П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 499/1187/24
Перша інстанція суддя Кравчук О.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній службі України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПС №002983 від 30 вересня 2024 року.
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року задоволено позов.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позову, оскільки суб'єктом владних повноважень належним чином доведено факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення.
При цьому, апелянт наголошує, що факт зупинки автомобіля позивача за межами зони габаритно-вагового контролю, жодним чином не виключає відповідальності за відмову у проходженні такого контролю, оскільки положення ч. 3 ст. 132-1 КУпАП не містять застережень щодо того, що для притягнення до відповідальності за цією нормою відмова водія повинна відбутися лишу в зоні габаритно-вагового контролю.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови від 30 вересня 2024 року, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у розмірі 51 000,00 грн. За протоколом позивач 10 вересня 2024 року о 03 годині 30 хвилин на 34 кілометрі автомобільної дороги Одеса-Южне здійснював вантажні перевезення на автомобілі ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно-вагового контролю (а.с. 13).
При цьому, 10 вересня 2024 року складено акт № 017437 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю про те, що позивач рухаючись на 34 кілометрі автомобільної дороги М-28 відмовився від проходження габаритно-вагового контролю (а.с. 51, зворотна сторона аркуша).
Також, 10 вересня 2024 року посадовою особою прийнято рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 52).
Крім того, акт про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу від 10 вересня 2024 року, складений о 04 годині 30 хвилин свідчить, що відповідно до абзацу 4 частини 19 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» старший державний інспектор Калачовим А.Л. прийняв рішення про блокування автомобіля, водій ОСОБА_1 , місце блокування автомобільна дорога М28 Одеса-Южний, 34 кілометр + 500 метрів, підстава блокування: відмова водія транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, від супроводження до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 км). Номер блокуючого пристрою 042. Дата і час розблокування: 10 вересня 2024 року о 06 годині 50 хвилин. Підстава розблокування приведення вагових або габаритних параметрів транспортного засобу, у відповідність з установленими нормативами в зоні габаритно-вагового контролю (а.с. 52, зворотна сторона аркуша).
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу свідчить, що позивач є власником автомобіля (а.с. 53).
Відеозапис здійснений посадовою особою відповідача за допомогою портативного відеореєстратора, який вівся не безперервно свідчить, що 10 вересня 2024 року о 3 годині 14 хвилин позивач був зупинений посадовою особою відповідача не в зоні габаритно-вагового контролю; позивач відмовився від проїзду до зони габаритно-вагового контролю для зважування, тому його автомобіль був заблокований; після блокування автомобіль фактично не проходив зважування; 10 вересня 2024 року біля 6 години 50 хвилин автомобіль позивача без пояснення конкретних причин і зважування був розблокований, а позивач продовжив рух автомобілем (а.с. 131).
В свою чергу, не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позову, так як у ході судового розгляду справи не підтверджено факту вчинення позивачем спірного правопорушення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.10 ПДР, габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Згідно пункту 2.4-1 ПДР, у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах “а», “б» і “г» пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
Згідно ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративного стягнення серії ПС № 002938 від 30 вересня 2024 року.
Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
В даному випадку, суб'єктом владних повноважень встановлено, що водій транспортного засобу відмовився від виконання законних вимог посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті щодо проходження габаритно-вагового контролю.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі та наданих сторонами пояснень вбачається, що автомобіль позивача зупинено посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті поза межами зони габаритно-вагового контролю.
Між тим, як вбачається з аналізу положень ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративно відповідальності за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю, в зоні габаритно-вагового контролю.
З іншого боку, згідно рішення посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті про супроводження транспортного засобу від 10 вересня 2024 року, за наслідком виявлення ознак перевищення вагових параметрів, передбачено супроводження автомобільного транспортного засобу позивача до найближчого місця зважування для здійснення габаритно-вагового контролю.
В свою чергу, водій транспортного засобу відмовився від виконання зазначеного рішення, що мало наслідком складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-57 КУпАП.
Між тим, ч. 19 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт», під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 188-57 КУпАП, невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, щодо перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків, завдань - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, невиконання водієм транспортного засобу позивача вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, щодо перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків, є складом окремого правопорушення.
З іншого боку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за умови зупинки транспортного засобу позивача поза межами зони габаритно-вагового контролю, позивача протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян