Справа № 161/11156/25
Провадження № 2/161/4066/25
06 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача - ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвокату),-
Позивач звернулась до суду позовом до ОСОБА_2 про розвівання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2025 року вимоги було задоволено повністю. Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем міста Горохів Горійського району Волинської області, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою міста Горохів Горійського району Волинської області, зареєстрований 13 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 1897 - розірвано.
Неповнолітню, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - залишено проживати разом із матір'ю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1937 (однієї тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 копійки.
Питання про розподіл витрат на правову допомогу судом не вирішувалося.
01.10.2025 року представник позивача подав до суду клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Просив суд стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвокату). В обґрунтування клопотання представник позивача зазначила, що 01.05.2025 року між ОСОБА_3 та адвокатським бюро «Жанни Грибан» в особі керуючого - адвоката Грибан Жанни Володимирівни, укладено договір про надання правової допомоги № 01-05/25.
У відповідності до п. 3.1.1 Договору розрахунок вартості наданих послуг здійснюється з врахуванням, що вартість однієї години затраченого часу адвоката становить 30% від мінімальної заробітної плати. Враховуючи, що мінімальна заробітна плата на момент підписання вищезазначеного договору становить 8000,00 грн. (ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"), вартість однієї години затраченого часу адвоката становить 2400,00 грн.
Згідно акту наданих послуг від 29.09.2025 року, укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги №01-05/25 від 01.05.2025 року, ОСОБА_3 отримала від АБ «Жанни Грибан» послуги у галузі права, зокрема у справі № 161/11156/25 за позовом, на суму 10000,00 гривень. Враховуючи вищевикладене, просили суд задовольнити клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
04.11.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу. З яких вбачається, що останній просить відмовити у задоволенні заяви позивача, або зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1000,00 гривень, оскільки сума 10 000,00 гривень є явно завищеною та такою, що не відповідає критерію розумності і співмірності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення по справі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3,4 даної норми визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи положення ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути питання щодо винесення додаткового рішення без участі сторін.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В даному випадку позивач виконав свій процесуальний обов'язок, передбачений у ч.1 ст.134 ЦПК України, у позовній заяві навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Окрім цього, відповідно до заяви позивача від 25.09.2025 року, нею повідомлено, що буде подано заяву про ухвалення судом додаткового рішення про стягнення судових витрат (а.с. 49).
Отже, відповідачем дотримано процесуальний порядок вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження№ 61-15441св19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з частиною першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.
Відповідно до ч.3 ст. 136 ЦПК України, з підстав зазначених у ч.1 цієї статті, суд, у порядку передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 10 000,00 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 01-05/25 від 01 травня 2025 року, актом наданих послуг від 29.09.2025 року, з якого вбачається кількість годин 4,5 годин, загальна суму 10 000,00 гривень.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, співмірність винагороди за на дані юридичні послуги зі складністю справи, цінами на ринку адвокатських послуг щодо справ розглядуваної категорії, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, їх фінансовий стан та можливості.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, яка не є складною, час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, оскільки під час розгляду справи відбулось одне судове засідання тривалістю 15 хвилин, визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, відсутність відзиву відповідача на позов, відповідно, відсутність необхідності готувати відповідь на відзив стороною позивача, відсутність клопотань, від сторони позивача до суду про витребування, призначення експертизи, виклику та допиту свідків, долучення доказів тощо, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачеві за рахунок відповідача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 270, 354-355 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача - Грибан Жанни Володимирівни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 000,00 ( три тисячі) гривень судових витрат з надання професійної правничої допомоги.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Повний текст додаткового рішення суду складено 11 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова