Справа № 279/6109/25
Провадження 2-а/279/83/25
12 листопада 2025 року місто Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Пацко О.О., секретаря судового засідання Зубкової І.М., розглянувши в м.Коростень адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправних дій, скасування постанови про накладення адміністративнго стягнення ,
До Коростенського міськрайонного суду Жимтомирської області надійшов адміністративний позов, у якому позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову №1/1343 від 08.09.2025 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вищезазначеною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. Постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав: 27.07.2025 року його було затримано, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому направлено на проходження військово-лікарської медичної комісії до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 де в подальшому ним було пройдено медичний огляд за результатами якого направлено на проходження військової служби.
Також 27.07.2025 року стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно зі змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 , 22.08.2025 року в умовах дії воєнного стану, будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам 22.08.2025 р. відмовився від направлення на медичний огляд військово-лікарською медичною комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.08.2025 року № 856 ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/1573 від 02.10.2025 року.
Протоколу про адміністративне правопорушення та жодних повісток на проходження військово-лікарської медичної комісії він не отримував і на проходження 22.08.2025 військово-лікарської медичної комісії йогое ніхто не направляв.
Справу розглянуто в порядку спрощенного позовного провадження без виклику сторін.
Відзиву на позов не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів. Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена у ст. 210-1 КУпАП.
Як встановлено судом, постановою від 08.09.2025 № 1/1343 винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Оскаржувана Постанова була винесена у зв'язку із тим, що 22.08.2025 ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам 22.08.2025 відмовився від направлення на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності для проходження військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. На розгляд справи ОСОБА_1 не явився.
За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цим принципом повинен керуватись працівник ТЦК , коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами, якої приходить до переконання про винуватість особи.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення суб'єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Однак, жодного доказу на підтвердження порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за обставин, що викладених в оскаржуваній постанові представником відповідача до суду не надано. Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, зокрема, які свідчили б про вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. (Постанова Верховного суду від 30 травня 2018 року у справі №175/1982/16-а (2а/175/10/16).
Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17) вказує, про обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови.
Сама по собі постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, суд не може не звернути увагу, що позивач у справі ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.08.2025, що підтверджується Довідкою від 02.10.2025 року №1/1573.
Статтю 247 КУпАП доповнено пунктом 10 на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» який набрав чинності 17.04.2025 року.
Положеннями п.10 ч.1 ст. 247 КУПАП України у чинній редакції передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.
Відповідний пункт по суті звільняє від відповідальності,що передбачена ст. 210 і 210-1 КУпАП осіб, які проходять військову службу.
Таким чином норма п.10 ч.1 ст. 247 КУпАП поширюється і на позивача у справі.
Підсумовуючи вище викладене суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено, відповідно до ч. 1статті 139 КАС Україниз відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.2 ,5 ,8 , 9, 72-79, 139, 194, 229, 241-246, 286, 295, 297 КАС України та ст. 9, 247,251,283 КУпАП,
Позов задоволити.
Визнати протиправними дії тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо винесення постанови № 1/1343 від 08.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУПАП.
Скасувати постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № № 1/1343 від 08.09.2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а провадження по справі закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , 605, 60 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо скаргу не було подано. У випадку оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О.Пацко