12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/10667/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в адміністративній справі №160/10667/25 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях про визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиготовлення та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2021 пенсії позивача;
- зобов'язати відповідача виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2021 пенсії позивача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року позов задоволено частково, а саме, суд:
визнав протиправними дії Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях щодо відмови у оформленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01.01.2021, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2021;
зобов'язав Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01.01.2021, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2021;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив;
стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях судові витрати з оплати судового збору в розмірі 807 грн 47 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн 00 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 24.02.2025р. позивач звернувся до РСЦ ГСЦ МВС по Дніпропетровській та Запорізькій областях із заявою про виготовлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року. Листом від 24.03.2025 № 31/29/30/С-868-2025-1434-2025 позивачу були надані роз'яснення стосовно повноважень сектору з пенсійних питань з обслуговування Дніпропетровської області регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) щодо виготовлення довідок з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії військовослужбовців, а також повідомлено, що відсутні підстави для видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року. матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів існування саме рішень Кабінету Міністрів України або рішень керівника державного органу (у формі штатного розпису державного органу або кошторису державного органу) про обчислення станом на 01.01.2021 року окладу за посадою, окладу за званням, відсоткової надбавки за вислугу років із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. Розміри посадових окладів та окладів за спеціальним званням визначаються Постановою №704, якою затверджено Схеми тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Національної гвардії України в примітках до яких вказано, що посадові оклади за тарифними розрядами визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн.), а з 15.09.2023 з розміру 1762 гривні відповідно до Наказу МВС України від 15.08.2023 № 673, на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі якщо посадовий оклад визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - округлюються до десяти гривень. Позивачем не надано доказів та відомостей на підтвердження зміни (підвищення) після 01 січня 2018 року розміру грошового забезпечення діючих військовослужбовців як обов'язкової передумови для виникнення у апелянта обов'язку зі складення довідок про розмір грошового забезпечення військовослужбовця для перерахунку пенсії, натомість апелянтом надано підтвердження відсутності факту підвищення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями діючих військовослужбовців за аналогічною посадою (лист ГУ НГУ від від 20.09.2024 № 27/13/4-16502/13), що вказує на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії, оскільки відсутня обов'язкова умова для такого перерахунку, яка передбачена ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ. Крім того, апелянт заперечує проти задоволення вимоги представника позивача на відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно доЗакону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
07.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Національної гвардії України із заявою, у якій просив підготувати довідку про розмір грошового забезпечення посади, з якої його звільнено зі служби, станом на 01.01.2021, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками до Постанови №704 та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2021 його пенсії.
Листом Головного управління Національної гвардії України №27/13/4-С-213 від 15.01.2025 (10363) на заяву позивача від 07.01.2025 стосовно надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 для перерахунку пенсії повідомлено, що підготовка довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим із військової служби у внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України до 07.11.2015, належить до компетенції Міністерства внутрішніх справ України. При цьому, зазначено, що для отримання відповіді на порушене у означеній заяві питання слід звернутися до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України.
05.02.2025 позивач звернувся до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України із заявою, у якій просив підготувати довідку про розмір грошового забезпечення посади, з якої його звільнено зі служби, станом на 01.01.2021, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками до Постанови №704 та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2021 його пенсії.
Листом Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях №31/29/30/С-868-2025-1434-2025 від 24.03.2025 на заяву позивача, яка надійшла з Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України 24.02.2025 за Вх. №С-868-2025 щодо складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2021, повідомлено наступне:
«Відповідно до статті 63 Закону №2262-XІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначені Постановою №704.
З моменту її прийняття і до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не приймалося рішень щодо підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовців. Розміри посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, які визначені Постановою №704, не збільшувалися та будь-які нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення не вводилися.
Так, відповідно до чинної редакції Постанови №704, зокрема її пункту 4 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, підстави для прийняття Урядом рішень щодо проведення перерахунку пенсій немає.
Тільки за умови прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про перерахунок пенсій, надходження від головних управлінь Пенсійного фонду України списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, уповноважені органи силових структур готують довідки про розмір грошового забезпечення.
Інших підстав для виготовлення довідок про розмір грошового забезпечення та направлення їх до органів Пенсійного фонду України Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XІІ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, не передбачено.
До того ж, що починаючи з 01.05.2024 згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 №259 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій», Головний сервісний центр MBC уповноважено на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №160/8324/19 та судових рішень у справах №26/3858/18 та №826/12704/18, з покладенням такої функції на регіональні сервісні центри ГСЦ МВС (філії ГСЦ МВС).
Крім цього, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.2024 №432 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 №259 регіональним сервісним центрам ГСЦ MBC (філії ГСЦ МВС) надано повноваження лише з розгляду звернень про видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за інші періоди та надання роз'яснень згідно чинного законодавства.
Повноваженнями щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій на інші дати, зокрема станом 01.01.2021, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, ГСЦ МВС та регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізьких областях (філії ГСЦ МВС) не наділені.
Інформація про грошове забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії військовослужбовців станом 01.01.2021 за посадою «старшина роти МТЗ 1 окремого медичного загону окремого медичного загону ДНГУ», з якої ОСОБА_1 було звільнено з метою використання її в роботі Міністерством внутрішніх справ України не надавалась.
Додатково повідомлено, що регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізьких областях (філії ГСЦ МВС) не є володільцем та розпорядником інформації про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що були фактично виплачені військовослужбовцям станом на 01.01.2021 за відповідною (аналогічною) посадою.»
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виготовлення та не надання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 протиправною, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту Закон №2262).
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону №2262.
Згідно з частиною 3 статті 43 Закону №2262 пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з частинами 2, 3 статті 51 Закону №2262 перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону №2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведені норми, підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2023 року у справі №640/11131/21.
Частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою № 704
Пунктом 2 постанови № 704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Відтак, станом на 01.03.2018 року пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови № 103 визнано нечинним. Отже, застосуванню підлягає пункт 4 постанови № 704 в первинній редакції на дату її прийняття, згідно якого грошове забезпечення повинно обчислюватися виходячи не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлюється на кожен календарний рік окремо відповідними Законами України «Про державний бюджет України».
За викладених обставин, у позивача виникло право на оформлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, тому суд враховує правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 02.08.2022 року по справа №440/6017/21, у постанові від 12.09.2022 року по справі №500/1813/21.
Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі де спірним було питання про оформлення оновленої довідки пенсіонеру, що отримує пенсію згідно Закону № 2262-XII, Суд касаційної інстанції акцентував увагу на тому, що прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01.01.2018 року підлягав врахуванню у цілях обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців за 2018 - 2019 роки. При цьому Верховний Суд мотивував свій висновок такими аргументами:
«...зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII.
Однак Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили».
При цьому колегія суддів Верховного Суду зазначила, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Підсумувавши Верховний Суд дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік (в нашому спірному випадку 2021 рік), у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення у 2021 році виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII та право на перерахунок пенсії на її підставі.
При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ (Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а).
Разом з цим, до моменту отримання належних довідок від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Апеляційний суд зазначає, що через зміну прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникло право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за 2021 рік за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Такої ж правової позиції у спорах з аналогічними правовідносинами дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїх постановах по справах № 120/2024/22-а від 10.01.2023, №600/3366/22 від 13.01.2023, № 120/2361/22 від 01.02.2023, № 120/6211/22 від 01.02.2023, № 120/4890/22 від 01.02.2023, № 120/7919/22 від 31.01.2023, № 120/2342/22-а від 16.02.2023 та інших.
Крім того і Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 07.06.2023 у справі № 340/2148/21, не відступав від своїх попередніх висновків та підтвердив право особи на отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відтак, доводи апеляційної скарги Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо незгоди апелянта з відшкодуванням за рахунок його бюджетних асигнувань витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката наведено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 К АС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у розмірі 35000 грн за підготовку тексту позовної заяви, тобто за надання послуги, вартість якої є значно завищеною.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Сукупність наведених обставин дає підстави для висновку про відсутність підтверджень того, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу були необхідними та розумними. Недоведеність розміру витрат на правову допомогу свідчить про відсутність підстав для покриття таких витрат за рахунок коштів державного бюджету, з якого фінансується відповідач.
Оплату позивачем коштів за надання правничої допомоги підтверджено квитанцією до прибуткового ордеру №6 від 09.04.2025 року, що є належним підтвердження оплати правничої допомоги.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 визначено, що обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
За змістом ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції з урахуванням наведених вище критеріїв зменшено розмір заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу зменшено з 3000 грн до 1500 грн, що на переконання колегії суддів є співмірним із обсягом наданих послуг, витраченим часом та складністю справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в адміністративній справі №160/10667/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в адміністративній справі №160/10667/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак