Справа № 367/397/25
Провадження № 2/369/6126/25
29.10.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Козак І. А.,
за участю секретаря Кавун Є. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У грудні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Климович Т.Д. звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи його тим, що 20 квітня 1990 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Виконкомом Гор-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області, про що зроблений відповідний актовий запис № 03, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін дітей немає.
Представник позивача зазначає, що спільне життя у сторін не склалося. Між подружжям немає взаєморозуміння, поваги, бажання проживати разом та будувати сімейні відносини, через різні погляди на життя важко зберігати шлюбні відносини. На даний час сторони проживають окремо, фактично шлюбні відносини припинені.
На підставі вищевикладеного, представник позивача просить розірвати шлюб, стягнути з відповідача судовий збірв сумі 968,96 та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2025 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
03 березня 2025 року цивільна справа надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Козак І. А.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2025 року відкрито позовне провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача та позивач не з'явилися, при цьому через канцелярію суду представник позивача подала заяву у якій просить суд здійснювати розгляд справи за її відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у позовній заяві.
Отже, суд вжив усіх передбачених законом засобів для сповіщення відповідача про розгляд справи. За таких обставин процесуальні засоби забезпечення ОСОБА_2 можливості взяти участь у судовому засіданні та/або висловити свою позицію щодо позовних вимог вичерпано. З огляду на вимоги ч. 8 ст. 128, ч. ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Положення ч. 1 ст. 280 ЦПК України наділяють суд правом ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився до суду без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з наведеного, керуючись вимогами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне і можливе ухвалити у справі заочне рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 20 квітня 1990 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Виконкомом Гор-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області, про що зроблений відповідний актовий запис № 03, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін дітей немає.
Спільне життя у сторін не склалося. Між подружжям немає взаєморозуміння, поваги, бажання проживати разом та будувати сімейні відносини, через різні погляди на життя важко зберігати шлюбні відносини. На даний час сторони проживають окремо, фактично шлюбні відносини припинені.
Відповідно до ст. 51 Конституції України і ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування до шлюбу не допускається.
У частині 3 ст. 56 СК України закріплено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до їх збереження або припинення згідно з частиною 4 цієї ж статті є неприпустимим як порушення права дружини і чоловіка на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають суттєве значення.
Враховуючи викладене суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу між сторонами є неможливим і суперечитиме інтересам позивача і відповідача. З огляду на зазначене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.
Зазначені вище витрати у даній справі складаються лише з суми судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 968 грн 96 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у сумі 968 грн 96 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат, пов'язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення ч. 5 ст. 137 ЦПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із судовим розглядом справи, не надходило.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача адвокатом Климович Т.Д. на підтвердження витрат на правову допомогу надано копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги Серії АС № 1120823, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 671, договір № 184/24 про надання правничої допомоги від 09 грудня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , акт приймоу-передачі виконаних робіт від 23 грудня 2024 року за договором про надання правової допомоги № 184/24 від 09 грудня 2024 року, копія квитанції від 23 грудня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3 500,00 грн., відповідно за надання правової допомоги.
Таким чином, є документально підтвердженими витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене та на підставі ст. 7, 24, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 квітня 1990 року Виконкомом Гор-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області, про що зроблений відповідний актовий запис № 03, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 грн 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ірина КОЗАК