Справа № 368/1491/25
2-к/368/1/25
"11" листопада 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Шевченко І.І.
за участю секретаря судових засідань - Назаренко А.І.
представника заявника адвоката Матюшенкова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області клопотання ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Кагарлицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, -
01 вересня 2025 року ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 звернулася до Кагарлицького районного суду Київської області з клопотанням та просить суд визнати на території України рішення 16-го сімейного суду м. Стамбул від 05.12.2022 року, яким було розірвано шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянином Республіки Туреччина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовуючи клопотання наступним.
12 червня 2013 року між громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянином Республіки Туреччина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який було зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 56.
Від даного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням 16-го сімейного суду м. Стамбулу від 05.12.2022 року шлюб між громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянином Республіки Туреччина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказане рішення суду набрало законної сили 12.01.2023 року.
Звернувшись до Кагарлицького відділу Державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) для реєстрації розірвання шлюбу, ОСОБА_1 було відмовлено у цьому та усно роз'яснено про необхідність звернення до суду із клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню на території України,
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Як передбачено ст. 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
На підставі п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Згідно ч.1 ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Законом України від 5 липня 2001 року N 2605-ІІІ "Про ратифікацію Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах", була ратифікована Угода між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах", підписану в м. Анкарі 23 листопада 2000 року.
Відповідно до ч.2 ст. 23 Угоди, якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу та роздільне проживання один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати справу. У цьому випадку вони застосовують законодавство своєї держави.
Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Матюшенков Д.В. підтримав подану заяву та просив її задовольнити.
Представник Кагарлицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомила. Заяв та клопотань не надходило.
Суд, вислухавши представника заявниці та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12 червня 2013 року встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 56.
Від даного шлюбу сторони мають - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також судом встановлено, що рішенням 16 - го Сімейного суду м. Стамбулу від 05.12.2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який був укладений 12 червня 2013 року у м. Кагарлик.
Вищевказане рішення набрало законної сили 12.01.2023 року.
В Україні не ухвалювалося рішення у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмету і за тих самих підстав.
Визнання рішення іноземного суду в Україні необхідне ОСОБА_1 для отримання у органах реєстрації актів цивільного стану на території України документального підтвердження розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Законом України від 5 липня 2001 року N 2605-ІІІ "Про ратифікацію Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах", була ратифікована Угода між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах", підписану в м. Анкарі 23 листопада 2000 року.
Відповідно до ч.2 ст. 23 Угоди, якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу та роздільне проживання один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати справу. У цьому випадку вони застосовують законодавство своєї держави.
Приписами статті 35 Угоди закріплено умови, за яких рішення, зазначене в статті 23 цієї Угоди, підлягає визнанню та виконанню, а саме:
a) судове рішення, винесене в будь-якій з Договірних Сторін, має бути остаточним та підлягати виконанню на її території;
b) відповідачеві належним чином повинно було бути вручено виклик згідно з законодавством Договірної Сторони, в якій було винесене судове рішення;
c) сторони в судовому розгляді не були позбавлені права захисту, їм було належним чином вручено повідомлення про виклик до суду та надана можливість бути представленими, у випадку коли вони не могли подати позов та захищатися;
d) не існує іншого остаточного судового рішення, винесеного щодо того самого предмета щодо тих самих сторін на території Договірної Сторони, від якої запитується визнання та виконання;
e) не існує незавершеного провадження у справі, яка базується на тих самих фактах, має ту саму мету та стосується тих самих сторін, у судовому органі тієї Договірної Сторони, від якої запитується визнання та виконання;
f) таке рішення не суперечить основним принципам законодавства та громадському порядку Договірної Сторони, від якої запитується визнання та виконання.
Порядок визнання в Україні іноземних судових рішень, що не підлягають примусовому виконанню, регулюються ЦПК України.
За приписом ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 473 ЦПК України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» рішення про розірвання шлюбу є таким, яке не потребує виконання.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання заявниці ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 260, 261, 353, 354, 471-473 ЦПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Кагарлицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - задовольнити.
Визнати на території України рішення 16-го сімейного суду м. Стамбул від 05.12.2022 року, яким було розірвано шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянином Республіки Туреччина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 12.11.2025 р.
Суддя І.І. Шевченко