12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/7893/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року (суддя Кучугурна Н.В.) в справі № 160/7893/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправним та скасування рішення від 10 лютого 2025 року №262940021229 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняте за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії від 03 лютого 2025 року;
зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 10.02.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1980 по 25.05.1982 та з 13.11.1984 по 11.12.1984, та періоди роботи з 01.09.1982 по 07.04.1983, з 05.04.1983 по 21.09.1983, з 22.11.1983 по 01.06.1984, з 26.06.1984 по 14.07.1985, з 11.09.1985 по 10.12.1985, з 27.05.1986 по 31.01.1989, з 28.02.1995 по 09.12.1997, з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 10.02.2025.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.02.2025 №262940021229 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняте за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії від 03.02.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1980 по 25.05.1982 та з 13.11.1984 по 11.12.1984, та періоди роботи з 01.09.1982 по 07.04.1983, з 05.04.1983 по 21.09.1983, з 22.11.1983 по 01.06.1984, з 26.06.1984 по 14.07.1985, з 11.09.1985 по 10.12.1985, з 27.05.1986 по 31.01.1989, з 28.02.1995 по 09.12.1997.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянтом приведено зміст рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії.
Апеляційна скарга не містить жодних доводів у спростування висновків суду першої інстанції.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.02.2025 ОСОБА_1 (позивач) звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (відповідач) від 10.02.2025 №262940021229 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
У рішенні, серед іншого, зазначено таке.
Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 03.02.2025.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявника 60 років.
Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 31 рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності стажу від 24 до 34 років або після досягнення 65 річного віку за наявності стажу 15 років.
Стаж особи становить: 28 років 10 місяців 28 днів.
До загального стажу не зараховано періоди роботи:
періоди навчання з 01.09.1980 по 25.05.1982 та з 13.11.1984 по 11.12.1984, відсутні відомості про присвоєння кваліфікації;
період роботи з 28.02.1995 по 09.12.1997, відсутній підпис уповноваженої особи, яка засвідчує факт звільнення;
періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.02.1995, оскільки дата відкриття даної трудової не співпадає з початком трудової діяльності.
Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Судом першої інстанції вказано, що трудова книжка (дублікат) ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , з-поміж іншого, містить такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
До прийняття на фабрику трудовий стаж становить сім місяців шість днів.
1) 01.09.1982 Прийнята на навчання в ПТУ Кримоблпобутуправління кравців жіночого, чоловічого та дитячого одягу верхнього.
2) 07.04.1983 Виключена з учнів ПТУ.
3) 05.04.1983 Прийнята на роботу учнем кравця верхнього чоловічого одягу в ательє №1.
4) 14.09.1983 Присвоєна кваліфікація кравця чоловічого верхнього одягу другого розряду.
5) 21.09.1983 Звільнена з роботи за особистим бажанням ст. 32 КЗПП УРСР.
6) 22.11.1983 Зарахована в швацький цех швачкою-мотористкою 2 розряду.
7) 01.06.1984 Звільнена за особистим бажанням ст. 38 КЗПП УРСР.
8) 26.06.1984 Прийнята на посаду гардеробниці магазину №80 торгівельного об'єднання №3.
9) 17.10.1984 Переведена на посаду молодшого продавця магазину №82 торгівельного об'єднання №3.
10) 14.07.1985 Звільнена з роботи по ст. 38 КЗПП УРСР за особистим бажанням (зміна місця проживання).
11) 11.09.1985 Прийнята учнем приймальниці замовлень.
12) 10.12.1985 Звільнена по ст. 38 КЗПП УРСР за особистим бажанням.
Киевское облобъединение фирмы “Одежда»
13) 27.05.1986 Принята на должность мл. продавца маг. №14.
14) 31.01.1989 Уволена по собственному желанию, ст. 38 КЗоТ Украины.
Житлово-будівельний кооператив “Приборист-5»
15) 28.02.1995 Принята на должность председателя ЖСК “Приборист-5».
16) 09.12.1997 Освобождена от должности председателя ЖСК “Приборист-5» в связи с перевыборами.
Суд першої інстанції вважав, що записами в трудовій книжці (дублікаті) позивача підтверджується робота позивача у вищевказані періоди.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.02.1995, оскільки дата відкриття даної трудової не співпадає з початком трудової діяльності, а також період роботи з 28.02.1995 по 09.12.1997, оскільки відсутній підпис уповноваженої особи, яка засвідчує факт звільнення, проте суд першої інстанції вказано, що матеріалами справи встановлено, що позивачем надано до органів пенсійного фонду дублікат трудової книжки серія НОМЕР_1 , який заповнений 28 лютого 1995 року відповідальним працівником Житлово-будівельного кооперативу “Приборист-5», де у період з 28.02.1995 по 09.12.1997 працювала позивач.
Оскільки дублікат трудової книжки виданий позивачу під час її роботи у Житлово-будівельному кооперативі “Приборист-5», де вона працювала з 28.02.1995 по 09.12.1997, відповідно дата заповнення дублікату трудової книжки не може співпадати з початком її трудової діяльності.
Тому суд першої інстанції вважав, що посилання відповідача у спірному рішенні на вказану обставину як на підставу для не зарахування періодів роботи згідно з дублікатом трудової книжки до загального стажу позивача для призначення пенсії є безпідставними. Тому періоди роботи позивача згідно з трудовою книжкою (дублікатом) НОМЕР_1 від 28.02.1995 мають бути зараховані до її страхового стажу.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 28.02.1995 по 09.12.1997 у зв'язку з тим, що відсутній підпис уповноваженої особи, яка засвідчує факт звільнення, суд першої інстанції вважав, що на позивача не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці, тому період роботи позивача, зазначений у його трудовій книжці, з 28.02.1995 по 09.12.1997 має бути зарахований до його страхового стажу.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів навчання позивача з 01.09.1980 по 25.05.1982 та з 13.11.1984 по 11.12.1984, оскільки відсутні відомості про присвоєння кваліфікації, суд першої інстанції зазначив, що до матеріалів справи надане свідоцтво МУПК м. Євпаторії Кримської області №555052 на ім'я ОСОБА_2 в тому, що вона пройшла навчання з 01.09.1980 по 25.05.1982 по програмі “Обробка тканин». А також свідоцтво №1177 від 11.12.1984 на ім'я ОСОБА_2 про те, що вона навчалася на курсах підвищення кваліфікації продавців продовольчих товарів при Євпаторійському професійно-технічному училищі з 13.11.1984 по 11.12.1984. Вказані свідоцтва мають підписи директорів вказаних навчальних закладів та печатки і, таким чином, підтверджують період навчання позивача у зазначені періоди.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 10.08.1985 ОСОБА_2 уклала шлюб 10.08.1985 з ОСОБА_3 та змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди навчання позивача з 01.09.1980 по 25.05.1982 та з 13.11.1984 по 11.12.1984 мають бути зараховані до її страхового стажу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення та зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, а також зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1980 по 25.05.1982 та з 13.11.1984 по 11.12.1984, та періоди роботи з 01.09.1982 по 07.04.1983, з 05.04.1983 по 21.09.1983, з 22.11.1983 по 01.06.1984, з 26.06.1984 по 14.07.1985, з 11.09.1985 по 10.12.1985, з 27.05.1986 по 31.01.1989, з 28.02.1995 по 09.12.1997.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 03 лютого 2025 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 10 лютого 2025 року №262940021229 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, зокрема, що стаж особи становить 28 років 10 місяців 28 днів; до загального стажу не зараховано періоди роботи:
періоди навчання з 01.09.1980 по 25.05.1982 та з 13.11.1984 по 11.12.1984, відсутні відомості про присвоєння кваліфікації;
період роботи з 28.02.1995 по 09.12.1997, відсутній підпис уповноваженої особи, яка засвідчує факт звільнення;
періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 28.02.1995, оскільки дата відкриття даної трудової не співпадає з початком трудової діяльності.
Спірним в цій справі є питання правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності страхового стажу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Підставою неврахування до страхового стажу періоду роботи з 28 лютого 1995 року по 09 грудня 1997 року є відсутність підпису уповноваженої особи, яка засвідчує факт звільнення, періоду роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 28 лютого 1995 року - дата відкриття даної трудової не співпадає з початком трудової діяльності.
Стосовно незарахування до страхового стажу періоду роботи з 28 лютого 1995 року по 09 грудня 1997 року через відсутність підпису уповноваженої особи, яка засвідчує факт звільнення, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі - Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Позивачем на підтвердження страхового стажу подано до органу Пенсійного фонду дублікат трудової книжки серія НОМЕР_1 , який заповнений 28 лютого 1995 року відповідальним працівником Житлово-будівельного кооперативу «Приборист-5», в якому позивач працювала у період з 28 лютого 1995 року по 09 грудня 1997 року.
Пунктами 5.1 та 5.2 Інструкції №58 установлено, що особа, яка загубила трудову? ? книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений? ? ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом “Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи “Відомості про роботу», “Відомості про нагородження» і “Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів(розпоряджень) (пункти Інструкції).
Дублікат трудової книжки виданий позивачу під час її роботи у Житлово-будівельному кооперативі «Приборист-5», де вона працювала протягом 1995-1997 років, відповідно, дата заповнення дублікату трудової книжки не може співпадати з початком її трудової діяльності.
З наведених відстав суд погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача у спірному рішенні на вказану обставину як на підставу незарахування цього періоду роботи згідно з дублікатом трудової книжки до страхового стажу позивача для цілей призначення пенсії та наявність підстав для зарахування цього періоду роботи позивача до страхового стажу.
Стосовно незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 28 лютого 1995 року по 09 грудня 1997 року через відсутності підпису уповноваженої особи, яка засвідчує факт звільнення, суд вказує на таке.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність незарахування періоду роботи з 28 лютого 1995 року по 09 грудня 1997 року через відсутності підпису уповноваженої особи, яка засвідчує факт звільнення, до страхового стажу позивача.
Щодо питання незарахування страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1980 року по 25 травня 1982 року та з 13 листопада 1984 року по 11 грудня 1984 року через відсутність відомостей про присвоєння кваліфікації суд враховує наступне.
Судом встановлено, що у зазначений період позивач навчалась в МУПК м. Євпаторії Кримської області.
Свідоцтвом №555052, виданим МУПК м. Євпаторії Кримської області на ім'я ОСОБА_2 підтверджено, що вона пройшла навчання з 01.09.1980 по 25.05.1982 по програмі «Обробка тканин».
Свідоцтвом №1177 від 11.12.1984, виданим на ім'я ОСОБА_2 , підтверджено, вона навчалася на курсах підвищення кваліфікації продавців продовольчих товарів при Євпаторійському професійно-технічному училищі з 13.11.1984 по 11.12.1984.
Вказані свідоцтва мають підписи директорів вказаних навчальних закладів та печатки і, таким чином, підтверджують період навчання позивача у зазначені періоди.
Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 10.08.1985 доводиться зміна прізвища « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 ».
Як вказано вище, зарахування певних періодів трудової діяльності до стажу для цілей визначення права на пенсію має здійснюватися за законодавством, під час дії якого ці періоди існували.
Закон №1058-IV набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тобто трудова та інша прирівняна до неї діяльність за період до 01 січня 2004 року повинна враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року.
На момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року № 2778-VIII (далі - Закон № 2778-VIII).
Згідно зі статтею 42 Закону № 2778-VIII професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.
До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.
Тобто вказаний період навчання позивача є періодом навчання у професійно-технічному навчальному закладі.
В період навчання позивача діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590).
Підпунктом «и» пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т. д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
Суд зауважує, що наведені правові норми не пов'язують право особи на зарахування періоду навчання до страхового стажу із наявністю у свідоцтвах про освіту відомостей про присвоєння кваліфікації.
Відтак, враховуючи доведеність періоду навчання відповідними свідоцтвами, суд погоджує висновок суду про протиправність незарахування до страхового стажу зазначених періодів.
Як вказано вище, апелянтом не приведено жодного доводу у спростування висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, апеляційна скарга містить лише виклад змісту рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії.
Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про протиправність рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року в справі № 160/7893/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року в справі № 160/7893/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 12 листопада 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов