Справа № 273/1920/25
Провадження № 2-с/273/10/25
11 листопада 2025 року суддя Баранівського районного суду Житомирської області Бєлкіна Д. С. , розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Баранівським районним судом Житомирської області по справі №273/1543/25
Баранівським районним судом Житомирської області 24.09.2025 року видано судовий наказ по справі №273/1543/25 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
07.11.2025 до суду надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій вона просить суд скасувати судовий наказ від 24.09.2025 року, у зв'язку з тим, що вимоги заявника не підтверджені належними та допустимими доказами, та не погоджується з існуванням заборгованості, оскільки такої не має, а також просить повернути сплачений нею судовий збір.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення заяви та скасування судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, копію судового наказу та заяви про його видачу з додатками, які були відправлені на її адресу, заявник отримала 30.09.2025 року, про що свідчить поштове повідомлення. 13.10.2025 року заявник вже зверталася до суду з заявою про скасування судового наказу, проте нею не був сплачений судовий збір. А тому суд вважає, що заявник не пропустила строк звернення до суду із вищевказаною заявою.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2012 наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов'язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.
Враховуючи те, що заява про скасування судового наказу та матеріали справи містять достатні підстави для його скасування, оскільки вбачається спір про право, а зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що заява про скасування судового наказу є обґрунтованою, підстав для відмови у її задоволенні немає.
У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. 444 цього Кодексу. Клопотання про поворот виконання судового наказу не заявлено.
Враховуючи вищевикладене, відсутність підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, останній підлягає скасуванню.
За приписами частини другої статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Відповідно до частини восьмої статті 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Відтак, вимоги, що пов'язуються з розподілом судових витрат, понесених боржником у випадку задоволення його заяви про скасування судового наказу, вирішується у відповідності до статей 133,141 ЦПК України. Зазначені норми процесуального права мають загальний характер, і тому підлягають застосуванню в порядку цивільного судочинства, яке здійснюється за правилами передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного, позовного (загального або спрощеного), та окремого провадження (частина 2статті 19 ЦПК України), у випадку відсутності особливостей розподілу витрат, що визначаються окремо у цих провадженнях, та у разі прийняття остаточного рішення у справі.
За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України вбачається, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, квитанцій, рахунків тощо).
Відповідно до положень статті 42 ЦПК України та частини 9 статті 10 ЦПК України, сторонами, які понесли судові витрати, у справах наказного провадження є боржник та стягувач.
При цьому витрати, які поніс стягувач за подачу заяви про видачу судового наказу врегульовано спеціальною нормою процесуального права, а витрати, які поніс боржник при подачі заяви про скасування судового наказу, спеціальними нормами не врегульовано, а отже до цих витрат, можуть бути застосовані загальні норми процесуального права, якою є стаття 141 ЦПК України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 за подання заяви про скасування судового наказу сплачено судовий збір у розмірі 151,40 грн., враховуючи, що судовий наказ підлягає скасуванню, суму сплаченого судового збору необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 , застосувавши при цьому до спірних відносин вимоги статті 141 ЦПК України, яка регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), та врахувавши одну із основних засад цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись статтями 141, 164 , 170, 171, 260, 261 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задовольнити.
Судовий наказ від 24.09.2025 року по справі 273/1543/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України» ( ЄДРПОУ 40121452) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 151 (сто п'ятдесят одна гривня) 40 коп.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України» право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Бєлкіна Д.С.