Справа № 276/1581/25
Провадження по справі №2/276/854/25
12 листопада 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.
за участю секретаря судового засідання Дашенко Д.А.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом.
У позові позивач посилався на те, що 20.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір №1642499 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого, з врахуванням укладеної Додаткової угоди даного договору, позивач надав відповідачу кредит у сумі 25000 грн, строком на 357 днів. Процентна ставка встановлена у розмірі 1,5 % за 1 (один) день у межах строку кредиту.
Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді.
Через невиконання своїх обов'язків, зазначених в даному договорі, у відповідача виникла заборгованість 106350,00 грн, яка складається з: 25000 грн - заборгованість за кредитом; 68850,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 12500 грн. - сума заборгованості за пенею.
30 жовтня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-01/25, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за договором №1642499 перейшло до позивача.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 106350,00 грн.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 12.09.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник відповідача - адвокат Цокало Т.М. подала до суду пояснення за змістом яких відповідач позовні вимоги визнає частково: в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25000,00 грн та відсотків у розмірі 3497,50 грн (з розрахунку облікової ставки НБУ), просить прийняти від відповідача заяву про часткове визнання позову в розмірі 28497,50 грн., а в іншій частині позову відмовити. Вважає, що нарахування процентів у розмірі 1,5 % за 1 (один) день є порушенням статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення пені, оскільки її нараховано під час дії воєнного стану, що не узгоджується з положеннями п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Також представник відповідача подала заяву подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, в якій просила розгляд справи розглянути без участі сторони відповідача.
Ухвалою суду від 07.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача - адвокат Цокало Т.М. подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір №1642499 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 20000 грн., строком на 357 днів. Процентна ставка встановлена у розмірі 1,5 % за 1 (один) день у межах строку кредиту. Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді.
21.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено Додаткову до Договору №1642499 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000,00 грн. Загальний розмір кредиту склав 25000,00 грн. Вказана додаткова угода до кредитного договору укладена між сторонами в електронному вигляді
Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти відповідачу в сумі 25000,00 грн, на картковий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними довідками що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек».
Однак, відповідач всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни відповідач не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується наданим розрахунком.
Вищевказане не оспорюється відповідачем та визнається ним в частині заборгованості за тілом кредиту.
30 жовтня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-01/25, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за договором №1642499 перейшло до позивача.
Заборгованість у сумі 106350,00 грн, яку вимагає стягнути позивач, складається з: 25000 грн - заборгованість за кредитом; 68850,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 12500 грн. - сума заборгованості за пенею.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.
З огляду на вказане, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за сумою (тілом кредиту) у розмірі 25000 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем також нараховано проценти за період з 20.07.2024 року по 20.01.2025 року (185 днів в межах строку дії кредитного договору), розмір яких згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1642499 від 20.07.2024 становить 68850,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Щодо нарахування процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
З'ясувавши обставини справи, встановивши правові норми, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
протягом перших 120 днів (тобто з 24.12.2023 по 22.04.2024) - 2,5 %;
протягом наступних 120 днів (тобто з 23.04.2024 по 21.08.2024) - 1,5 %.
Позивач, нараховуючи проценти за період з 20.07.2024 до 10.08.2024 року, застосовував знижену процентну ставку - 1,455% в день, загальний розмір яких склав 7493,25 грн., що відповідає умовам кредитного договору та наведеним вище приписам законодавства.
З 11.08.2024 по 20.01.2025 позивач застосував стандартну процентну ставку - 1,5%, що становить 375 грн в день. Водночас, відповідно до наведених вище приписів законодавства проценти за вказаний період користування кредитними коштами мають нараховуватися таким чином:
- за період 11.08.2024 по 21.08.2024 (11 днів) за ставкою 1,5 %, що становить 4125,00 грн (375 грн х 11 днів);
- за період з 22.08.2024 по 20.01.2025 (152 дні) за ставкою 1 % (250 грн в день), що становить 38000 грн (250 грн х 152 дні).
Загальна сума процентів становить 49618,25 грн (7493,25 + 4125,00 + 38000).
З огляду на зазначене, проценти за користування кредитними коштами підлягають стягненню за період строку кредитування з урахуванням їх обмеження максимальним розміром денної процентної ставки, встановленим ч. 5 ст. 8, а також п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», що становить 49618,25 грн.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про неузгодження денної процентної ставки в силу нікчемності пунктів договору позики про нарахування процентів за ставкою 1,5% в день та необхідності з цих підстав застосування облікової ставки НБУ за відповідний період, оскільки умови договору сторонами узгоджувались, договір було укладено 20.07.2024 і відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки протягом перших 120 днів не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5 %, а за умовами укладеного кредитного договору № 1642499 від 20.07.2024 для нарахування процентів передбачено денну процентну ставку в розмірі 1,5 %, що відповідає вимогам вказаного закону.
Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій за договором в розмірі 12500 грн, то суд дійшов такого висновку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.
Згідно з п. 18 розд. “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Щодо доводів позивача про те, що п. 6-1 розд. IV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування» був виключений, тому позивач має право нараховувати неустойку (штраф, пеню) за договорами, укладеними з 24.01.2024, то слід звернути увагу на таке.
Закон України “Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ IV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування» доповнено п. 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Таким чином, на дату укладення кредитного договору дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 справі № 5-рп/2012).
Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, від 29.06.2022 у справі №477/874/19.
З огляду на наведене, зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.
Враховуючи викладене, позов у частині вимог про стягнення на користь позивача штрафних санкцій нарахованих за кредитним договором задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 74618,25 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 25000,00 грн, заборгованість за відсотками - 49618,25 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., враховуючи часткове задоволення позову (70,16%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1699,55 грн (2422,4 х 70,16%) судового збору.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598-599, 610-612, 614, 615, 623, 625-629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 206, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договором №1642499 від 20.07.2024 року в розмірі 74618 (сімдесят чотири тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 25 копійок, з яких: 25000,00 гривень - заборгованість за тілом кредитом, 49618,25 гривень - заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 1699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 55 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул.Іллінська,8, ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя А.С.Семенюк