12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/6641/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі №160/6641/25 за позовом Селянського (фермерське) господарства «ВЕСЕЛИЙ КУТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Селянське (фермерське) господарства «ВЕСЕЛИЙ КУТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118658) з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/ невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 22.11.2024 року №2535 щодо відповідності Селянського (фермерського) господарства «ВЕСЕЛИЙ КУТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 30852073) критеріям ризиковості платника податку та зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Селянське (фермерське) господарство «ВЕСЕЛИЙ КУТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 30852073) з переліку платників податку на додану вартість, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі №160/6641/25 позов задоволено.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що Селянське (фермерське) господарство «ВЕСЕЛИЙ КУТ» є суб'єктом господарювання, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює господарську діяльність на підставі статуту і є платником податків на додану вартість, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Видами господарської діяльності СФГ «ВЕСЕЛИЙ КУТ» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві 01.63 Післяурожайна діяльність 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
У матеріалах справи міститься копія рішення про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 22.11.2024 року № 2535, яким встановлено, що СФГ «Веселий кут» відповідає критеріям ризиковості платника податку; п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку; придбання товарів (послуг) у платника (ів) податку, щодо якого (их) прийнято рішення про відповідність критеріам ризиковості платника податку. Інформація за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку: придбання 23.07.2024р. Код згідно з УКТЗЕД операції, визначеної як ризикова 3102309000. Податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції: 45430425. Дата включення платника податку, заподіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку: 27.08.2024. У вказаному рішенні прямо вказано на можливість його оскарження у судовому порядку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з п.201.16. ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок №1165) визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 1165 у разі, коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до пункту 6 Порядку у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У Додатку № 4 до Порядку затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою передбачено, що у разі відповідності платника податку пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація стала підставою для таких висновків податкового органу та прийняття відповідного рішення.
Оцінюючи правомірність спірних рішень колегія суддів зауважує, що з оскаржуваного рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості неможливо встановити на підставі яких документів чи якої інформації податковий орган дійшов такого висновку, що унеможливлює самостійно визначити позивачем обсяг та перелік документів, необхідних для спростування вказаного висновку, а тому дані рішення не відповідають критерію правової визначеності та обґрунтованості.
Також, у рішенні зазначено про відповідність платника податку (позивача) критеріям ризиковості платника, зокрема, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
В якості доказів, на підставі якого винесено оскаржуване рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, відповідачем зазначено інформацію про здійснення операцій позивачем з суб'єктами господарювання, стосовно якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості.
Таким чином висновок контролюючого органу про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку ґрунтується на тому, що серед контрагентів позивача є суб'єкти господарювання, які здійснюють сумнівні господарські операції.
Тобто, негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагентів.
Доказів того, що контролюючий орган досліджував обставини господарської діяльності позивача станом на момент прийняття оскаржуваних рішень, до суду не надано та матеріали справи не містять.
У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №340/474/20 підкреслено, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що товариство ймовірно є учасником формування схемного податкового кредиту згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
Проте, у даній справі Комісія не з'ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження господарських операцій.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ґрунтується лише на припущеннях, без зазначення конкретних доказів (податкової інформації), які досліджувались комісією та які вказують на ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених в поданих для реєстрації податкових накладних/розрахунках коригування. Пояснення відповідача містять лише посилання на аналіз даних ЄРПН та АІС «Податковий блок» без зазначення конкретних даних та показників (дані щодо накладних, постачальників, показників, господарських операції тощо).
При цьому, комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 виклав правову позицію, у відповідності до якої за загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Тож, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Відповідач не надав та матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який би слугував підставою для прийняття оспорюваного рішення та був покладений в основу їх прийняття.
Суд звертає увагу на те, що податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.
Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону. Така позиція підтримується Верховним Судом, про що свідчить правовий висновок останнього, викладений у постановах від 02.04.2020 у справі №160/93/19, від 04.06.2020 у справі №340/422/19 та від 16.04.2021 у справі №813/1301/15.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі №520/480/20 вказав, що саме лише посилання контролюючого органу на те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
За результатами розгляду даної справи, колегією суддів не встановлено та матеріали справи не містять наявність у відповідача підстав для віднесення позивача до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, на ті обставини, що законодавцем установлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.
Так, рішенню Комісії щодо відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.
При цьому, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.
Отже, питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.
При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваємого рішення від 22.11.2024 року №2535 слідує, що комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що має передувати моніторингу платника податку, моніторингу такої накладної/розрахунку коригування.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській від 22.11.2024 року №2535 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким Селянське (фермерське) господарство «ВЕСЕЛИЙ КУТ» віднесено до ризикових, прийнято не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що суперечить положенням Порядку № 1165.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 640/6130/20.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі №160/6641/25, - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі №160/6641/25, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко