання чи самовільного відвідування прикордонної смуги. Відповідно, відсутній будь-який умисел на порушення правил прикордонного режиму, а перебування в цій місцевості мало виключно службовий характер.
На переконання апелянта, під час вирішення спору суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
29 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від НОМЕР_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який зареєстровано судом 29.10.2025, в якому відповідач зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Зокрема, відповідач наголошує на тому, що посадовими особами відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) було правильно кваліфіковані дії позивача, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена в межах компетенції та є правомірною.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до положень статей 124-130 КАС України, однак в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.03.2025 першим заступником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 складена постанова № 000834Е про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 202 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Як вбачається із зазначеної постанови, адміністративне порушення полягало в тому, що 27.03.2025 о 21:21 прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом в районі прикордонного знаку 0750/07, на відстані 4000 м до кордону на напрямку с. Городнє (України) - с. Копчак (РМ), був зупинений транспортний засіб марки Тойота, в якому виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який перебував в прикордонній смузі без відповідного дозволу органу Державної прикордонної служби України, що є порушенням вимог пункту 7 Положення №1147.
Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порядок винесення постанови не порушений. При цьому, суд зауважив на тому, що постанова прийнята в межах санкції частини 1 статті 202 КУпАП.
Як указав суд, докази які б виключали відповідальність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 202 КУпАП, на які посилається останній, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову скасування постанови у справі про адміністративно правопорушення відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 8 Конституції України закріплює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 (справа № 1-34/2010) дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.
Положення статті 1 КУпАП встановлюють, що завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 251 КУпАП, передбачає, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За правилами статті 222-1КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду -виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (ст.202-203-1(щодо порушень, виявлених у пункті пропуску(пункті контролю)через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі),ст.204-2,204-4КУпАП). Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
Відповідно до частини 1 статті 202 КУпАП порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб встановлює Положення про прикордонний режим, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим» (зі змінами).
Згідно з пунктом 7 згаданого Положення громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Згідно пункту 3 Положення №1147, прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Відповідно до пункту 47 Положення, право на в'їзд, перебування і пропуск у прикордонну смугу без дозволу мають: ...в тому числі: посадові чи службові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, органів цивільного захисту, військовослужбовці Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, працівники комунальних служб, екстреної (швидкої) медичної допомоги, суб'єктів державної та комунальної власності з метою виконання покладених на них повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, безпеки руху на залізничному транспорті та безпеки судноплавства, забезпечення та підтримання життєдіяльності об'єктів критичної інфраструктури, охорони та відтворення водних біоресурсів, надання населенню послуг гуманітарного, медичного та соціального характеру, - за умови завчасного, не пізніше ніж за одну годину до в'їзду в прикордонну смугу, інформування органу Державної прикордонної служби, зокрема за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти.
З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2025 о 21:25 на дорозі напрямку с. Городнє (України) - с. Копчак (РМ) на відстані 4000 м від прикордонного знаку 0750/07, прикордонним нарядом «група реагування» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом, зупинений транспортний засіб марки Тойота, в якому виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який перебував в прикордонній смузі без відповідного дозволу органу ДПСУ, чим порушив вимоги пункту 7 Положення №1147.
Заперечуючи факт притягнення до адміністративної відповідальності, апелянт в апеляційні скарзі посилається на те, що він є головою Городненської територіальної громади Болградського району Одеської області, на п. 47 Положення «Про прикордонний режим» в телефонному режимі поінформував начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_3 про намір проїхатись полями з метою виконання службових обов'язків, у зв'язку з чим вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
На думку апелянта, ним повністю виконано вимоги пункту 47 Положення № 1147, щодо інформування органу Державної прикордонної служби з зазначенням мети - службова поїздка.
Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2025 першим заступником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № 000834Е про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 202 частина 1 КУпАП, та накладене стягнення у вигляді штрафу в розмір 850 грн.
Як вбачається з зазначеної постанови, порушення полягало в тому, що 27.03.2025 року о 21:21 прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом в районі прикордонного знаку 0750/07 на відстані 4000 м до кордону на напрямку с. Городнє (України) - с. Копчак (РМ), було зупинено транспортний засіб марки Тойота, в якому виявлено громадянина ОСОБА_1 , який перебував в прикордонній смузі без відповідного дозволу органу ДПСУ, чим порушив вимоги пункту 7 Положення № 1147.
Пояснюючи своє перебування в прикордонній зоні, апелянт наполягає, що такі дії ним було вчинено у зв'язку з службовою необхідністю, у зв'язку з чим дозволу для перебування в прикордонній смузі він не потребував.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги у поєднанні з матеріалами справи та встановленими судом обставинами, колегія суддів зазначає про наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2025 на ім'я начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшов рапорт старшого зміни прикордонних нарядів відповідно до якого о 18.39 від прикордонного наряду «Оператор комплексу спеціальних технічних засобів» місця тривалого несення служби ОСОБА_4 надійшла інформація про те, що на напрамку с. Городнє(Україна) - с. Копчак (Республіка Молдова) в районі прикордонного знаку 0750/14 виявлено рух транспортного засобу чорного кольору, з якого вийшла одна особа на відстані 30 метрів до державного кордону, яка в подальшому перетнула контрольно-слідову смугу та здійснила незаконне перетинання державного кордону з України в Республіку Молдови.(а.с.32)
Про вказану подію начальник відділення інспекторів ІНФОРМАЦІЯ_2 » каптан ОСОБА_5 доповів начальнику відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » рапортом. З рапорту вбачається, що о 18.45 розпочато спеціальні дії з пошуку правопорушників у смузі місцевості, ОСОБА_6 очолив прикордонний наряд «Група реагування» які висунулись на вказаний напрямок з метою затримання правопорушника. (а.с.32)
З рапорту від 27.03.2025 на ім'я начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_7 вбачається, що 27.03.2025 о 18.13 год за допомогою біспектральної камери відеоспостереження в районі п/зн №0750/14 був зафіксований рух транспортного засобу схожого на Тойота Раф 4 чорного кольору. Також рух цього транспортного засобу зафіксований за допомогою фотопасток о 18.12 год 27.03.2025. На відстані близько 30 м. від лінії державного кордону з цього транспортного засобу вийшла одна особа та побігла в напрямку ліні державного кордону (а.с.34-35)
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з проривом державного кордону 27.03.2025 заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_8 організована служба в прикордонному наряді «Адміністративно-оперативна група» на ділянці віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі прикордонного знаку №0750/14. В місці огляду виявлена доріжка слідів однієї особи через контрольно-слідову смугу з перетином кордону з України в Республіку Молдови, що підтверджується фототаблицями, які містяться в матеріалах справи. (а.с.36-46).
Крім цього, на полі вздовж рокадної дороги виявлено сліди коліс легкового транспортного засобу, які ведуть до ліні державного кордону на відстані 30 м. Після дослідження фотофіксації слідів протектору шин транспортного засобу, встановлено що протектор шин співпадає з протектором шин автомобіля Тойота Раф 4, який було виявлено о 21.25 хвилин в районі прикордонного знаку №0750/07 що належить ОСОБА_9 (а.с.45).
Також в матеріалах справи містяться пояснення позивача, які ним надано під час складання протоколу, відповідно до яких позивач вказує, що він виїхав в сторону державного кордону для огляду посіву пшениці та гороху, про що в телефонному режимі попередив начальника застави Костянтина Сергійовича.(а.с.30)
Крім цього, як вбачається з протоколу судового засідання від 03.09.2025, надаючи пояснення в суді першої інстанції апелянт говорить про те, що він поїхав подивитись свою земельну ділянку та ділянку дружини а також у зв'язку з пожежею забрати дерева.(а.с.73)
Про те, що в зону прикордонної смуги позивач заїхав з метою службової необхідності, він зазначає лише в апеляційній скарзі.
При цьому, доказів необхідності в'їзду у прикордонну смугу саме з метою службової необхідності позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що 27.03.2025 року в період з 18.00 до 21.40 в зону прикордонної смуги він в'їжджав з метою службової необхідності, і оцінює їх як спосіб уникнення від відповідальності.
Також колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено факту інформування орган Державної прикордонної служби про намір в'їзду в прикордонну смугу.
Так, апелянт вказує, що 27.03.2025 о 18.00 годині він зателефонував начальнику відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_10 та повідомив про намір проїхатись полями.
На підтвердження цього, апелянт надає скріншоти фотокопій з телефону, з зазначенням часу вихідних та вхідних дзвінків, зокрема вихідний дзвінок до абонента ОСОБА_11 о 17.59 год.(а.с.67)
З цього приводу колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 47 Положення №1147 про в'їзд без дозволу у прикордонну смугу перелічені у цьому пункті особи мають право за умови інформування органу Державної прикордонної служби України, зокрема за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти.
При цьому, відповідно до норм чинного законодавства України Державну прикордонну службу України представляє її Голова, який несе персональну відповідальність за виконання завдань ДПСУ та здійснює керівництво її діяльністю.
Начальники прикордонних загонів представляють службу на рівні конкретних підрозділів, керують прикордонними нарядами та забезпечують виконання завдань на певній ділянці кордону.
ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » капітан ОСОБА_6 не є тією посадовою особою, який представляє орган Державної прикордонної служби України, чи її територіальний орган, як цього вимагає пункт 47 Положення № 1147, на яке посилається апелянт.
При цьому, навіть, якщо допустити, що апелянт на виконання вимоги норми пункту 47 Положення №1147 повідомив телефоном про перебування в прикордонній зоні, то таке повідомлення було здійснено особі, яка за своєю посадою не представляє орган Державної прикордонної служби України.
Доказів того, що апелянт інформував орган Державної прикордонної служби України з зазначенням мети перебування у прикордонній зоні засобами факсимільного зв'язку або електронної пошти в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищезазначене, колегією суддів встановлено, що 27.03.2025 в період часу з 18.00 до 21.35 апелянт перебував в прикордонній смузі, в місці незаконного перетину державного кордону, при цьому дозволу на в'їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуску у прикордонну смугу не мав, оскільки не звертався до прикордонного загону щодо його отримання. Колегією суддів також встановлено, що апелянт перебував в прикордонній смузі у власних інтересах і про факт вибуття у прикордонну смугу завчасно (за одну годину) орган Державної прикордонної служби не повідомляв.
Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 прийнята відповідно до вимог КУпАП та в межах повноважень відповідача.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За таких підстав, колегія суддів констатує, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є правильним, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко