Справа № 272/1250/25
Провадження № 2/272/923/25
11 листопада 2025 року
Суддя Андрушівського районного суду Житомирської області Чуб І.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_1 про продовження строку стягнення аліментів, -
встановив:
Пред'явлена позовна заява ухвалою судді Андрушівського районного суду від 05.11.2025 року залишена без руху, як така, що не відповідає вимогам ч.3 п.2-10 ст. 175 ЦПК України. Позивач звернулася до суду з позовом про продовження строку стягнення аліментів. Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Тобто, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження дітьми навчання; потреба дітей у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Слід одразу зауважити, що рішення суду, за яким на користь дитини стягуються аліменти до досягнення нею повноліття, не дає права на стягнення аліментів після досягнення дитиною 18 років. Проте, станом на момент звернення до суду дитині не виповнилося 18 років, тому подання даного позову є передчасним. Крім того, після досягнення дитиною 18 років, позивачу необхідно звертатися до суду із новою позовною заявою про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки/сина, які продовжують навчання, а не про продовження строку стягнення аліментів, як в даному випадку подала позивача, тобто позивачем невірно обраний спосіб захисту прав дитини. Також, згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 83, ч. 5 ст. 177 ЦПК України на позивача покладений обов'язок подати докази разом з поданням позовної заяви, а якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Тому, на обґрунтування заявлених позовних вимог позивачці необхідно надати докази її матеріального стану, докази про її дохід (відсутність доходу), також зазначено обгрунтування необхідності матеріальної допомоги та доказів понесених витрат на дитину, яка продовжує навчання. До того ж, в позовній заяві відсутній виклад обставин, щодо самого матеріального стану як позивача так і відповідача, однак на підтвердження вказаних обставин доказів не надає. В разі неможливості надання відповідних доказів, відсутнє клопотання про витребування відповідної інформації. Позивачем в позові не зазначено місце проживання чи перебування відповідача ОСОБА_2 , поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача за його наявності або номер і серію паспорта (якщо такі відомості позивачу відомі) відповідача, відомі адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача ОСОБА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи відповідача в/ч НОМЕР_1 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача в/ч НОМЕР_1 , ціни позову, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, не вказано перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви також не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Крім того, відповідно до п.4 ч.2 ст.175 ЦПК України - зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Тобто, у разі подання позову до кількох відповідачів у позові має бути вказано зміст позовних вимог щодо кожного з них, проте як вбачається із позову зміст позовних вимог стосується в/ч НОМЕР_1 , хоча платником аліментів є батько дитини, при цьому жодної вимоги до батька дитини не заявлено. Тобто, у даному випадку, в/ч НОМЕР_1 є лише установою, де проходить службу ОСОБА_2 , а платником аліментів є останній, який має бути належним відповідачем у справі, а в/ч НОМЕР_1 може бути залучена до участі у розгляді справи в якості третьої особи, як установа, яка перераховує кошти на користь стягувача.
Крім того, відповідно до ст. 177 ч.1 ЦПК України - позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів.
Однак позивачем надано та додано до матеріалів справи документи в одному примірнику, що також підтверджується актом Андрушівського районного суду Житомирської області від 03.11.2025 року про відсутність вкладень.
Для усунення цих недоліків судом був встановлений строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем даної ухвали.
Позивачем 10.11.2025 року на виправлення недоліків було подано пакет документів, проте вказані недоліки в ухвалі суду позивачем не усунуті.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України дана позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 185, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_1 про продовження строку стягнення аліментів визнати неподаною та повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або скалдення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:І. А. Чуб