Справа № 369/13029/25
Провадження № 3/369/7029/25
Іменем України
13.10.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Патієвич А.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.07.2025 серії ЕПР1
№ 383526, 06.07.2025, о 22 год. 31 хв, в с. Тарасівка, вул. Айвазовського, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі (Васильківська БЛІЛ) відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що 06.07.2025 його зупинили працівники поліції, які запропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу, на що він відмовився, оскільки не довіряє вказаному приладу та погодився пройти огляд у медичному закладі. Далі він разом із працівниками поліції поїхав в лікарню, в якій лікарі йому також пропонували пройти огляд на приладі Драгер, однак від цього він відмовлявся та неодноразово наголошував, що погоджується пройти огляд тільки шляхом відібрання у нього біологічних зразків, а саме крові чи сечі. Однак, незважаючи на викладене, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що він відмовився від проходження огляду.
У судовому засіданні адвокат Лисич Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови
ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши думку учасників судового процесу, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх уваг та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року за № 1452/735 (далі Інструкція).
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП особами, уповноваженими на складання протоколів, долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 383526 від 06 липня 2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.07.2025, зобов'язання ОСОБА_2 , копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 999676 від 06.07.2025 року, відеодиск.
Однак, об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять.
Як вбачається з відтвореного в суді відеозапису, який міститься в матеріалах справи,
ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до медичного закладу, де був оглянутий лікарями та останньому було запропоновано пройти огляд за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 не погодився та наполягав на проведенні огляду за допомогою відібрання у нього біоматеріалів. Вказане працівниками поліції було розцінено як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та було складено протокол про адміністративне правопорушення та до матеріалів справи було долучено направлення, де лікарем зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме за допомогою приладу Драгер.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015 року, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Пунктом 13 вказаної Інструкції передбачено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Таким чином, будь-які докази, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_1 було запропоновано надати біоматеріал для дослідження (кров, слину тощо) в матеріалах справи відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення визнається джерелом доказів у справі за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254-256 КУпАП.
Виходячи зі змісту положень ст. ст.254,279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. За приписами КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам кримінально-правового впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Разом із тим, судом встановлено обґрунтований сумнів в тому, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Керуючись ст. 252 КУпАПсуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.
В силу положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги ту обставину, що особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративне правопорушення, не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, достатніх, допустимих та безсумнівних доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано не було, приходжу до переконання, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а відтак, з точки зору достатності доказів, матеріали справи не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження в даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу вказаного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 130, 245, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за
ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Андрій ПАТІЄВИЧ