Справа № 169/825/25
Провадження № 2/169/491/25
12 листопада 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого Тітівалова Р. К.,
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Ковельська районна державна адміністрація Волинської області, Фермерське господарство «Перлина Турії», про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок,
12 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , спадщину після смерті якої позивач прийняв. До складу спадщини увійшли земельні ділянки, площею 3,2235 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Селецької сільської ради Ковельського (колишнього - Турійського) району Волинської області. 14 липня 2009 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину на три земельні ділянки.
Земельну ділянку, площею 0,2262 га з кадастровим номером 0725586000:03:001:0451 зареєстрував в Державному реєстрі речових прав, а земельні ділянки, площею 2,5085 га, з кадастровим номером 0725586000:03:001:0204, та площею 0,4888 га з кадастровим номером 0725586000:03:001:0202 не зареєстрував у зв'язку з відсутністю про них відомостей в Державному земельному кадастрі. Під час виготовлення технічної документації щодо відновлення меж зазначених ділянок в натурі було встановлено, що вони вже зареєстровані за ОСОБА_2 з кадастровими номерами 0725586000:01:002:0006 та 0725586000:01:002:0007 та передані в оренду Фермерському господарству «Перлина Турії».
Зазначені ділянки ОСОБА_2 успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказуючи, що ОСОБА_4 за життя належало право на земельну частку (пай), а не на земельні ділянки, Турійська районна державна адміністрація неправомірно видала ОСОБА_2 державний акт на земельні ділянки площею 2,5085 га 0,4888 га, оскільки вони належали матері сторін, а не батькові, позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 зазначені дві земельні ділянки.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 90), 15 жовтня 2025 року подав до суду заяву, в якій вказав, що позов підтримує з викладених у ньому підстав, просить задовольнити, а справу розглядати без його участі (а. с. 79).
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 89), 03 жовтня 2025 року подала до суду заяву, в якій вказала, що позов визнає повністю, не заперечує проти його задоволення та просить справу розглядати за її відсутності (а. с. 75).
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку електронного документу (а. с. 88, 91), 10 та 15 жовтня 2025 року подали до суду, кожен зокрема, заяви, в яких вказали, що позов підтримують, не заперечую проти його задоволення та просять справу розглядати за їхньої відсутності (а. с. 78, 83).
Враховуючи, що в судове засідання всі учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
За змістом частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд встановив, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9).
Відповідно до державного акту серії ВЛ № 006748 від 23 грудня 2005 року ОСОБА_3 належали на праві власності три земельні ділянки: площею 0,2262 га з кадастровим номером 0725586000:03:001:0451, площею 2,5085 га з кадастровим номером 0725586000:03:001:0204 та площею 0,4888 га з кадастровим номером 0725586000:03:001:0202, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Селецької сільської ради Турійського району Волинської області (а. с. 10).
Позивач є сином ОСОБА_3 (а. с. 9 на звороті), прийняв спадщину після смерті матері, до складу якої увійшли зазначені земельні ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 14 липня 2009 року (а. с. 11).
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав від 11 серпня 2025 року на земельну ділянку з кадастровим номером 0725586000:03:001:0451 позивач зареєстрував право власності (а. с. 12).
Відповідачка є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 23 на звороті), прийняла спадщину після його смерті, до складу якої увійшла, зокрема, земельна частка (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Турія», розміром 5,64 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж в натурі та належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) № 068374 (а. с. 17).
Після виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) відповідачка отримала державний акт серії ВЛ № 032259 від 19 грудня 2005 року, зі змісту якого видно, що вона є власником трьох земельних ділянок: площею 2,5085 га з кадастровим номером 0725586000:01:002:0006, площею 0,4888 га з кадастровим номером 0725586000:01:002:0007 та площею 0,2262 га з кадастровим номером 0725586000:01:002:0008, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Селецької сільської ради Турійського району Волинської області.
Державний акт виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 грудня 2004 року № 516/24 ВСО № 881791 (а. с. 16).
Аналогічна інформація міститься й в Державному земельному кадастрі (а. с. 18-20).
При цьому, внаслідок виділення ОСОБА_4 в натурі земельних ділянок як власнику земельної частки (паю) був виданий державний акт серії ВЛ № 006518 від 07 липня 2004 року, відповідно до якого останньому належали дві земельні ділянки: площею 2,9013 га з кадастровим номером 0725586000:03:001:0201 та площею 0,2262 га з кадастровим номером 0725586000:03:001:0452.
Державний акт виданий на підставі розпорядження Турійської районної державної адміністрації № 123 від 21 квітня 2004 року (а. с. 21).
Із зазначених вище державних актів видно, що конфігурації, розмір, цільове призначення та місце розташування земельних з кадастровими номерами 0725586000:03:001:0204 та 0725586000:03:001:0202, які успадкував позивач після смерті матері, ідентичні земельним ділянкам з кадастровими номерами 0725586000:01:002:0006 та 0725586000:01:002:0007, на які був виданий державний акт відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину.
За змістом частин першої, другої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час видання державних актів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на час видання державних актів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року (в редакції, чинній на час видання державних актів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ), державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Аналіз наведених норм закону дає достатні й обґрунтовані підстави для висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку міг бути виданий виключно на підставі рішення органу державної влади або місцевого самоврядування, що свідчить про недотримання вимог закону під час видачі відповідачці ОСОБА_2 державного акту серії ВЛ № 032259 від 19 грудня 2005 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 грудня 2004 року № 516/24 ВСО № 881791 та підтверджує, що спірні земельні ділянки перебувають у її володінні без законних на те підстав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 вказала, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним (див. постанову від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99)). Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду. А тому в її задоволенні суди попередніх інстанцій мали відмовити.
Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У постанові від 13 липня 2022 року в справі № 199/8324/19 Велика Палата дійшла висновку про те, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
Такі ж висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.
З огляду на вказане, та враховуючи, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, то суд дійшов висноку про наявність підстав для задоволення позову та витребування з володіння відповідачки земельних ділянок із кадастровими номерами 0725586000:01:002:0006 та 0725586000:01:002:0007.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Виходячи з вищенаведених положень процесуального закону та враховуючи, що відповідачка визнала позов до початку розгляду справи по суті, то судові витрати слід розподілити таким чином: повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - 605 гривень 60 копійок; стягнути з відповідачки в користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, статей 11, 16, 387 Цивільного кодексу України, статей 116, 126 Земельного кодексу України та керуючись статтями 141, 142, 206, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Витребувати у власність ОСОБА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 2.5085 га з кадастровим номером 0725586000:01:002:0006 та площею 0.4888 га з кадастровим номером 0725586000:01:002:0007, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у межах Селецької сільської ради Ковельського (колишнього - Турійського) району Волинської області.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, сплачений відповідно до квитанції АТ КБ «ПриваБанк» № 1.300483843.1 від 09 вересня 2025 року на рахунок №UA118999980313191206000003492, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371, код банку отримувача (МФО) 899998, отримувач коштів ГУК у Волинській області/смт Турійськ/22030101.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Ковельська районна державна адміністрація Волинської області, адреса місця знаходження: вулиця Незалежності, 73, місто Ковель, Волинська область, ЄДРПОУ 04051402.
Представниця третьої особи: Поляк Мирослава Іванівна, адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Фермерське господарство «Перлина Турії», адреса місця знаходження: вулиця Шкільна, 5, село Селець, Ковельський район, Волинська область, ЄДРПОУ 34918724.
Представник третьої особи: Яренчук Володимир Арсентійович, адреса місця знаходження: вулиця Шкільна, 5, село Селець, Ковельський район, Волинська область.
Повне рішення складене 12 листопада 2025 року.
Головуючий