іменем України
Справа № 285/5252/25
провадження у справі № 2/0285/2397/25
11 листопада 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………………..........Літвин О. О.,
секретаря…………………………......Клечковської М. М.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
(представник позивача Оболонкова Юлія Вікторівна),
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості на суму 8716,01 грн.
Заявлені вимоги мотивовано тим, що у жовтні 2022 року товариством укладено з відповідачем кредитний договір (оферти), за умовами якого йому було надано кредит у розмірі 6000 грн на 28 днів зі сплатою процентів, який він зобов'язався повернути у розмірі та на умовах, встановлених договором, однак у строк їх не повернув.
У зв'язку з ухиленням відповідача від виконання своїх зобов'язань заборгованість по тілу кредиту №08.10.2022-100001415 склала 6000 грн, 1816,02 грн по процентам та 900 грн комісії.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
У відзиві від 06.10.2025 /а.с.41-46/ відповідач просив відмовити в задоволенні вимог про сплату ним відсотків по кредиту, мотивуючи тим, що він є військовослужбовцем та учасником бойових дій.
Наполягаючи на своїх позовних вимогах, у відповіді на відзив від 07.10.2025 /а.с.47-48/ представник позивача зазначив, що відповідач, в порушення положень ст.178 ЦПК, не надав йому відзив та не підтвердив свій статус військовослужбовця як на даний час, так і на час дії кредитного договору, оскільки не надав довідки про проходження військової служби, військового квитка тощо.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).
Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Нормою ст.639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що згідно пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит на умовах строковості, платності і поворотності. Відповідно до умов сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; строк, на який надається кредит, проценти за користування ним і графік платежів встановлюється також у заявці.
08.10.2022 відповідач (позичальник) електронним підписом одноразовим ідентифікатором W974 підписав заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, з якою він ознайомився.
Згідно вказаної заявки слідує, що: кредитор ТОВ «Споживчий центр»; позичальник ОСОБА_1 ; відповідно до умов кредитного договору №08.10.2022-100001415 позичальнику надається кредит в сумі 6000 грн строком на 28 днів; дата повернення кредиту 04.11.2022; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1,2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана з наданням кредиту, - 15% від суми кредиту та дорівнює 900 грн.
У відповіді про прийняття пропозиції (Акцепт) кредитного договору позичальником підтверджено про однозначне та безумовне прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з якими попередньо позичальник уважно ознайомився.
Приймаючи умови договору, відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його умовами, паспортом, графіком платежів, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується їх дотримуватись.
В договорі вказані реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: 5168-74XX-XXXX-6852.
У відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору він набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, та діє протягом одного року.
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На момент укладення договору з відповідачем діяв Закон України «Про споживче кредитування», який є спеціальним законом, що регулює кредитні правовідносини у сфері споживчого кредитування та, на відміну від Закону України «Про захист прав споживачів», передбачає можливість включення у договір комісійної винагороди кредитодавця, зокрема до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться: витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця.
Умова про комісію була узгоджена між сторонами. Підписавши договір, відповідач погодився на умови кредитування. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця на встановлення комісії.
Суд вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на Веб-сайті «ШвидкоГроші» https://sgroshi.com.ua/, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Отже, між відповідачем та товариством правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позичальник ознайомився, погодився та не сприймав їх, як невигідні для себе.
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти, зокрема, згідно квитанції платіжної системи Lіqpay про електронний переказ коштів від 08.10.2022 платник: Швидкий кредит sgroshi.com.ua здійснив переказ 6000 грн відповідно до договору №08.10.2022-100001415 отримувачу з карткою/рахунком mastercard НОМЕР_1 *52.
Lіqpay - це торгова марка банку, унікальний веб-інтерфейс для вводу реквізитів платежу в мережі Інтернет і ініціювання переказу грошових коштів, рахунок НОМЕР_2 - це номер мобільного телефону, обліковий запис клієнта у web-інтерфейсі Lіqpay.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету спірний кредитний договір не був би укладений.
Відповідач, підписавши договір, не лише погодив його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, комісію, строк та умови кредитування, але й скористався кредитом.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов'язковим.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).
За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.
З долученої позивачем довідки-розрахунку слідує, що заборгованість по кредиту становить: 6000 грн основного боргу, 1816,02 грн процентів та 900 комісії (пов'язаної з наданням кредиту).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Зміст поняття «користування кредитом» був визначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові №910/4518/16 від 05.04.2023, згідно якої це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами договору.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/71 зазначала, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Проценти відповідно до ст.1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону ОСОБА_1 надав суду посвідчення учасника бойових дій від 19.02.2021 та військового квитка, згідно якого він склав присягу 28.03.2020. Втім, на думку суду, положення Закону на спірні правовідносини не поширюються, оскільки вони стосуються виключно мобілізованих позичальників.
Окрім того, обізнаність позивача про особливий статус відповідача в контексті зазначеного Закону повинна бути до моменту видачі кредиту. Однак, відповідач про такий свій статус не повідомив кредитодавця ні у 2022 році, коли він брав кредит, ні протягом наступних років, ні після подачі у вересні 2025 року даного позову.
Таким чином, як на момент укладення договору, так і протягом строку кредитування кредитодавець мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги позивача щодо сплати йому таких процентів є правомірним.
Позивачем доведено факт надання грошових коштів відповідачу за договором. Водночас, відповідачем в свою чергу не було надано доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору, не спростована правильність проведеного розрахунку, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку.
Ураховуючи те, що позичальником взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконано, кредитні кошти у погоджений строк не повернуто, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог. Відтак, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
У силу приписів ст.141 ЦПК України з відповідача також на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ),
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833)
заборгованість за кредитним договором №08.10.2022-100001415 від 08.10.2022 в розмірі 8716,01 грн та 2422,40 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин