"12" листопада 2025 р. Справа № 363/5332/25
12 листопада 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
До суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №425306 від 16.08.2025 року слідує, що 16.08.2025 року о 21 год. 00 хв. в с. Гаврилівка по вул. Садова, 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. На місці зупинки водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Drager 6820, результат тесту - 1,93% проміле, чим порушив п. 2.9.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисники адвокат Бараненко Л.О. та адвокат Сіренко М.Ю. в судове засідання не з'явились, при цьому 11.11.2025 року до суд від адвоката Сіренка М.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його неможливістю прибути в судове засідання, через зайнятість в іншому судовому засіданні на підтвердження чого долучив до клопотання роздруківку з «Судової влади України».
Водночас, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне:
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , надійшов до суду 12.09.2025 року та для його розгляду було призначено три судові засідання - 29.09.2025 року, 28.10.2025 року та 12.11.2025 року. Протягом зазначеного часу ОСОБА_1 уклав угоди про надання правової допомоги з двома адвокатами - Бараненком Л.О. та ОСОБА_2 , однак, за час перебування справи у провадженні суду захисниками не подано жодних письмових заперечень чи пояснень щодо суті протоколу, а також не висловлено позиції стосовно обставин справи.
Судом встановлено, що попередні судові засідання відкладалися саме за клопотаннями захисників ОСОБА_1 . Цього разу адвокат Сіренко М.Ю., звертаючись із клопотанням про відкладення розгляду справи, долучив роздруківку з офіційного вебсайту «Судова влада України», з якої вбачається, що він є захисником іншої особи у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, розгляд якої призначено на 12.11.2025 року о 12:30 год. Водночас розгляд даної справи відносно ОСОБА_1 також призначено на 12.11.2025 року, але раніше - на 12:20 год.
Разом з тим, суд зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості брати участь у розгляді справи особисто, а також має іншого захисника - адвоката Бараненка Л.О., який до суду не з'явився, поважних причин неявки не повідомив та з будь-якими клопотаннями не звертався.
За таких обставин суд приходить до висновку, що подане клопотання про відкладення розгляду справи є безпідставним, має ознаки зловживання процесуальними правами та спрямоване на затягування судового розгляду з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи, встановлене ч.1 ст.268 КУпАП, не є абсолютним.
Крім того, слід зазначити, що у ст.271 КУпАП закріплено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що заборона зловживання процесуальними правами є загально правовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07 лютого 2022 року у справі №266/108/22, від 07 листопада 2022 року у справі №757/9655/22-к та ін.).
У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17 жовтня 2014 року №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання адвоката Сіренка М.Ю. про відкладення розгляду справи та провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 14 ЗУ «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року за №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Так, відповідно до вимог п. 2.9. а ПДР України - водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 266 КУпАП визначає, що особи, які керують зокрема транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Так, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння, в інших закладах забороняється. При цьому о гляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан сп'яніння, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан сп'яніння, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за №1395. Так, відповідно до розділу Х цієї Інструкції, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103, де передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані а сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Так, о гляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року за №1452/735 - огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Таким чином, зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції ст. 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
З проколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №425306 від 16.08.2025 року встановлено, що 16.08.2025 року о 21 год. 00 хв. в с. Гаврилівка по вул. Садова, 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. На місці зупинки водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Drager 6820, результат тесту - 1,93% проміле.
Зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 , в ньому відображені необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості. Так, протокол оформлений компетентною уповноваженою особою в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, в протоколі викладено місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №425306 від 16.08.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на факт роз'яснення його процесуальних прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що зроблена відмітка у протоколі.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №425306 від 16.08.2025 року відповідає вимогам, установленим статтею 256 КУпАП та Інструкції №1376, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву в суду не викликає.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Також згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію" - поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Обставини викладені в цьому протоколі підтверджуються також і матеріалами відеозапису до нього. Так, з доданого до протоколу відеозапису вбачається, що у зв'язку із виявленням працівником поліції у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, останньому у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу - водій погодився та згідно результату тесту «Drager» - 1,93 % проміле.
Крім того, письмові докази, додані до протоколу, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №425306 від 16.08.2025 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 16.08.2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, результати тесту №679, зобов'язання ОСОБА_3 , копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББ №706222 від 16.08.2025 року, копія посвідчення водія ОСОБА_1 підтверджують факт керування ОСОБА_1 16.08.2025 року автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час розгляду справи судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що працівники патрульної поліції були упереджені при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд вважає, що дії поліцейських відповідали вимогам закону.
За порушення встановлених правил співіснування особа піддається примусу у вигляді накладення стягнення, користуючись яким, суспільство забезпечує погодженість особистих і суспільних інтересів, скеровує поведінку особи у необхідне, суспільно корисне русло. Отже, юридична відповідальність для особи застосовується невідворотно, якщо є позитивно виражені умови для настання такої відповідальності та немає негативно виражених умов для її усунення. Відповідальність є мірою людини. Людина постає вольовою особою завдяки розуму, а завдяки волі і свободи вона відповідає за свої вчинки. Так, юридична відповідальність передбачає для порушника настання обов'язків зазнавати несприятливих наслідків у вигляді особистого, майнового та іншого характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм. Вид і міра за вчинення діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків, а відтак діяння за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними та допустимим і доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, суд, у відповідності до положень статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність та вважає за можливе призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 130, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Суддя М.Б. Баличева