12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/10421/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (суддя Дєєв М.В.) в справі №160/10421/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправними дій, скасування рішення від 05 березня 2025 року №046150017259 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за його заявою від 26 лютого 2025 року;
зобов'язання повторно розглянути заяву від 26 лютого 2025 року, врахувавши весь період роботи з 28 лютого 1999 року по 25 березня 1999 року, з 26 березня 2004 року по 24 березня 2005 року до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахувавши до страхового стажу період роботи в колгоспі з 12 березня 1991 року по 28 лютого 1992 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10 серпня 1990 року;
призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку з 11 лютого 2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.03.2025 №046150017259 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за його заявою від 26.02.2025 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 28.02.1999року по 25.03.1999 року, з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року та до страхового стажу період роботи в колгоспі з 12.03.1991 року по 28.02.1992 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1990 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стосовно незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у колгоспі вказує, що відсутність відомостей про виконання норми трудоднів є підставою для незарахування до загального стажу періоду роботи в колгоспі ім. Давидова з 12.03.1991 по 28.02.1992.
Щодо незарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 28.02.1999 по 25.03.1999, з 26.03.2004 по 24.03.2005 зазначає, що трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства. До пільгового стажу не зараховані періоди перерв між черговими атестаціями робочих місць з 28.02.1999 по 25.03.1999, з 26.03.2004 по 24.03.2005.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.03.2025 №046150017259 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі з 12.03.1991 року по 28.02.1992 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1990 року, оскільки відсутні відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві; - до пільгового стажу (за списком №2) не враховано періоди з 28.02.1999 року по 25.03.1999 року, з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року, згідно довідки ПрАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» від 26.12.2024 року №736, оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць (№84а від 28.02.1994 року, №303 від 26.03.1999 року, №553 від 25.03.2005 року).
Під час розгляду заяви позивача відповідачем не встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача та не заперечувалось, що записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та скріплені печатками.
У відомостях трудової книжки позивача відсутня будь-яка інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.
Суд першої інстанції вважав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відповідачем не доведено, що позивачка як член колгоспу без поважних причин не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а звільнення її за прогули не може свідчити про невиконання нею роботи протягом всього періоду.
Оскільки наявні відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі за період з 03.03.1982 року по 31.12.1982 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивачки вказаний період роботи в колгоспі.
Щодо не зарахування періоду роботи, оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць, суд першої інстанції вказав, що згідно із записами трудової книжки позивач у період з 21.10.1993 року по 25.07.2006 року працював повний робочий день на Криворізькому державному Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті (перетворений у Відкрите акціонерне товариство наказом ФДМ України №89 від 26.12.1996, перейменований з 01.04.2011 у Публічне акціонерне товариство “ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 25.03.2011, перейменований з 05.05.2016 в Приватне акціонерне товариство “ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 27.04.2016), що дають право на призначення пенсії за Списком №2, а саме:
- з 21.10.1993 року по 10.03.1994 року - працював водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі (вантажопідйомністю більше 8 тон) Автотранспортного цеху №2;
- з 11.03.1994 року по 30.06.1998 року - працював водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі (вантажопідйомністю більше 8 тон) Автотранспортного цеху №2;
- з 01.07.1998 року по 15.01.2003 року - працював водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі №1,2 (вантажопідйомністю більше 8 тон).
- з 16.01.2003 року по 31.03.2004 року працював водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі №1,2 (вантажопідйомністю більше 8 тон). з 01.04.2004 року по 31.07.2005 року -працював водієм автомобіля МАЗ , зайнятий у кар'єрі автоколони Глеюватського кар'єру гірничого управління.
- з 01.08.2005 року по 25.07.2006 року - працював водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі (вантажопідйомністю більше 8 тон) автоколони Глеюватського кар'єру гірничого управління.
Врахувавши, що ці періоди роботи позивача підтверджуються довідкою №736 від 26.12.2024 року про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та записами трудової книжки позивача, суд першої інстанції вважав, що період роботи позивача з 28.02.1999 року по 25.03.1999 року, з 26.03.2004 року по 24.03.2005 року має бути зарахований до пільгового стажу по Списку №2.
Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.03.2025 №046150017259 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачу.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про протиправність дій, оскільки такі дії були реалізовано відповідачем шляхом винесення спірного рішення.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновки суду обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 26 лютого 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 05 березня 2025 року №046150017259 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного страхового та пільгового стажу.
До страхового стажу позивача не враховано період роботи в колгоспі з 12 березня 1991 року по 28 лютого 1992 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10 серпня 1990 року, оскільки відсутні відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві.
До пільгового стажу позивача за списком №2 не враховано періоди з 28 лютого 1999 року по 25 березня 1999 року, з 26 березня 2004 року по 24 березня 2005 року згідно з довідкою ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» від 26 грудня 2024 року №736, оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць (№84а від 28.02.1994 року, №303 від 26.03.1999 року, №553 від 25.03.2005 року).
Спірним в цій справі є питання правомірності не зарахування до страхового та пільгового стажу певних періодів трудової діяльності позивача.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вказано вище, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі з 12 березня 1991 року по 28 лютого 1992 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10 серпня 1990 року, оскільки відсутні відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві, до пільгового стажу за списком №2 - періоди з 28 лютого 1999 року по 25 березня 1999 року, з 26 березня 2004 року по 24 березня 2005 року згідно з довідкою ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» від 26 грудня 2024 року №736, оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць (№84а від 28.02.1994 року, №303 від 26.03.1999 року, №553 від 25.03.2005 року).
Стосовно питання незарахування до страхового стажу періоду роботи у колгоспі суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21 квітня 1975 року «Про трудові книжки колгоспників» (далі - постанова №310) встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу (пункт 2).
До трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (пункт 5 постанови №310).
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі - Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Підставою, за якою відповідачем не зараховані періоди роботи позивача у колгоспі є відсутність інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі у громадському господарстві (вихододні).
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, якщо й трудова книжка позивача має певні недоліки, то у будь-якому випадку право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в колгоспі з 12 березня 1991 року по 28 лютого 1992 року, які також містять посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи та засвідчені печатками підприємств.
Відповідачем не доведено, що позивач як член колгоспу без поважних причин не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Відтак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Доводи відповідача зводяться до відсутності підстав для зарахування періоду роботи позивача у колгоспі до страхового стажу та спростовані приведеними вище висновками суду.
Стосовно питання незарахування до пільгового стажу позивача за списком №2 періоду роботи з 28 лютого 1999 року по 25 березня 1999 року, з 26 березня 2004 року по 24 березня 2005 року згідно з довідкою ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» від 26 грудня 2024 року №736 через наявність перерв між наказами про атестацію робочих місць (№84а від 28.02.1994 року, №303 від 26.03.1999 року, №553 від 25.03.2005 року). за списком №2 суд вказує на таке.
Записами трудової книжки позивача підтверджено, що у період з 21 жовтня 1993 року по 25 липня 2006 року позивач працював повний робочий день у Криворізькому державному Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті (перетворений у Відкрите акціонерне товариство наказом ФДМ України №89 від 26.12.1996, перейменований з 01.04.2011 у Публічне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 25.03.2011, перейменований з 05.05.2016 в Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 27.04.2016), що дають право на призначення пенсії за Списком №2:
- з 21.10.1993 року по 10.03.1994 року водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі (вантажопідйомністю більше 8 тон) Автотранспортного цеху №2;
- з 11.03.1994 року по 30.06.1998 року водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі (вантажопідйомністю більше 8 тон) Автотранспортного цеху №2;
- з 01.07.1998 року по 15.01.2003 року водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі №1,2 (вантажопідйомністю більше 8 тон);
- з 16.01.2003 року по 31.03.2004 року водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі №1, 2 (вантажопідйомністю більше 8 тон);
- з 01.04.2004 року по 31.07.2005 року водієм автомобіля МАЗ, зайнятий у кар'єрі автоколони Глеюватського кар'єру гірничого управління;
- з 01.08.2005 року по 25.07.2006 року водієм автомобіля МАЗ-5551, зайнятий у кар'єрі (вантажопідйомністю більше 8 тон) автоколони Глеюватського кар'єру гірничого управління.
Пільговий характер роботи підтверджено довідкою ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» від 26 грудня 2024 року №736, яка містить, в тому числі, й інформацію про атестацію робочого місця позивача.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок № 442).
Пунктом 4 Порядку № 442 встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Враховуючи приведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи позивача з 28 лютого 1999 року по 25 березня 1999 року та з 26 березня 2004 року по 24 березня 2005 року.
Доводи апелянта про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача через відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, спростовані приведеними вище висновками суду.
Зважаючи на наведені вище висновки, суд доходить до висновку про обґрунтованість скасування судом першої інстанції рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також про обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов'язання зарахувати спірні періоди до страхового та пільгового стажу позивача.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в справі № 160/10421/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в справі № 160/10421/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 12 листопада 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко