11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 932/3788/25
Суддя І інстанції Рибкін О.А.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції
на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - постанову серії ЕНА №3523818 від 22.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. 00 коп. (двадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.) винесену рядовим поліції батальйону 2 роти 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Шевельовим А.В., провадження у справі закрити.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову рядового поліції 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Шевельова Андрія Володимировича ЕНА №3523818 від 22.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн., справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Вказує на наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП на момент складання постанови ЕНА №3523818 від 22.11.2024 року. Скаржник також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3523818 від 22.11.2024 року рядовим поліції 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Шевельовим Андрієм Володимировичем було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.4 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. Згідно цієї постанови 22.11.2024 року о 08 год. 27 хв. в м.Дніпро вул. Василя Симоненка (Таманська) 17 водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував т/з Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим правом керувати транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.126 ч.4 КУпАП.
Крім того, поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Шевельовим Андрієм Володимировичем щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, згідно якого 22.11.2024 року о 07 год. 40 хв. в м.Дніпро вул. Василя Симоненка (Таманська) 17 водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував т/з Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме неприродня блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.126 ч.4 КУпАП.
За цим протоколом постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2025 року ОСОБА_1 було визнано винним за ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.03.2025 року постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, скасовано та провадження по справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно пп "а" п 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, Верховний Суд в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 283 КУпАП у постанові про накладення адміністративного стягнення у справах про порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо правопорушення зафіксоване із застосуванням технічних засобів фото- чи відеофіксації, обов'язково має бути зазначено найменування такого технічного засобу, який використано під час фіксації.
Вказана вимога є імперативною, оскільки забезпечує прозорість джерела доказу та створює умови для реалізації стороною захисту права на перевірку технічної справності, сертифікації та інших характеристик використаного технічного засобу.
У даній справі відповідачем долучено до матеріалів справи відеозаписи, які, на його думку, підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Проте у самій постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3523818 від 22 листопада 2024 року, зокрема у пункті 8 «До постанови додаються», не зазначено жодного технічного засобу, яким було зафіксовано вказане правопорушення.
Тобто, постанову оформлено з порушенням вимог частини третьої статті 283 КУпАП, що ставить під сумнів належність і допустимість такого доказу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Якщо хоча б одна з цих ознак відсутня, такий доказ не може бути врахований судом при вирішенні справи по суті.
У цій справі порушено вимогу допустимості доказу, оскільки хоч відповідач і надав відеозаписи в електронному виді, однак у самій постанові серії ЕНА № 3523818 від 22 листопада 2024 року відсутнє будь-яке посилання на технічний засіб, яким здійснено фіксацію події. Відтак, не підтверджено, що цей відеозаписи, які надані відповідачем, були створений у порядку, передбаченому чинним законодавством, та є частиною офіційної процедури фіксації адміністративного правопорушення. За таких обставин, з урахуванням положень статті 9 КАС України, зазначений запис не може визнаватися допустимим доказом у справі.
Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, зміст наданих відеозаписів не підтверджує факту керування транспортним засобом саме позивачем під час його руху. На відео зафіксовано автомобіль, який стоїть на проїжджій частині, в якому позивач зачиняє двері і відходить від автомобіля на протилежний бік вулиці. Перед цим зазначений автомобіль рухався по дорозі. Також, зафіксовано спілкування позивача з поліцейськими та складання поліцейським відносно позивача постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП за відмову пройти у встановленому порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння.
У такій ситуації відсутня можливість достовірно встановити, що саме позивач перебував за кермом транспортного засобу під час його руху, що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.
В свою чергу, в п. 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, сукупність обставин, а саме: відсутність у постанові посилання на технічний засіб фіксації, порушення вимог до форми та змісту постанови, та відсутність доказів безпосереднього керування позивачем транспортним засобом у момент його руху - унеможливлює висновок про наявність складу адміністративних правопорушень у діях позивача, що свідчить про протиправність постанови серії ЕНА №3523818 від 22.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. 00 коп. та необхідність її скасування.
Разом з тим, зважаючи на відсутність в оскаржуваній постанові запису про отримання або відмови в отриманні копії постанови ЕНА №3523818 від 22.11.2024 року позивачем, а також беручи до уваги відсутність в матеріалах спари доказів надсилання копії такої постанови позивачу, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
В повному обсязі постанову складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя С.М. Іванов