11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3326/25
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.,
при секретарі - Альонішко С.І.,
за участю представника апелянта - Петренко К.І.,
представника позивача - Нижника Г.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "НЕКТАР" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 р. № 2373514290703 форми «Р», винесене Головним управлінням ДПС в Миколаївській області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 18.11.2024 №2373514290703. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області судовий збір у сумі 15673,46 грн (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят три грн 46 коп.) на користь фермерського господарства "НЕКТАР".
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що не несуть доказовості відносно змісту господарської операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Враховуючи вищенаведене, на думку апелянта, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ФГ «НЕКТАР» з підприємством-постачальником ТОВ «АТРІУМ-ТРЕЙДІНГ» по придбанню органічних добрив "OrgLand" на загальну суму 5015507,9 грн, в тому числі ПДВ 835917,98 грн. Апелянт зазначає, що вбачається документальне оформлення безтоварних (нереальних) операцій по ланцюгу постачання з метою введення в обіг (легалізації) товарів невідомого походження.
23 жовтня 2025 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 02.10.2024 р. по 08.10.2024 р. Головним управлінням ДПС в Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фермерського господарства "НЕКТАР" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником: ТОВ «АТРІУМ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42026670) за серпень, вересень 2019 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари/послуги, придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника, результати якої оформлені актом від 15.10.2024 17106/14-29-07-03/20905341 (надалі - Акт перевірки).
За результатами перевірки встановлено таке порушення:
1. п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в серпні, вересні 2019 року на загальну суму ПДВ 835 918 грн, а саме: за серпень 2019 року на суму 392 078 грн; за вересень 2019 року на суму 443 840 грн.
На підставі акту перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 №2373514290703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 835 918,00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 208 979,50 грн.
Позивач не погодився з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач надав всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, тоді як відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 №2373514290703 необґрунтовано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Повертаючись до обставин справи, колегією суддів встановлено, що відповідно до акту документальної позапланової виїзної перевірки фермерського господарства "НЕКТАР" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником: ТОВ «АТРІУМ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42026670) за серпень, вересень 2019 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари/послуги, придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника, було використано наступні копії документів, які відповідно до запиту контролюючого органу від 03.01.2020 №42/10/14-29-05-08-10 були надані листом від 29.01.2020 №18 (вх. №312/10 від 03.02.2020), а саме: договір поставки від 01.08.2019 № 01-08/19, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт звіряння розрахунків, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за серпень 2019 від 30.08.20219 та жовтень 2019 року від 31.10.2019; оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 «Основні засоби» за 2019 рік, податквоа декларація за серпень 2019 року з додатками, податкова декларація за вересень 2019 року з додатками
Також в акті перевірки зазначається, що 02.10.2024 р. відповідачем вручено позивачу запит №1 про надання документів та пояснень до перевірки.
В Акті та апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ФГ «НЕКТАР» до перевірки не надано первинні документи на вищезазначений запит, у зв'язку з чим складено акти про ненадання документів до перевірки від 03.10.2024 №1112/14-29-07-03/20905341, від 04.10.2024 №1127/14-29-07-03/20905341, від 07.10.2024 №1139/14-29-07-03/20905341, від 08.10.2024 №1144/14-29-07-03/20905341.
Оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що такі твердження апелянта не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.
Як вбачається з відповіді на запит № 1 від 02.10.2024 р. позивач 03.10.2024 р. надіслав ГУ ДПС в Миколаївській області витребувані документи щодо його взаємовідносин з ТОВ «Атріум-Трейдінг», про що свідчить поштова накладна № 2360 разом з описом вкладення. На запит №2 від 08.10.2024 р. в той же день позивач повторно надіслав відповідачу витребувані документи щодо взаємовідносин між ФГ «Нектар» та ТОВ «Атріум-Трейдінг», про що свідчить поштова накладна № 5521300038202 від 08.10.2024 р.
Колегія суддів зазначає, що під час перевірки були використані копії документів, які були надані у відповідь на запит контролюючого органу № 42/10/14-29-05-08-10 від 03.01.2020 р., що підтверджено самим відповідачем в Акті перевірки. Тобто спірні господарські операції вже були предметом дослідження контролюючого органу ще у січні 2020 р. На той момент будь-які зауваження щодо проведених операцій, зокрема висновки щодо їх нереального характеру або доцільності їх детального дослідження шляхом проведення позапланової документальної перевірки, були відсутні.
Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «АТРІУМ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42026670), з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання між позивачем (Покупець) та ТОВ «АТРІУМ-ТРЕЙДІНГ» (Постачальник) виконувалися згідно укладеного 01.08.2019 року договору поставки № 01-08/19, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар (органічні добрива «OrgLand») у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
Протягом серпня-вересня 2019 року ТОВ «Атріум-Трейдінг» поставило позивачу органічні добрива на загальну суму 5 015 507,90 грн., про що свідчать надані до перевірки та суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2019 р. по 05.02.2019 р.
Апелянт вказує, що позивач не надав документи, що підтверджують якість товару (сертифікат якості), його відповідність державним стандартам України або затвердженим технічним умовам заводу-виробника, що не дає можливість встановити його походження по ланцюгу, технічні характеристики, як передбачено п. 3.1 та п. 3.2 договору.
Колегія суддів зазначає, що такі документи не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об'єкта оцінки відповідності.
Отже, сертифікат відповідності є суто технічним документом, який лише засвідчує відповідність товару (послуги) певним вимогам.
Визначення терміну "сертифікат якості" українське законодавство не містить, але зазвичай під ним розуміють документ, який засвідчує відповідність товару вимогам (стандартам) безпеки, показникам якості, технічним вимогам чи характеристикам, які передбачені нормами та умовами договору, тощо, тобто це також документ технічного змісту.
Відсутність у позивача сертифікатів відповідності (якості) чи будь-яких інших технічних документів, не є допустимим, достовірним і достатнім доказом в сенсі ст. ст. 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) штучності його господарської операції з ТОВ "Атріум-Трейдінг ".
Що стосується доводів апелянта про відсутність у постачальника ТОВ "Атріум-Трейдінг" приміщень для виробництва добрив, придбання ємностей, тари/упаковки для фасування, машин та обладнання, інструментів, приладів та інвентарю тощо для виготовлення, зберігання та транспортування ТМЦ, трудових ресурсів, так як Відповідач ніяким чином не пояснює, в який спосіб відсутність цих об'єктів унеможливлює постачання товару.
Колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять право платника податків на врахування витрат при визначенні податкового кредиту в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентом.
Сам по собі факт порушення постачальником товару вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог ПК України в частині формування податкового кредиту за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної поведінки свого контрагента та про узгодженість дій між ними.
Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій були побудовані на інформації з баз даних ДПС щодо контрагентів позивача, на підставі чого було винесено оскаржуване ППР щодо застосування фінансової відповідальності до ФГ «НЕКТАР».
При цьому, як в акті перевірки, так і в матеріалах справи відсутні відомості про запити контролюючого органу до ТОВ «Атріум-Трейдінг» та ТОВ «Сервіс-Експорт», факт проведення податкової перевірки господарської діяльності вище зазначених контрагентів позивача, оскільки ФГ «НЕКТАР» не може відповідати за джерела походження товарів, пакувальної тари, особливості здійснення контрагентами господарської діяльності тощо.
В акті перевірки зазначено, що окремі перевезення органічних добрив (02.08.2019 р., 12.08.2019 р., 19.08.2019 р., 20.08.2019 р.) здійснювались одним водієм двічі в день, що на думку контролюючого органу є фізично неможливим. Крім цього, контролюючий орган в Акті перевірки посилається на те, що на обліку ТОВ «Сервіс Експорт» були відсутні транспортні засоби, зазначені в товарно-транспортних накладних, у ТОВ «Сервіс Експорт» працювало лише дві особи (Коваленко Є.А. та Чагаров Є.М.), відомості про інших працівників в податкових розрахунках були відсутні.
Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на відомості сервісного центру МВС є необґрунтованими, так як перебування транспортних засобів у власності фізичної особи не виключає можливість їх використання ТОВ «Сервіс Експорт» у своїй господарській діяльності на відповідній цивільно-правовій підставі (оренда, позичка тощо).
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач звертає увагу, що щодо одного з транспортних засобів ГУ ДПС в Миколаївській області був неправильно сформований запит (вказано державний номер НОМЕР_1 замість правильного НОМЕР_2 ), у зв'язку з чим сервісний центр МВС повідомив про відсутність відомостей про такий транспортний засіб.
Згідно листа ТОВ «Сервіс Експорт» № 03/01 від 13 січня 2025 р. перевезення, які здійснювались ТОВ «Сервіс Експорт» одним транспортним засобом більше одного разу на день, здійснювались екіпажем у складі двох водіїв, а відсутність транспортних засобів у формі 20-ОПП теоретично може свідчити про порушення податкової звітності, а не про відсутність самого факту господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що платник податку не може відповідати за правильність та повноту податкової звітності своїх контрагентів. Позивачу невідомі особливості ведення господарської діяльності ТОВ «Сервіс Експорт».
Щодо встановленої в ході перевірки заборгованості позивача на користь ТОВ «Атріум-Трейдінг» у сумі 5015507,9 грн. згідно акта звіряння взаємних розрахунків за період 2019 рік за договором поставки від 01.08.20219 №01-08/19, судами встановлено наступне.
Протягом серпня-вересня 2019 року позивач поставив ТОВ «М. М. ДЖІ. ХОЛДІНГС КООПЕРЕЙШЕН» сільськогосподарські культури на загальну суму 5 015 000 грн., на підтвердження чого сторонами були складені первинні документи (договори поставок, видаткові накладні, довіреності та ін.), а також складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.
За період серпень-вересень 2019 р. між ТОВ «М.М. ДЖІ. ХОЛДІНГС КООПЕРЕЙШЕН» та ТОВ «Атріум-Трейдінг» відбулось понад 100 господарських операцій на загальну суму понад 15 000 000 грн. за інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних, яка була долучена апелянтом до матеріалів справи.
У зв'язку із тим, що позивач мав кредиторські вимоги до ТОВ «М. М. ДЖІ. ХОЛДІНГС КООПЕРЕИШЕН», яке у свою чергу було кредитором ТОВ «Атріум-Трейдінг», то розрахунки за поставлений товар між позивачем та ТОВ «Атріум-Трейдінг» були здійснені шляхом переведення боргу з позивача на його боржника (ТОВ «М. М. ДЖІ. ХОЛДІНГС КООПЕРЕЙШЕН») відповідно до договору про переведення боргу № 5 від 07.02.2020 р.
Сторони вказаного договору домовились, що позивач передає, а ТОВ «М. М. ДЖІ. ХОЛДІНГС КООПЕРЕЙШЕН» приймає на себе зобов'язання щодо сплати боргу у розмірі 5015000,00 грн. за товар, поставлений за договором № 01-08/19 від 01.08.2019 р. На підставі цього договору ТОВ «Атріум-Трейдінг» висловив свою згоду на переведення боргу з попереднього боржника (позивача) на нового боржника (ТОВ «М. М. ДЖІ. ХОЛДІНГС КООПЕРЕЙШЕН»). У зв'язку із цим, 07.02.2020 р. ФГ «Нектар» та ТОВ «М. М. ДЖІ. ХОЛДІНГС КООПЕРЕЙШЕН» уклали угоду про зарахування зустрічних вимог № 1, на підставі якої взаємні зобов'язання сторін один перед одним були припинені.
Таким чином, позивач поставив сільськогосподарську продукцію на суму 5 015 000 грн. ТОВ «М. М. ДЖІ. ХОЛДІНГС КООПЕРЕЙШЕН», яке в свою чергу взяло на себе зобов'язання сплатити кошти за поставлений товар ТОВ «Атріум-Трейдінг». Тобто, позивач зазнав реальних витрат у вигляді продажу сільськогосподарської продукції, склав податкові накладні на зазначені операції, сформував податкові зобов'язанні зі сплати ПДВ, а в подальшому фактично передав своє право вимагати сплати коштів за поставлений товар до ТОВ «Атріум-Трейдінг».
Твердження апелянта про неможливість виконання контрагентом-постачальником своїх зобов'язань з посиланням на аналіз операцій по ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки в Україні діє принцип індивідуальної відповідальності. Визначення грошових зобов'язань може ґрунтуватися виключно на незаперечних доказах, які не залишають сумніву в штучності формування результатів господарської діяльності, свідомому укладені правочинів з метою заниження бази оподаткування. Аналіз даних інформаційних баз, дослідження ланцюгів постачальників, посилання на відсутність документів, ведення (складання) яких не є обов'язковим, або не має відношення до податкового обліку, не може покладатись в основу висновків контролюючого органу так як це фактично не є доказами, а лише засобами їх здобуття.
Колегія суддів зазначає, що тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган та в даному випадку відповідач не довів під час розгляду справи, що неналежне виконання вимог податкового законодавства відбулося саме з вини позивача.
Отже, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в періоді, який перевірявся, щодо взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ «АТРІУМ-ТРЕЙДІНГ» та контрагентами - покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари/послуги, придбані у вищенаведеного контрагента - постачальника є необґрунтованим та безпідставним, який здійснений без належного аналізу наданих первинних документів та з невірним тлумаченням норм законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.
Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апелянт не довів належними і допустимими доказами порушення позивачем чинного законодавства України та дійшов хибного висновку.
Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко