Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500
Справа № 279/5470/25
Провадження № 1-кп/279/676/25
12.11.2025 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження №12025060490000518 від 15.07.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженець с. Бехи Коростенського р-ну Житомирської
області, громадянин України, освіта середня, одружений, не депутат, пенсіонер, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не судимий, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 в кінці лютого на початку березня 2022 року, знаходячись в будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , знайшов - придбав гладкоствольну двоствольну мисливську рушницю моделі «ТОЗ-63», 16-го калібру, номер екземпляру якої « НОМЕР_1 », 1969 року випуску, яку, в подальшому, переніс до підсобного приміщення, де за допомогою підручного інструменту та власних навичок, шляхом внесення змін, що виразилось в укороченні стволів до залишкової довжини 322 мм та відпиленні прикладу ложе, а також, саморобного встановлення мушки, переробив її в нестандартну вогнепальну зброю - обріз двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці, який виготовлений шляхом перероблення саморобним способом промислово виготовленої двоствольної гладкоствольної мисливської рушишіі моделі «ТОЗ-63», 16-го калібру, номер екземпляру якої « НОМЕР_1 », 1969 року випуску, тим самим, незаконно придбав його, який без передбаченого законом дозволу зберігати заборонено.
Своїми умисними діями, які виразилися у незаконній переробці вогнепальної зброї ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263-1 КК України.
Також, в приміщенні гаражу за тією ж адресою, в той самий час він знайшов - незаконно придбав упаковку сипучої речовини чорного кольору, яка є вибуховою речовиною метальної дії - димним порохом загальною масою 500 гр. та, достовірно знаючи про те, що знайдена ним речовина відноситься до вибухових речовин, яку без передбаченого законом дозволу зберігати заборонено, про її наявність відповідним державним органам не повідомив та не видав.
Таким чином, достовірно знаючи, що без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю, вибухову речовину зберігати та переносити заборонено, про незаконно придбані ним вищезазначену вогнепальну зброю та вибухову речовину органам влади не повідомив та добровільно органам влади не видав.
При цьому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, продовжив зберігати зазначені вище придбані ним вогнепальну зброю та вибухову речовину за місцем свого постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , всупереч чинному законодавству України. Зокрема ст. 41 Конституції України, в якій зазначено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, при цьому, право такої власності набувається в порядку, визначеному законом; ст. 1 Закону України «Про правовий режим військового майна у Збройних Силах України», якою визначено, що до військового майна належить, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, а також боєприпаси: п. 2 розділу 1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї у ЗС України, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 1225 від 04 серпня 2000 року, якою визначено, що боєприпасами, являються патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; додатку №1 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна», від 17 червня 1992 року №2471-XII, яким встановлено, що до майна, яке не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України належить: зброя, боєприпаси (крім мисливської пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2 і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, проте, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень, і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, вихолощена мисливська, нарізна і гладко ствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо), та інше; п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення придбання, зберігання, обліку, перевезення, та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумових чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами, несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ. України №622 від 21 серпня 1998 року, яким визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам Дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, вихолощеної, пневматичної зброї, пристроїв та п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України.«Про національну поліцію», відповідно до якого поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної, оборони, і боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, незаконно, без передбаченого законом дозволу до 28.07.2025.
28 липня 2025 року під час проведення обшуку на підставі Ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області №279/4267/25 №1-кс/279/966/25 від 16.07.2025 в період часу з 07 год. 27 хв. по 08 год. 59 хв ., а саме: в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: нестандартну вогнепальну зброю - обріз двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці, який виготовлений шляхом перероблення саморобним способом промислово виготовленої двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці моделі «ТОЗ-63», 16- го калібру, номер екземпляру яког«46024», 1969 року випуску; вибухову речовину метальної дії - димний порох загальною масою 500 гр., які ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи ОСОБА_4 , якому висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Обвинувачений ОСОБА_4 , в судовому засіданні не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, свою вину по обвинуваченню за кримінальними правопорушеннями передбаченими ч. 1 ст. 263 КК, ч. 1 ст. 263-1 КК України визнав повністю. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив зазначені в обвинувальному акті фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, зазначив, що він щиро розкаюється у вчиненому.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також йому зрозуміло, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. Інші докази судом не досліджувалися.
Аналізуючи та оцінюючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 про обставини скоєного ним кримінальних правопорушень, які відповідають обставинам їх скоєння, викладеним у обвинувальному акті, та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд вважає доведеним, що він вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення при зазначених вище, встановлених у судовому засіданні обставинах.
Вина доказана повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, зберігання вогнепальної зброї, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу; за ч. 1 ст. 263-1 КК України, як незаконна переробка вогнепальної зброї.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно ст.12 КК України вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України є тяжкими злочинами.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, є активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушень, щире каяття, яке виражається у повному визнанні винуватості в обсязі обвинувачення. Про щире каяття обвинуваченого також свідчить його поведінка, оскільки він критично оцінює свої протиправні дії, засуджує свою поведінку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України не встановлено.
Як особа працездатного віку ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога і психіатра, Коростенського районного відділу №1 філії Державної установи "Центр пробації" у Житомирській області не перебуває, раніше не судимий, пенсіонер, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до змісту ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Відповідно до вимог ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Так у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З урахуванням викладеного, суд призначає покарання відповідно до санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263-1 КК України у виді позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 призначити за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 , на спеціалізованих обліках не перебуває, а також щире каяття обвинуваченого у вчиненому, його відношення до скоєного злочину, те, що обвинувачений дає критичну оцінку своїм діям, навіть попри скоєння тяжких стосовно ст.12 КК України злочинів, суд погоджується з думкою сторони обвинувачення, що виправити ОСОБА_4 і запобігти скоєнню ним нових злочинів можливо без ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст.75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку він, ОСОБА_4 не скоїть нових злочинів та виконає обов'язки передбачені ст.76 КК України.
У відповідності до ст.76 КК України суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 певні обов'язки, як на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На переконання суду, іспитовий строк буде дисциплінувати засудженого, привчати до додержання законів, оскільки він не виправданий, а проходить випробування, від результатів якого залежить подальша його доля - звільнення від відбування призначеної міри покарання або реальне відбуття покарання, що сприятиме формуванню у нього звички законослухняної поведінки і небажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень. У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено. Запобіжний захід ОСОБА_4 , обраний відповідно до Ухвали Коростенського міськрайонного суду від 26.08.2025 у вигляді особистого зобов'язання, закінчив свою дію. Підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу судом не встановлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 не накладався.
Відповідно до ст.124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати по кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, арешт на майно відповідно до ч.4 ст.174 КПК України підлягає скасуванню.
На підставі ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ч.3 ст.349 КПК України, ст.ст.368, 369, 370, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.263-1 КК України, і призначити покарання:
за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців;
за ч. 1 ст. 263-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання, виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Звільнити ОСОБА_4 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Зобов'язати ОСОБА_4 відповідно до ст.76 КК України періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
До набрання вироком законної сили до ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувати.
Судові витрати на залучення експертів під час проведення судових експертиз у загальному розмірі 5 794,10 грн, а саме: судова експертиза зброї №СЕ-19/106-25/13850-БЛ від 06.08.2025 - 2228 грн. 25 коп.; судова вибухово-технічна експертиза №СЕ-19/106-25/14305-ФХВР від 20.08.2025 - 3565 грн. 60 коп. - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Арешт на майно, а саме: на одну упаковку димного пороху, дерев'яний приклад, частину ствола, обріз рушниці, накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.07.2025 року - скасувати.
Речові докази: нестандартна вогнепальна зброя - обріз двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці, який виготовлений шляхом перероблення саморобним способом промислово виготовленої двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці моделі «ТОЗ-63 », 16-го калібру, номер екземпляру якої « НОМЕР_1 », 1969 року випуску, що зберігається у кімнаті зберігання зброї та боєприпасів Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області - знищити;
- вибухова речовина метальної дії - димний порох, що зберігається у кімнаті зберігання зброї та боєприпасів Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області - - знищити; дерев'яний приклад з частиною ствола, що зберігаються у кімнаті зберігання зброї та боєприпасів Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Згідно ч.2 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Копія згідно з оригіналом: