12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/7755/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №160/7755/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду у Вінницькій області від 11.02.2025 року № 912080164109;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 15 жовтня 2022 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року частково задоволено позовні вимоги, а саме суд:
- визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду у Вінницькій області від 11.02.2025 року № 912080164109;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 04 лютого 2025 року призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у сумі 968,96 грн.
Позивач, не погодившись з рішенням суду в частині дати призначення пенсії, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в цій частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії, позивач вже мала право на пенсію за віком на пільгових умовах, але пенсійний фонд у своїй відповіді від 14.03.2023 № 9389-6374/U-01/8-0400/23 нічого стосовно пенсії за віком на пільгових умовах не роз?яснив, вказавши, що вона має право на пенсію за віком при досягненні 60 років та наявності стажу 35 років. Також, апелянт вказує, що з урахуванням строків звернення до суду, встановлених ст. 122 КАС України, суд мав захистити право позивача в межах строку звернення до суду, тобто в межах шестимісячного строку, але і це рішення було б таким, що не відповідає вимогам ст. 46 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність вимог апелянта. У відзиві зазначено, що для призначення пенсії за віком особа звертається до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка та необхідним пакетом документів. Пенсія за віком (на пільгових умовах) призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У випадку звернення до пенсійного органу із відповідною заявою поза межами вказаного строку, пенсія призначається з дня звернення. Оскільки з дати права на призначення пенсії за віком 15.10.2022 станом на 04.02.2025 сплив трьохмісячний термін, то пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
04.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Розглянувши подані позивачем документи, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 11.02.2025 прийняло рішення №912080164109 про відмову в призначенні позивачці пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії відповідач зазначив, що позивач набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) після досягнення 55-річного віку.
Вік заявника на момент звернення до органу пенсійного фонду становив - 52 роки; страховий стаж 40 років 01 місяць 02 дні, з нього пільговий стаж (Список № 2) - 25 років 09 місяців.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
За змістом п. 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії … може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Згідно п. 1.7. Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
При цьому, п. 1.8. Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Аналіз наведених вище норм чинного пенсійного законодавства України дає підстави для висновку, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Апелянт наполягає на тому, що має право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2 з 15 жовтня 2022 року (з дати виникнення у неї такого права), а не з 04.02.2025 року, як це визначено у рішенні суду першої інстанції у цій справі.
Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує, що поняття «наявність права на пенсію» та «реалізація права на пенсію» не є тотожними. Право на пенсію виникає у особи у випадку досягнення відповідно віку та наявності необхідного стажу. Однак, для реалізації такого права необхідно звернутися до Пенсійного фонду із відповідною заявою про призначення пенсії з наданням необхідного переліку документів, визначених Порядком № 22-1, і лише з дати отримання пенсійним органом такої заяви передбачено призначення та нарахування пенсійної виплати.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернулась до пенсійного органу 04.02.2025 року, отже, висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для призначення позивачу пенсії з дати звернення, тобто з 04.02.2025 року є обгрунтованим та таким, що відповідає приписам Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1.
Посилання апелянта на ст. 46 Закону № 1058-IV, яка передбачає виплати пенсії за минулий час, колегія судів оцінює критично, адже цією нормою передбачено строки виплати пенсії, яка була нарахована пенсіонеру, але не була ним отримана.
У спірних правовідносинах позивач реалізувала набуте право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 лише 04.02.2025 року шляхом звернення до ПФУ з відповідною заявою, жодних доказів нарахування їй пенсійних виплат, які не були нею отримані ані позовна заява, ані апеляційна скарга не містять, тобто приписи ст. 46 Закону № 1058-IV не регулюють спірні правовідносини.
При цьому, звернення позивача до пенсійного органу із заявами щодо роз'яснення їй права на пенсію за віком, не спростовують наведені вище обставини, оскільки такі заяви розглядаються в порядку Закону України «Про звернення громадян» та не можуть слугувати підставами для призначення пенсії без дотримання Порядку № 22-1.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з дати звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до пенсійного органу, тобто з 04.02.2025 року.
Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача, надав оцінку наявним у справі доказам, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів та переоцінки доказів у зв'язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги..
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №160/7755/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №160/7755/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко