Іменем України
Справа № 285/2635/25
провадження № 1-кс/0285/1424/25
06 листопада 2025 року м. Звягель
Слідчий суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 та:
особи, яка подала скаргу: не прибув,
слідчого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження № 12025060530000480 від 17.05.2025,-
Короткий зміст скарги
03.11.2025 ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із скаргою, у якій просить скасувати постанову слідчого Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області від 22.10.2025 про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України; матеріали досудового розслідування направити для продовження досудового слідства до Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області.
В обґрунтування скарги зазначає, що у провадженні Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження № 12025060530000480 від 17.05.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з якого вбачається, 16.05.2025 о 18:27 водій автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 , рухаючись по вул. Шевченка та виконуючи маневр розвороту ліворуч на нерегульованому перехресті з вул. Чернишевського в напрямку вул. Соборності у м. Звягелі допустив зіткнення з мотоциклом Honda CBR650R, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП, водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження. Висновком експерта встановлено, що в результаті ДТП скаржник ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Однак постановою слідчого Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях учасників ДТП складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Підставою для винесення слідчим вказаної постанови слугував висновок експерта №КСЕ-19/106-25/14032 від 14.10.2025, з якого вбачається, що в даній дорожній ситуації, як невідповідність дій водія мотоцикла Honda CBR650R, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 вимогам п. 12.4, 12.9 та 12.3 ПДР України, так і невідповідність дій водія автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимогам п. 10.1. та п. 16.13. ПДР України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку із виникненням досліджуваної ДТП. У вказаній постанові судовий експерт визначив, що скаржник ОСОБА_4 рухався на мотоциклі із перевищенням швидкості - 86,4 км/год, при цьому вказану швидкість руху судовий експерт визначив на підставі відеозапису події ДТП із камери відеоспостереження, яка міститься в матеріалах досудового розслідування. Однак, судовий експерт зробив свій висновок, виходячи із неправильного заданого моменту виникнення небезпеки, який йому вказав слідчий, а саме: «небезпека водію мотоцикла виникає з моменту початку виконання маневру розвороту автомобілем». Такий МВН є невірним, оскільки не відповідає вимогам п. 1.4. ПДР України. Момент виникнення небезпеки для водія мотоцикла виник, коли водій автомобіля розпочав виїзд на зустрічну смугу руху, перетнувши лінію п. 1.7 дорожньої розмітки для розвороту. Натомість експерт разом із слідчим зазначають МВН раніше, коли автомобіль ОСОБА_5 перебуває на своїй смузі руху і лише наближається до лінії дорожньої розмітки, без дотримання вимог п. 16.3 ПДР України, перебуваючи на значній відстані і це видно на відеозаписі. Відстань, коли виникає МВН для водія мотоцикла, де знаходиться мотоцикл скаржника в зазначений момент слідчий не встановлював шляхом проведення слідчого експерименту. Також експерт неправильно визначив швидкість руху мотоцикла, оскільки відеокамера фіксувала обставини ДТП під гострим кутом на значній відстані, що змінює оцінку розмірів. Також експерт неправильно визначив час існування перешкоди, виходячси із даних на відео. Із відеозапису достовірно видно, що час руху скаржника на мотоциклі становить лише одну секунду, а експерт визначив цей час як 2,25 секунди, підмінивши його, як час з моменту початку виконання маневру повороту лівого водієм автомобіля ОСОБА_5 .
Отже слідчим безпідставно внесено у постанову про призначення експертизи неповних даних, із зазначенням невірного МВН й вихідних даних, які повинні були бути встановлені ним при проведенні слідчого експерименту зі скаржником. Слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження, позбавивши скаржника можливості заявити клопотання про проведення слідчого експерименту, надання відповідних доводів та заперечень, призначення додаткової експертизи щодо механізму ДТП, оскільки висновки проведеної експертизи викликають обґрунтовані сумніви у її об'єктивності. У зв'язку із наведеним постанова слідчого про закриття кримінального провадження є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Слідчий в судовому засіданні просив скаргу повернути на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304 та
п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки скаржник не визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні. У разі розгляду скарги по суті, просив відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на її необґрунтованість. Зазначив, що органом досудового розслідування в межах кримінального провадження усі необхідні слідчі (розшукові), висновком судової експертизи встановлено, що порушення ПДР двома учасниками ДТП перебувають в причинному зв'язку із виникненням ДТП, отже встановлено сукупну вину двох учасників у вчиненні ДТП, а тому слідчий дійшов обґрунтованого, законного та вмотивованого висновку про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Скаржник ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, заяв/клопотань не подавав. З огляду на рівність процесуальних прав сторін у кримінальному провадженні відсутність скаржника в судовому засіданні не може бути перешкодою для розгляду скарги по суті та прийняття слідчим суддею відповідного рішення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КПК України. Саме такі висновки щодо застосування положень ч. 3 ст. 306 КПК України викладені в ухвалі Апеляційної палати Вищого Антикорупційного Суду від 07.09.2023 у справі № 991/7143/23.
Таким чином слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд скарги за відсутності скаржника.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Установлено, що в провадженні Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження № 12025060530000480 від 17.05.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з якого вбачається, 16.05.2025 о 18:27 водій автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 , рухаючись по вул. Шевченка та виконуючи маневр розвороту ліворуч на нерегульованому перехресті з вул. Чернишевського в напрямку вул. Соборності у м. Звягелі допустив зіткнення з мотоциклом Honda CBR650R, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП, водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.
Висновком експерта № 317 від 28.08.2025 встановлено, що в результаті ДТП скаржник ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Згідно із п. 7 висновку експерта № КСЕ-19/106-25/14032 від 14.10.2025 в даній дорожній ситуації, як невідповідність дій водія мотоцикла Honda CBR650R, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 вимогам п. 12.4, 12.9 та 12.3 ПДР України, так і невідповідність дій водія автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимогам п. 10.1. та п. 16.13. ПДР України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку із виникненням досліджуваної ДТП.
Постановою слідчого Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях учасників ДТП складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки висновком вищезазначеної судової експертизи встановлено, що порушення ПДР України відбулося двома учасниками ДТП, і ці порушення ПДР перебувають у причинному зв'язку із виникненням ДТП, а тому в діях двох учасників ДТП відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений
ч. 1 ст. 286 КПК України.
Щодо клопотання слідчого про повернення скарги
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження може бути оскаржено заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 50 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» № 13 від 02.07.2004 не можуть бути визнані потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж; водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. При цьому неправомірність поведінки потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій підсудного або призначенні йому покарання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 .
Із заявою про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні скаржник
ОСОБА_4 не звертався, також в матеріалах справи відсутня постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим на підставі ч. 5 ст. 55 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 50 КПК України слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим виключно за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті
Однак, висновком експерта встановлено, що в результаті ДТП скаржник ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06.12.2007 зазначено, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Аналізуючи у системному взаємозв'язку положення норм ст. 10, ст. 21, ч. 5 ст. 55, ст. 56 КПК України, практику ЄСПЛ, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004, слідчий суддя вважає, що повернення скарги ОСОБА_4 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304 та п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки скаржник не визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні, буде свідчити про порушення судом права на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому слідчий суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого щодо повернення скарги.
Мотиви, з яких виходить слідчий суддя, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Зміст процесуального рішення слідчого у формі постанови в кожному випадку повинен відповідати вимогам ст. 110 КПК України.
Відповідно до ст. 91 КПК України укримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації.
Згідно із ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною 1 ст. 268 КК України передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Норма статті 286 КК України є бланкетною, а тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР України, і які були допущені особою, котра керувала транспортним засобом.
Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, включає три обов'язкові ознаки:
а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху)
б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень)
в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
У випадку виникнення ДТП за участю кількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідною частиною статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв.
Так, відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
Встановлено, що водій мотоцикла ОСОБА_4 порушив вимоги п. 12.4, 12.9 «б» та 12.3 ПДР України.
Відповідно до п. 12.4. ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно із п. 12.9 «б» ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до п. 12.3. ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Встановлено, що інший водій автомобіля ОСОБА_5 також порушив вимоги п. 10.1. та п. 16.13. ПДР України.
Відповідно до п. 10.1. ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно із п. 16.13. ПДР України перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
Згідно із п. 7 висновку експерта № КСЕ-19/106-25/14032 від 14.10.2025 в даній дорожній ситуації, як невідповідність дій водія мотоцикла Honda CBR650R, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 вимогам п. 12.4, 12.9 та 12.3 ПДР України, так і невідповідність дій водія автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимогам п. 10.1. та п. 16.13. ПДР України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку із виникненням досліджуваної ДТП.
Ухвалюючи постанову про закриття кримінального провадження, у порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, слідчий належним чином не мотивував її та дійшов передчасного висновку про відсутністю в діях двох водіїв складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність слідчий не врахував, що особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв.
В оскаржуваній постанові слідчий не з'ясував характер порушень, які допустив кожен із водіїв, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.
При цьому слідчий не був позбавлений можливості прийняти постанову про призначення додаткової комплексної судово-фототехнічної експертизи і експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди, поставивши експерту наступні запитання: яка черговість порушень ПДР України двома учасниками дорожнього руху? Чи не було причиною порушення ПДР України одним водієм їх недодержання іншим і чи мав можливість водій автомобіля ОСОБА_5 уникнути ДТП та її наслідків? Чи відбулось порушення ПДР України одним водієм, через створення аварійної ситуації іншим водієм? Яка ступінь вини кожного із двох водіїв у настанні ДТП?
Крім того, у постанові слідчого про призначення та доручення проведення комплексної судової експертизи від 04.08.2025 зазначено, що небезпека для руху водія мотоцикла ОСОБА_4 виникає з моменту початку виконання маневру розвороту автомобіля під керуванням водія ОСОБА_5 . Слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження скаржника, що з урахуванням вимог п. 1.4. ПДР України моментом виникнення небезпеки для водія мотоцикла ОСОБА_4 є момент, коли останній міг реально усвідомлювати створення аварійної небезпеки - перешкоди руху, саме коли водій автомобіля ОСОБА_5 почав виїжджати на зустрічну смугу руху, перетинаючи при цьому лінію дорожньої розмітки 1.7. для розвороту. Натомість, експерт визначає момент виникнення небезпеки для водія мотоцикла ОСОБА_4 значно раніше - момент, коли автомобіль ОСОБА_5 перебував на своїй смузі руху і ще не перетнув смугу зустрічного руху.
Висновки за результатами розгляду скарги
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Отже, ухвалюючи постанову про закриття кримінального провадження, у порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, слідчий належним чином не мотивував її та дійшов передчасного висновку про відсутність в діях двох водіїв складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Слідчий суддя дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою, підтверджується належними доказами, а тому підлягає задоволенню.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження № 12025060530000480 від 17.05.2025 - задовольнити.
Постанову слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП у Житомирській області ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження № 12025060530000480 від 17.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - скасувати.
Зобов'язати слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП у Житомирській області ОСОБА_7 провести досудове слідство в кримінального провадження № 12025060530000480 від 17.05.2025 - у відповідності до вимог КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повне судове рішення складено 11.11.2025 о 09:30.
Слідчий суддя ОСОБА_1