Україна
провадження № 2-о/361/224/25, cправа № 361/10008/25
03.10.2025
«03» жовтня 2025 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області, Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що він є піклувальником громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , інваліда другої групи загального захворювання з лютого 2022 року.
В обґрунтування заяви зазначається, що через відсутність рідних та близьких в
ОСОБА_2 єдиним, хто спільно з ним проживає з лютого 2022 року та здійснює піклування вигляді допомоги в самообслуговуванні, пересуванні в побутових умовах, веденні домашнього господарства, в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами, надання фінансової допомоги є заявник.
Підтвердження даного факту необхідно заявнику для отримання в установленому законом порядку посвідки на постійне проживання на території України.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області подало до суду пояснення по суті справи.
03 жовтня 2025 року до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що заяву про встановлення факту підтримує та просить її задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, його представник - адвокат Тимошенко Г.С. подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Заінтересована особа Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області у судове засідання представника не направила, у поданих до суду поясненнях просила розглянути дану справу без участі її представника.
Заінтересована особа Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області у поданих до суду поясненнях просила розглянути дану справу без участі її представника.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , громадянин Азербайджанської Республіки, з лютого 2022 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_2 , громадянином України, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 20 лютого 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 299276 від 27 вересня 2012 року.
Відповідно до заключення ЛКК «Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 03 березня 2025 року №35/2 ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує помічника піклувальника до 03 березня 2026 року.
Дружина та син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (03.03.1942 -09.01.2021) та ОСОБА_4 (27.11.1976 - 21.06.2012) померли, доказом чого є актові записи про смерть в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.
Таким чином, відсутні рідні, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
На підтвердження факту здійснення заявником догляду за ОСОБА_2 надано рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від
18 березня 2025 року № 220, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено помічником дієздатної фізичної особи, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки - ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що через відсутність інших рідних та близьких в ОСОБА_2 єдиним, хто спільно з ним проживає з лютого 2022 року та здійснює над ним піклування є ОСОБА_1 .
У поданому до суду клопотання ОСОБА_2 підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно піклується ним, допомагає йому в самообслуговуванні, у веденні домашнього господарства, закуповує і доставляє продукти харчування, ліки, здійснює оплату комунальних платежів, надає фінансову допомогу.
Встановлення юридичного факту, що ОСОБА_1 є піклувальником громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інваліда другої групи загального захворювання необхідно для надання можливості заявнику отримання дозволу на імміграцію.
На звернення заявника до міграційної служби для отримання дозволу на імміграцію, листом від 27 березня 2025 року ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області в особі Броварського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області повідомило, що для отримання дозволу на імміграцію необхідно подати документи, в тому числі оригінал та копія документів (рішення суду) про призначення опікуном чи піклувальником над громадянином України.
Отже, встановлення даного юридичного факту є єдиним можливим способом для заявника отримати в установленому законом порядку посвідку на постійне проживання на території України.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що без встановлення особи та статусу заявника неможливо здійснити розгляд питання щодо отримання ним дозволу на постійне проживання в Україні.
При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» визначає, що дозвіл на імміграцію це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; 9) особи, які прослужили у Збройних Силах України три і більше років.
Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України; 6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Законом не визначено іншого порядку встановлення факту піклування за громадянином України для оформлення дозволу на імміграцію на підставі пункту 2 частини третьої статті
4 Закону України «Про імміграцію», тобто відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 в межах її доводів та вимог, дослідивши повно та всебічно усі надані ним докази, як кожний окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані заявником докази є достатніми для висновку про те, що він з лютого 2022 року є піклувальником громадянина України ОСОБА_2 , інваліда другої групи загального захворювання, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення даної заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 77, 81, 89, 263-265, 314 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області, -
Заяву - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Азербайджанської Республіки, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , є піклувальником громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , інваліда другої групи загального захворювання з лютого 2022 року.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О.Василишин