12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/15721/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 в адміністративній справі №160/15721/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення Форми ПС № 0063750708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» застосовано штраф в сумі 2 040, 00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;
- визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми С за № 0063730708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 196, 50 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати документ про сплату судового збору в розмірі 1816,80 грн (доплатити судовий збір).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернуто позивачеві.
Не погодившись з ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, та прийняти нову постанову, якою справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Тобто, в залежності від характеру заявленої в позові вимоги (майнового чи не майнового характеру) залежить сплата судового збору у відсотковому співвідношенні до ціни позову чи у фіксованому розмірі. За висновками Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №905/105/20 і в ухвалі від 16 квітня 2021 року у справі №160/10134/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. При цьому, окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану юридичної особи, а реалізація таких рішень може призводити до збільшення, або зменшення майна особи. З огляду на викладене, адміністративною вимогою майнового характеру є вимога про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, якими позивачу (юридичній або фізичній особі) визначені грошові зобов'язання позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Частиною 3 ст.161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Судовий збір згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В силу абз. 2 п.п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі подання позову майнового характеру, який подано юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн.
Положеннями ч. 3 ст. 6 Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.
Як вбачається із поданого позову, позивачем оскаржуються два рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області майнового характеру.
Втім, колегія суддів не погоджується із викладеними доводами апеляційної скарги та вважає, що кожне таке рішення є окремим предметом спору, а тому судовий збір у такому випадку не може бути меншим ніж його мінімальний розмір, передбачений Законом №3674-VI за подання позову майнового характеру, у зв'язку з чим фактично позивач повинен сплатити судовий збір не від загальної суми усіх рішень, обрахованої шляхом простого складання сум, а за кожне рішення окремо, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.02.2022 у справі №280/2266/21, який, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 02.12.2020 №905/105/20, та ухвалу Верховного Суду від 16.04.2021 року у справі 160/10134/19 з огляду на те, що висновки викладені у вказаній справі є відмінними від фактичних обставин справи.
Оскільки більш новіші висновки Верховного Суду, які стосуються спірних правовідносин, а саме сплати судового збору при оскарженні податкових повідомлень-рішень, - відсутні, то суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2022 у справі №280/2266/21.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками викладеними судом першої інстанції в ухвалі суду від 04.06.2025 р. про встановлені недоліки позовної заяви, для усунення яких, запропоновано позивачу надати суду належні та допустимі докази сплати судового збору.
Разом з тим, у встановлений ухвалою суду від 04.06.2025 р. строк, на усунення недоліків позовної заяви позивач не надав суду належні та допустимі докази сплати судового збору на суму 1816,80 грн.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки у встановлений судом першої інстанції строк, позивач не виконав вимоги ухвали суду 04.06.2025 р., то суд першої інстанції, враховуючи положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 в адміністративній справі №160/15721/25,- залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 в адміністративній справі №160/15721/25,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак