Єдиний унікальний номер: 369/10719/25
Провадження № 2/378/468/25
12 листопада 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «ЕЙС»» з посиланням на те, що 17 лютого 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 146453898 у формі електронного документа, з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти у розмірі 12300 грн., які були перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-9236, яка була вказана відповідачем при укладенні договору. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01. В подальшому, до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги № 176 від 10.05.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило, а ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» уклали договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в розмірі 13921,14 грн., з яких 12300 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1621,14 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 146453898 від 17.02.2022 в розмірі 13921,14 грн. та судові витрати: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн..
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.07.2025 матеріали даної цивільної справи направлені до Ставищенського районного суду (а. с. 77).
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 5 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 83-84).
Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «ФК «ЕЙС»» про розгляд справи повідомлене належним чином (а.с. 88-89), в позовній заяві зазначив, що просить суд розглядати справу без участі представника позивача (а.с. 1-8).
Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки, за зареєстрованим місцем проживання (а. с. 86, 99), проте, вказані поштові відправлення повернулись з довідками відділення ПАТ «Укрпошта» з відмітками щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 96, 102), тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав. Крім того, відповідач про розгляд справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а. с. 100).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір № 146453898 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а. с. 22 зв. - 26), який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV8Y78J.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 12300 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути кредит на сплачувати проценти за користування кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» кредитодавця.
Пунктом 2.2. договору погоджено, що кредит надається строком на 140 днів.
Загальна сума кредиту складається із суми виданої позичальнику згідно п. 2.1 договору (п. 2.3 договору).
Порядок укладення договору та створення електронного підпису сторонами погоджено в розділі 3 договору.
Розділом 5 договору погоджено порядок надання кредиту.
Відповідно до п.п. 5.1.1. п. 5.1 договору за вибором позичальника кредит за цим договором може надаватися позичальнику шляхом ініціювання кредитодавцем безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, за реквізитами платіжної картки 4441-11хх-хххх-9236, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору.
Сума кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів, передбачених цим договором підлягають безготівковому перерахуванню грошових коштів на поточний рахунок кредитодавця у строки, встановлені договором, графіком платежів та чинним законодавством України. Графік платежів містить розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту і процентів за користування кредитом) та оновлюється в особистому кабінеті і є невід'ємною частиною цього договору (п. 6.1 договору).
Повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в два тижні (кожні 14 днів) починаючи з першого тижня користування кредитом. Рекомендований розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 6.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору за користування кредитом позичальник виплачує кредитодавцю проценти, в розмірі, визначеному в цьому договорі. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за кредитом та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
Пунктом 4.2 Договору погоджено, що у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів розраховуються згідно процентної ставки 251,85 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним (дисконтна процентна ставка). Загальні витрати за кредитом та загальна вартість кредиту за договором за умови застосування дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії договору наведені в графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього договору.
Сторони погодили, що у разі якщо повернення кредиту здійснюється не згідно погодженого графіку платежів (за виключенням дострокового повернення кредиту), то умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за процентною ставкою 474,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним (базова процентна ставка), починаючи з наступного дня, що слідує за датою чергового платежу. У разі, якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за договором та повернеться в графік платежів, умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості (п. 4.3 договору).
За умови настання умов описаних в п. 4.3 договору, а саме за припущення, що позичальник не здійснює платежів, передбачених графіком платежів, починаючи з першого платежу, а отже нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється з наступного дня, що слідує за першою датою чергового платежу, передбаченою графіком платежів, загальні витрати за кредитом складають - 14213,50 грн., а орієнтовна загальна вартість кредиту складає 26513,50 грн. (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору, строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Пунктом 9.2. Договору погоджено, що продовження строку дії договору (пролонгація) можливе лише за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною договору, та яка укладається в такому ж порядку, в якому укладався договір.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця (п. 12.1. договору).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 12.2 договору).
На підтвердження укладення договору ТОВ «ФК «ЕЙС» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 146453898 від 17.02.2022 був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора MNV8Y78J, направленого останньому 17 лютого 2022 року о 16:01:57, на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 . Відразу (17.02.2022 о 16:03:25), після вчинених дій товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту, що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що останній прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 11).
На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» надав копію електронного платіжного доручення від 17.02.2022 на суму 12300 грн., які були переведені на картку відповідача № 4441-11хх-хххх-9236, яку останній зазначив в заяві на видачу кредитних коштів та довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», видану 23.05.2025 за № 146453898/23052025/Є (а.с. 9, 65 зв.).
Відповідно до повідомлення АТ «Універсал Банк» від 16.09.2025 № БТ/7833, наданого АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали судді Ставищенського районного суду від 05.07.2025 (а.с. 93), платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 17.02.2022 були зараховані кошти у сумі 12300 грн., було емітовано банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 35), заборгованість становить 13231,11 грн., з яких 12300 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 931,11 грн. заборгованість за процентами.
Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним Договором та його припинення відповідач суду не надав та не спростував доказів, наданих позивачем.
Позивачем до позовної заяви також додано копії заявки на отримання грошових коштів в кредит від 17.02.2022 (а.с. 16); Алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів (а.с. 10), Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «MONEYVEO» (а.с. 12-15), Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 17-18) паспорту споживчого кредиту продукту «Комфорт» (а.с. 22).
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний договір № 146453898 від 17.02.2022 (а. с. 22 зв.-26) підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як зазначено вище, позивач на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме, видачі коштів за кредитним договором, надав копію електронного платіжного доручення від 17.02.2022 на суму 12300 грн., які були переведені на картку відповідача № 4441-11хх-хххх-9236, яку останній зазначив в заяві на видачу кредитних коштів та довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», видану 23.05.2025 за № 146453898/23052025/Є (а.с. 9, 65 зв.).
Крім того, відповідно до повідомлення АТ «Універсал Банк» від 16.09.2025 № БТ/7833 (а.с. 91), на платіжну картку № НОМЕР_3 , яку було емітовано банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), 17.02.2022 були зараховані кошти у сумі 12300 грн..
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 55-57), відповідно до п. 2.1. якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п.1.3. вказаного договору під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 8.2. договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Відтак, п. 2. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не змінює попередній.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 57 зв.).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до п. 1. якої сторони дійшли згоди викласти текст договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у новій редакції (а.с. 58-60). Відповідно до п. 8.2. даного договору строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року, включно (а.с. 60 зв.).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року, включно (а.с. 60 зв.).
31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року, включно (а.с. 61).
Пунктом 4.1. договору факторингу встановлено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
ТОВ «Таліон плюс» сплатило ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму фінансування згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 52).
10 травня 2022 року на виконання п. 2.1. договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано реєстр прав вимоги № 176 (53-54), за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму заборгованості 13231,11 грн., з яких: 12300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 931,11 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 146453898 від 17.02.2022 в розмірі 13231,11 грн., що вбачається з реєстру прав вимоги № 176 від 10.052022 (а.с. 53-54).
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, наданим ТОВ «Таліон Плюс», станом на 30.10.2023 становить 13921,14 грн., з яких: 12300 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 1621,14 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 34).
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1023-01, згідно п. 2.1. якого клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 49-51).
Відповідно до п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку.
Пунктом 8.2. договору встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон плюс» суму фінансування згідно реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 та договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції від 31.10.2023 за № 4939 (а.с. 46).
30 жовтня 2023 року на виконання п. 2.1. договору факторингу №30/1023-01 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складено та підписано реєстр прав вимоги № 1, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму заборгованості 13921,14 грн., з яких: 12300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1621,14 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.47-48).
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №30/1023-01 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 146453898 від 17.02.2022, що вбачається з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 (а.с. 47-48).
29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до п. 1.1. якого фактор ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 43-45).
Пунктом 1.2. договору встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору.
ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суму фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, що підтверджується копією платіжної інструкції від 04.06.2025 за № 243 (а.с. 36-37).
29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е (а. с. 38), згідно якого на виконання вимог п. 1.2. вказаного Договору факторингу кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників, після чого від клієнта до фактора переходить право вимоги заборгованості від божників в кількості 7277.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 (а.с. 41-42), у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 2205 значиться як боржник за договором № 146453898 сума заборгованості за яким - 13921,14 грн., з яких: 12300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1621,14 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до виписки з особового рахунку за вказаним кредитним договором, наданим ТОВ «ФК «ЕЙС»», за період з 29.05.2025 по 05.06.2025 (а.с. 33), заборгованість становить 13921,14 грн., з яких: 12300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1621,14 грн. - сума заборгованості за відсотками.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» нарахували проценти за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитного договору.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» проценти за користування кредитом не нараховувалися.
З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12300 грн. та процентами в розмірі 1621,14 грн., які нараховані в межах строку дії кредитного договору та відповідно до його умов .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 66).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн..
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (а.с. 32); додаткової угоди № 25770574763 від 30.05.2025 до вказаного договору по надання правничої допомоги (а.с. 31); акту прийому передачі наданих послуг від 05.06.2025, відповідно до якого за надані правові та юридичні послуги сторони погодили гонорар у розмірі 7000 грн., а саме: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржника, яким є ОСОБА_1 - 5000 грн., вивчення матеріалів справ про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 - 1000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500 грн. (а.с. 30).
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2021 року (справа №159/5837/19, провадження №61-10459св20) вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Відповідач не подав заперечень щодо витрат на правничу допомогу та не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, заперечення відповідача відсутні щодо їх розміру та обсягу, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення в сумі 7000 грн..
Судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України в сумі 2422,40 грн..
Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» заборгованість за договором № 146453898 від 17.02.2022 в розмірі 13921 (тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять одна) гривня 14 копійок, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» (02090, м. Київ, Харківське шосе. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Повне рішення складено 12.11.2025.
Суддя Т. Н. Скороход