П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 492/111/25
Перша інстанція суддя Черевата В.І.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Арцизького районного суду Одеській області від 10 лютого 2025 року та на додаткове рішення Арцизького районного суду Одеській області від 24 лютого 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа - старший сержант відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Коротич Олег Олегович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3782037 від 03 січня 2025 року, закриття провадження у справі.
Рішенням Арцизького районного суду Одеській області від 10 лютого 2025 року задоволено позов.
Додатковим рішенням Арцизького районного суду Одеській області від 24 лютого 2025 року вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, розміром 3000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовими рішеннями відповідачем подано апеляційні скарги з яких вбачається про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позову у даній справі, оскільки суб'єктом владних повноважень належним чином доведено факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення.
Крім того, апелянт зазначає, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу не підтверджуються належними доказами та є завищеним.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, так як позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності у межах спірних правовідносин.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість судових рішень, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 січня 2025 року, поліцейським відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Коротич О.О. винесено постанову серії ЕНА № 3782037 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, розміром 340,00 грн, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що 03 січня 2025 року, о 14 год. 48 хв., ОСОБА_1 в м. Арциз по вул. Свободи керував транспортним засобом марки «Ford Transit», р/н НОМЕР_1 , з явними ознаками несправності зовнішніх світлових приладів, а саме непрацюючим стоп-сигналом, чим порушив п. 31.4.3 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнано з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
В свою чергу, не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції, зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у діях позивача відсутній склад спірного правопорушення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 9.1 Правил дорожнього руху, попереджувальними сигналами є:
а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою;
б) звукові сигнали;
в) перемикання світла фар;
г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби;
ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда;
д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
Згідно п. 9.3 Правил дорожнього руху, у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
Сигнали початку руху від лівого краю проїзної частини, зупинки справа, повороту праворуч, перестроювання на смугу руху праворуч подаються правою рукою, витягнутою вбік, або лівою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
У разі відсутності або несправності сигналів гальмування такий сигнал подається лівою або правою рукою, піднятою вгору.
Згідно п. 19.1 Правил дорожнього руху, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:
а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;
б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі;
в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.
Згідно п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема зовнішніх світлових приладів:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Згідно п. 31.6 Правил дорожнього руху, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:
а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю;
б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;
в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма;
г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Головного управління Національної поліції в Одеській області «Про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі» серії ЕНА № 3782037 від 03 січня 2025 року.
Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.
В даному випадку, поліцейськими встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 31.4.3 Правил дорожнього руху.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з аналізу вищевказаних норм процесуального права вбачається, що у суб'єкта владних повноважень наявний обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти задоволення адміністративного позову.
В даному випадку, на виконання зазначеного обов'язку, суб'єктом владних повноважень надано до суду відеозапис, на якому зафіксовано, що у автомобіля, яким керував позивач, не працював один із сигналів гальмування (стоп-сигнал) на момент зупинки автомобіля поліцейськими.
Саме вказана технічна несправність, на переконання поліцейських, унеможливлює експлуатацію транспортного засобу позивача та стала підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Між тим, з аналізу вищевикладених положень Правил дорожнього руху вбачається, що ближнє світло фар у світлу пору доби та сигнали гальмування є різними попереджувальними сигналами.
При цьому, Правилами дорожнього руху передбачено, що у разі відсутності або несправності сигналів гальмування, рух транспортного засобу не забороняється та такий сигнал подається лівою або правою рукою, піднятою вгору.
З іншого боку, згідно вимог п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності технічних несправностей зовнішніх світлових приладів, зокрема коли не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що керування автомобілем у світлу пору доби з одним непрацюючим сигналом гальмування не є порушенням п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, а як наслідок у діях позивача відсутній склад спірного правопорушення.
Щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Колегією суддів встановлено, що на адресу Арцизького районного суду Одеській області від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення з вимогою про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача понесених судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу, розміром 12 000,00 грн.
Додатковим рішенням Арцизького районного суду Одеській області від 24 лютого 2022 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача 3 000,00 грн у якості понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що сторони у справі, крім суб'єктів владних повноважень, мають право на розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд за наслідком розгляду справи не зобов'язаний відшкодовувати усі задекларовані позивачем судові витрати за рахунок суб'єкта владних повноважень.
Так, розмір таких витрат визначається з урахуванням складності справи, значення справи для сторони, змісту та обсягу наданих адвокатом послуг, на підставі доказів, що відображають детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Між тим, позивачем на підтвердження розміру понесених витрат до суду першої інстанції надано наступні документи: договір про надання правової допомоги № 1301-25 від 13 січня 2025 року, акт про надання професійної правничої допомоги та передачу коштів від 12 лютого 2025 року.
З аналізу змісту акта від 12 лютого 2025 року вбачається, що він відображає зміст та обсяг наданих адвокатом послуг, а також час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
В свою чергу, враховуючи зазначені обставини, предмет спору у даній справі та незначну складність даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не підлягає стягненню у повному обсязі.
З іншого боку, враховуючи кількість складених адвокатом процесуальних документів, фактичну участь адвоката у судових засіданнях, колегія суддів вважає, що 3000,00 грн є співмірною вартістю наданих адвокатом послуг, які можуть бути компенсованими позивачу за рахунок суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 139, 252, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Арцизького районного суду Одеській області від 10 лютого 2025 року та додаткове рішення Арцизького районного суду Одеській області від 24 лютого 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, покласти на Головне управління Національної поліції в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян