Справа № 277/1051/25
іменем України
"12" листопада 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М Сороки, позивача - не з'явився, представника позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
Представник позивача за ордером - адвокат Осадчук Тетяна Сергіївна, в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 простягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання у Державному податковому університеті, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач являється батьком позивача. Відповідно до рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 28.04.2014 у справі № 277/434/14-ц відповідач сплачував на користь ОСОБА_3 (матері позивача) аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для її відповідного віку, до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення аліментів з 31.03.2014, часу подання позовної заяви до суду. На даний час позивач досягнула повноліття і навчається на першому курсі денної форми навчання в Держаному податковому університеті, за рахунок бюджетних коштів. Працевлаштуватися позивач не має може, оскільки фактично навчається на денній формі, що обумовлює необхідність постійної присутності під час навчального процесу, будь-якого іншого доходу також немає, крім того за останній рік стан здоров'я позивача погіршився. Зазначає, що утриманням позивача, в тому числі на період навчання, займається фактично лише її мама, яка покриває всі витрати на проїзд, харчування, купівлю канцелярського приладдя, підручників, одягу та супутні витрати, пов'язані з навчанням в іншому місті. Проте фінансова можливість матері є обмеженою і вона не може самостійно забезпечити повністю всі потреби дитини. В той же час відповідач ніяк не допомагає дочці, хоча має об'єктивну можливість це робити і на рівні з матір'ю зобов'язаний утримувати свою дитину. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 26.08.2025 відкрито провадження у справі тапризначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 279 ЦПК України з повідомленням сторін.
Позивач та представник позивача в судові засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. При цьому, представник подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Відповідач у судові засідання не з'явився, хоч про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, подав заяву про неможливість взяти участь у судовому засіданні у зв'язку з проходженням військової служби.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 зазначив проте, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи, суд вважає, що справу може бути розглянуто по суті за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.08..2007 (а.с.8).
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області у справі №277/343/14 від 28.04.2014 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для її відповідного віку, до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення аліментів з 31.03.2014 року, часу подання позовної заяви до суду (а.с. 9, 9 на звороті).
Мати позивача, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12ААГ №636024 від 04.04.2024 (а.с. 11).
Позивач у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла повноліття та продовжує навчання.
Так, згідно копії Договору про навчання в Державному податковому університеті від № 27/24 від 13.08.2024 ОСОБА_1 зарахована на навчання на перший курс після виконання вимог умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою фінансові розслідування за спеціальністю право. Освітня програма є акредитованою строком до 01.07.2026, фінансування навчання здійснюється за рахунок видатків державного бюджету (12, 12 на звороті).
Як вбачається із довідки № 1585 від 07.08.2025, виданої Державним податковим університетом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчається на першому курсі (денної форми навчання) навчально-наукового інституту економічної безпеки та митної справи Державного податкового університету за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти спеціальності 081 «Право» за рахунок бюджетних коштів (а.с.13).
Витягом з реєстрації територіальної громади №2025/010914953 від 05.08.2025 стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Також, до матеріалів позовної заяви долучено копії: консультативного висновку дитячого ортопеда-травматолога від 28.04.2025, консультативного висновку ортопеда-травматолога від 03.03.2025, ехокардіографічного дослідження від 11.01.2024, консультаційного висновку ортопеда-травматолога від 16.03.2025, консультаційного висновку акушера-гінеколога від 14.07.2025, консультаційного висновку акушера-гінеколога від 21.07.2025, з яких вбачається, що за результатами обстежень ОСОБА_1 призначено лікування (а.с. 14-19).
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесіє Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько (- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. У разі їх ухилення від його виконання аліменти можуть стягуватись за рішенням суду. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка син, які продовжують навчання.
Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» урегулював, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначений правовий підхід застосовано, зокрема, і у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 225/1447/16-ц провадження № 61-18843св18 від 24.01.2019 року.
Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/9882/19 /провадження № 61-2065св23/ від 08.05.2023 року).
Аліментні зобов'язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 753/20347/20 /провадження № 61-5707св22/ від 17.05.2023 року).
Разом з тим, з аналізу змісту ст. 199 СК України вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу (зазначена правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 466/532/16-ц, провадження № 61-42252св18 від 28.02.2019 року).
Суд приймає до уваги, що матеріалами справи підтверджено те, що позивач є донькою відповідача у справі, досягла віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, навчається у навчальному закладі на денній формі навчання, не працює, згідно консультаційних висновків лікарів має проблеми із здоров'ям, призначено лікування, а тому потребує матеріальної допомоги.
Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, отримує грошове забезпечення військовослужбовця, що підтверджено відповіддю Головного управління ДПС у Житомирській області від 03.11.2025, наданою на ухвалу суду про витребування доказів від 23.10.2025.
Оскільки умовами для пред'явлення позову про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є досягнення дитиною повноліття, її навчання у навчальному закладі, потреба у матеріальній допомозі та можливість надання такої допомоги платником аліментів, то суд, встановивши наявність таких передумов дійшов висновку, що у позивача виникло право на стягнення аліментів на своє утримання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, позивач належними та допустимими доказами довела наявність у відповідача можливості надавати допомогу на її утримання та свою потребу на отримання матеріальної допомоги від батька на період навчання.
В свою чергу, відповідачем також не надано доказів на підтвердження того, що він неспроможний надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, факт неспроможності сплати аліментів відповідачем не доводився, доказів, зокрема, щодо його незадовільного стану здоров'я, наявності на утриманні інших дітей, непрацездатних осіб, інших обставин, що мають істотне значення, суду надано не було.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку та повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої доньки, яка продовжує на теперішній час навчання на денній формі, за рахунок видатків державного бюджету, не працює, згідно консультаційних висновків лікарів має проблеми із здоров'ям, призначено лікування, і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Також суд враховує те, що обов'язок батьків утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, беручи до уваги той факт, що відповідачем не подано суду жодних доказів для спростування позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача аліменти.
При визначенні розміру аліментів, суд ураховує визначені у ч. 9 ст. 7 СК України загальні засади регулювання сімейних відносин, а саме: справедливість, добросовісність і розумність.
Суд враховує, що повнолітня дочка відповідача навчається на державній денній формі навчання, доказів здійснення позивачем та/або її матір'ю витрат на її утримання (проживання, проїзд, лікування тощо) вона суду не надала, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини доходу відповідача щомісячно, які належить стягувати з відповідача в користь позивача щомісячно до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років.
Аліменти стягуються судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з навчального закладу чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку (постанова Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 205/1302/16-ц).
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд враховує, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 20.08.2025 (а.с. 1).
Згідно ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 459/2988/19 (провадження № 61-7539св22) від 26.04.2023 року: «Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: 1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або 2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти)».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 223, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20.08.2025, до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.
Рішення суду в межах стягнення суми аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Повний текст рішення складений 12 листопада 2025 року
Суддя Т. Г. Корсун