12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/4529/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року (суддя Артоуз О.О.) в справі № 280/4529/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправними дій щодо проведення розрахунку та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2023 роки) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у період з жовтня 2021 року по травень 2023 року;
зобов'язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2023 роки) для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум із врахуванням (застосуванням) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.01.2022, 01.07.2022, 01.12.2022, 01.03.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для його посади згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з жовтня 2021 року по червень 2023 року;
визнання протиправною бездіяльності, що полягала у ненарахуванні та невиплаті йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2025 рік тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій;
зобов'язання виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2025 рік тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення розрахунку та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2023 роки) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02 грудня 2021 року №1928-IХ Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" військовослужбовцю ОСОБА_1 у період з 01.10.2021 по 19.05.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2023 роки) з обчисленням посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум із врахуванням (застосуванням) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про державний бюджет на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" за період з 01.10.2021 по 19.05.2023.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2025 рік тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2025 рік тривалістю 14 календарних днів, як учаснику бойових дій.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу та стягнути з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 19262,75 грн за період з 04 березня 2025 року по 28 березня 2025 року.
Апелянт вказує, що у мотивувальній частині рішення відсутнє обґрунтування відмови у стягненні середнього заробітку, судом першої інстанції лише констатовано факт відмови, що є істотним порушенням норм процесуального права.
У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період 16.07.2021 по 03.03.2025 включно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (з 22.09.2021 за контрактом).
Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого відділом персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 28.02.2025, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2025 № 59 молодшого сержанта ОСОБА_1 , старшого оператора радіолокаційної станції НОМЕР_4 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_5 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 №10-РС з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту третього частини п'ятої та пункту третього частини дванадцятої (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років) статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 03.03.2025 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з наказом від 03.03.2025 № 59: щорічна основна відпустка за 2022 не надавалась; щорічну основну відпустку за 2023 рік використав повністю (30 діб); щорічну основну відпустку за 2024 рік використав повністю (30 діб); щорічна основна відпустка за 2025 не надавалась.
Відповідно до статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 5 діб - за 2025 рік.
Згідно з вимогами наказу МО України від 07.06.2018 №260 зі змінами згідно з наказом МО України від 25.01.2023 №44 та окремого доручення МО України від 09.01.2025 №156/уд за період з 01 лютого по 03 березня 2025 року виплатити:
премію в повному обсязі - 513% від посадового окладу (ТР-6);
надбавку за особливості проходження служби згідно рішення - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;
грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі - 22 603,05 грн.
Вислуга років в Збройних Силах на 03.03.2025 складає 3 (три) повних календарних роки (у ЗС із 03.06.2021).
У спірний період позивачу виплачувалося грошове забезпечення із застосуванням для розрахунку посадового окладу прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2018 року - 1762 грн.
Оскільки саме з 29.01.2020 по 19.05.2023 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік, суд першої інстанції дійшов висновку, що у період з 01.10.2021 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року, тому задовольнив позовні вимоги позивача за період з 01.10.2021 по 19.05.2023.
Врахувавши, що розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності підстав для перерахунку вказаних складових грошового забезпечення наявні підстави для перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплачених за 2021-2023 роки.
Також зважаючи на те, що позивач має статус учасника бойових дій, згідно з наказом від 03.03.2025 № 59 позивачу належала до виплати грошова компенсація за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 5 діб - за 2025 рік, суд першої інстанції вважав, позивач набув право на виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2025 рік тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій.
Позивачем оскаржено рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві зазначено зміст позовних вимог наступним чином:
визнання протиправними дій щодо проведення розрахунку та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2023 роки) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у період з жовтня 2021 року по травень 2023 року;
зобов'язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2023 роки) для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум із врахуванням (застосуванням) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.01.2022, 01.07.2022, 01.12.2022, 01.03.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для його посади згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з жовтня 2021 року по червень 2023 року;
визнання протиправною бездіяльності, що полягала у ненарахуванні та невиплаті йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2025 рік тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій;
зобов'язання виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2025 рік тривалістю 14 календарних днів, як учаснику бойових дій.
Статтею 160 КАС України установлені вимоги до позовної заяви, відповідно до частини першої якої у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з частиною п'ятою статті 160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частинами першою - третьою статті 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Викладаючи зміст позовних вимог, позивач не вказав вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Питання наявності підстав для стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено у позовній заяві як обставина, якою позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, в позовній заяві позивачем фактично не заявлено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позивачем не змінювались, не доповнювались позовні вимоги, не збільшувався розмір позовних вимог.
Відповідно, судом першої інстанції в межах цієї справи й не розглядались позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні як такі, що не заявлені у позовній заяві.
Суд звертає увагу, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення по червень 2023 року, задовольнивши вимоги по 19 травня 2023 року, зазначивши у резолютивній частині рішення про відмову у задоволенні іншої частини позовних вимог, проте апелянтом не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 20 травня 20203 року по червень 2023 року.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що судом першої інстанції розглянута справа в межах заявлених позовних вимог, а враховуючи, що позивачем не заявлено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судом не встановлено підстав для скасування судового рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року в справі № 280/4529/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року в справі № 280/4529/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 12 листопада 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов